Постанова 4811 № 466/4814/23

Справа № 466/4814/23 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/1725/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р., суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника -адвоката Чопорової Н.П.,, апелянта ОСОБА_2 та його представника -адвоката Чубай Л.П., представника Служби у справах дітей Шевченківський РА ЛМР - Мирогород В.В., 3 - тьої особи ОСОБА_3 та її представника- адвоката Левик С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №466/4814/23 за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі ОСОБА_2 та його адвоката Чернишенко Тетяни Вікторівни на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 29 травня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третіх осіб: Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів); ОСОБА_3 про визнання батьківства в с т а н о в и в: В провадженні Шевченківського районного суду м.Львова знаходиться наведена вище цивільна справа. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 29 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення цивільного позову за позовною заявою ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, місцезнаходження: м. Львів, вул. Липинського, 11, з участю третіх осіб: Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів), місцезнаходження: м. Львів, вул. Котлярська, 6, ОСОБА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 про визнання батьківства - задоволено повністю. Зобов`язано Органи опіки та піклування, а також інші органи, до компетенції яких відноситься питання, пов`язані з ініціюванням, підготовкою та участю у процедурі усиновлення, встановлення опіки, їх посадових осіб - зупинити дію по проведенню процедури усиновлення дитини або процедури по встановленню опіки над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ухвалення рішення у цій справі. Ухвалу оскаржили ОСОБА_2 та його представник -адвокат Чернишенко Т.В. В апеляційних скаргах, які за своїм змістом є аналогічними зазначають, що оскаржуваною ухвалою суд вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_2 , оскільки унеможливив реалізацію ним своїх прав щодо встановлення опіки над племінником, малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначають, що 19.05.2023 року апелянт та його дружина звернулися до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації із заявою про встановлення опіки і призначення апелянта опікуном над племінником ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.05.2023 року Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надала позитивний висновок про можливість ОСОБА_2 бути опікуном малолітнього племінника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважають ухвалу незаконною, такою, що постановлена з неправильним та неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, неповною оцінкою доказів, а також з порушенням права малолітньої дитини,інтереси якої взагалі не взяті до уваги. Постановляючи ухвалу, суд не врахував, що жодного спору між відповідачем, яким у цій справі є Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради не існує, а тому реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову не буде. Крім цього, поза увагою суду залишилось те, що відповідно до ч.1 ст.76 ЦК України опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батьку. Тобто в подальшому у разі задоволення позову, відсутні будь-які ризики чи перешкоди невиконання рішення суду, а також відсутні будь-які ризики для батька втратити зв`язок з сином. Суд неправомірно поширив заходи забезпечення позову не лише на заборону проведення процедури усиновлення, а й на встановлення опіки, чим порушив не тільки права апелянта, а найперше права малолітньої дитини, зокрема на проживання у колі родини, яких він добре знає та прихильний до них. Наявність оскаржуваної ухвали зумовлює довготривале перебування дитини у дитячому будинку та позбавляє його можливості виховуватися в сім`ї та родинному колі, яка його любить та турбується про нього. Звертає увагу, що матеріальне та соціальне становище апелянта дозволяє забезпечити дитині всі її потреби зростати здоровою та щасливою. Під час відвідування дитини рідними, він кожного разу змушений відчувати розлуку з ними. Постановляючи ухвалу , суд не врахував вимоги Закону України «Про охорону дитинства», ч.4 ст.63 Цивільного кодексу України , Конвенції про права дитини , п.35 Постанову КМУ від 24 вересня 2008 р.№866 «Питання діяльності органів опіки і піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», які пербачають право дитини на зростання та виховання в сім`ї та покладення обов`язків на органи опіки вживати вичерпних заходів до влаштування дитини в сім`ю. Постановляючи ухвалу, суд не врахував інтереси дитини, які у цьому випадку є пріоритетними, а взяв до уваги інтереси позивача не обгрунтувавши при цьому реальність ризику порушення його прав чи невиконання рішення. Просять скасувати ухвалу суду та вжиті нею заходи забезпечення позову. Представник відповідача-адвокат Чопорова Н.Й. подала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що вважає ухвалу законною. Стверджує, що існує реальна загроза того, що при встановленні опіки наміру повертати дитину батькові у опікунів немає, тому суд дійшов вірного і законного висновку про забезпеченнч позову. Стверджує, що опікунство над дитиною буде перешкодою для батьківства позивача та суперечить інтересам дитини. Вважає, що поведінка скаржника та його матері свідчиь про те, що позивачу будуть чинитись перешкоди у поверненні дитини. Просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Згідно з ч.2 ст.352 ЦПК України, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. ОСОБА_2 оскаржує ухвалу, яка передбачена п.3 ч.1 ст.353 ЦПК України, посилаючись на те, що оскаржуваною ухвалою суд вирішив питання про його право на опіку над своїм малолітнім племінником. Лише в межах відкритого апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі суд має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено такі обставини. 10 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Органу опіки і піклування Шевченківської районної адімнітсрації ЛМР , треті особи Шевченківський ВДРАЦС у м.Львові, ОСОБА_3 про визнання батьківства. Позов обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 народила сина ОСОБА_4 . Позивач стверджує, що він є біологічним батьком дитини , оскільки проживав з ОСОБА_5 однією сім`єю з 2020 року до кінця лютого 2022 року без реєстрації шлюбу. При реєстрації народження дитини, запис про батька вчинено за вказівкою матері. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати дитини - ОСОБА_5 померла. Стверджує, що після смерті матері, син потребує батьківської участі в його житті, а без визнання його батьком він не може забрати сина з дитячого будинку. Просить визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виключити попередній запис про батька та внести відомості про нього, як батька в актовий запис про народження ОСОБА_4 . 26 травня 2023 року позивач подав заяву про забезпечення позову. У заяві зазначає , що йому стало відомо про те, що опіку чи усиновлення дитини має намір оформити син третьої особи у справі ОСОБА_6 та брат ОСОБА_7 , який проживає у Києві та подав відповідні документи за місцем своє реєстрації. Вважає, що такі дії свідчать про те щоб відібрати у нього сина та в подальшому утруднять реалізацію його батьківських прав. При усиновленні дитини будуть припинені усі майнові та особисті права , що в свою чергу ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Просить забезпечити позов шляхом зобов`язання органів опіки та піклування , а також інших органів , до компетенції яких відноситься питання , пов`язані з ініціюванням , підготовкою та участю у процедурі усиновлення, встановлення опіки, їх посадових осіб зупинити дії по проведенню процедури усиновлення дитини або процедури по встановленню опіки над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ухвалення рішення у цій справі. Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с.57). Із розпорялдження Шевченківської РА №250 від 11.05.2023 року встановлено, що малолітній ОСОБА_4 відповідно до Розпорядження №135 від 21.03.2023 року влаштований у КНП ЛОР «Львівський обласний спеціалізований будинок дитини «Любисток». Малолітньому ОСОБА_4 надано статус дитини- сироти (а.с.56). Мати дитини ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43). Відомості про батька дитини записані зі слів матері на підставі ч.1 ст.135 СК України (а.с.32-33). Згідно з Висновокм Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про можливість громадянина України ОСОБА_2 бути кандидатом в опікуни/піклувальники від 22 травня 2023 року №10223-2192, ОСОБА_2 має бажання та можливість взяти на виховання у свою родину дитину -сироту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким має родинні стосунки-дядько по материнській лінії, має бажання дати динині родинну любов та піклуватится про неї. Це рішення є обгрунтоване та обмірковане. Служба у справах дітей вважає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 може бути опікуном свого малолітнього племінника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.208-209). З листа Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адімінстарції від 06.06.2023 р. №10223/П-667-569 вбачається, що ОСОБА_2 поставлений на облік потенційних опікунів/піклувальників в Службі , кандидатура внесена до ЄІАС «Діти» за №715 (а.с.210). У частині першій та другій статті 149 ЦПК України, зазначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що забезпечення позову є гарантією для виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову або ефективного захисту, або поновлення порушених прав позивача. Забезпечуючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі призведе до утруднення чи неможливості виконання судового рішення чи ефективного захисту прав позивача. Однак з таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд не погодждується з таких підстав. Предметом цього позову є визнання ОСОБА_1 батьком малолітнього ОСОБА_4 та внесення відомостей про батька в актовий запис про народження дитини. Відповідачем у цій справі є Орган опіки та піклування Шевченківської РА м.Львова, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача про те, що ОСОБА_1 може і не бути батьком дитини. Із досліджених судом апеляційної інстанції матеріалів справи та пояснень учасників справи не встановлено, що у цій справі батьківство позивача кимось з них оспорюється, так як таке відповідно до вимог сімейного законодавства могла заперечувати лише мати дитини,яка на жаль померла. Виконання рішення у цій справі у разі задоволення позову буде полягати лише у тому, що позивач буде визнаний і записаний батьком у свідоцтві про народження дитини і жодним чином встановлення опіки над дитиною не буде перешкоджати виконанню рішення. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення». Однак суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у даній справі відповідач не вчиняє жодних дій, які можуть унеможливити виконання рішення суду, яке у разі задоволення позову буде полягати у внесенні відомостей про батька дитини у свідоцтво про народження, а крім цього, у резолютивній частині ухвали зобов`язав органи опіки не вчиняти дій, що є неприпустимим, оскільки зобов`язати відповідача до вчинення дій можливо лише за результатами розгляду справи по суті, якщо такі вимоги ставляться, а не при вирішенні питання вжиття заходів забезпечення позову. При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Однак всупереч зазначеному, позивачем не надано жодних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Доводи про те, що встановлення опіки призведе до неповернення дитини батьку є безпідставними, оскілки відповідно до ст.76 ЦК України, опіка, піклування припиняється у разі передачі дитини батькам (усиновлювачам). Крім цього, застосовуючи такий вид забезпечення позову як заборону вчиняти дії, суд не врахував, що такий вид забезпечення позову не відповідає вимогам позовної заяви, які полягають у визнанні позивача батьком дитини та внесення відомостей про батька у свідоцтво про народження. Апеляційний суд звертає увагу, що питання усиновлення дитини не вирішується, тому безпідставним є посилання позивача у заяві про забезпечення позову та суду в оскаржуваній ухвалі на втрату зв`язків з дитиною. Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову постановлена без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що забезпечуючи позов, суд не врахував інтереси малолітньої дитини, яка у разі позитивного вирішення питання про опіку змогла б протягом розгляду справи та до набрання рішення законної сили виховуватись та зростати у сім`ї в належних умовах, а не в дитячому будинку. Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону дитинства» цей закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (ст.1 Закону). У цьому випадку, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не врахував наведені вище норми закону та дійшов безпідставного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі, зокрема шляхом зупинення дій щодо встановлення опіки над дитиною призведе до невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що права особи, яка подала апеляційну скаргу порушуються ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 29 травня 2023 року, тому апеляційні скарги підлягають до задоволення. Ухвала постановлена без повного з`ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Такого висновку , суд апеляційної інстанції дійшов у зв`язку з тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами необхідність забезпечення позову та що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.3,4;383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, що не брала участі у справі ОСОБА_2 та його адвоката Чернишенко Тетяни Вікторівни задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 29 травня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову у вигляді зупинення дії про зобов`язання органів опіки і піклування та інших органів та посадових осіб до компетенції яких відноситься питання встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 01 грудня 2023 року. Головуючий Ю.Р. Мікуш Судді: Т.І. Приколота Р.В. Савуляк