Постанова 4806 № 936/1105/24

Справа № 936/1105/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 січня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого Джуги С.Д. суддів Кожух О.А., Мацунича М.В. з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Воловецького міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2024 року у складі судді Сухої Н.І., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства,- в с т а н о в и в : У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту батьківства. Заява мотивована тим, що в період часу з лютого 2004 по 2008 ОСОБА_1 мешкав в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебував з останньою в цивільному шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 народила хлопчика, але батьком у свідоцтві про народження записала ОСОБА_4 згідно статті 135 Сімейного кодексу України. За життя матері у дитини було виявлено аутизм легкої форми, в зв`язку з чим він був визнаний дитиною - інвалідом. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. Згідно рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №245 від 15.10.2015 малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дитини - сироти, за ним була закріплена житлова площа за адресою: АДРЕСА_2 , заявника було призначено опікуном зі збереженням житла та майна за вказаною адресою. В 2018 році заявник разом з сином переїхали до села Верхні Ворота, до місця своєї реєстрації. Згідно експертного висновку про біологічне батьківство №MG18- 49159/C1F1 від 05.07.2018, вірогідність його батьківства над ОСОБА_2 складає 99,8978 відсотків, тобто, заявник є його біологічним батьком. Розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №296 від 21.11.2018 заявника було призначено опікуном дитини - сироти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 03.01.2023 ОСОБА_2 був визнаний інвалідом другої групи з причини: інвалідність з дитинства. У зв`язку зі смертю матері ОСОБА_2 , іншим чином встановити батьківство за ним неможливо ніж як в судовому порядку. За вказаних обставин заявник просив суд встановити факт батьківства стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалою Воловецького міськрайонного суду Закарпатської області від 01 серпня 2024 жовтня 2024 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства - закрито. Роз`яснено заявнику ОСОБА_1 його право на звернення з відповідним позовом в порядку позовного провадження. В уточненій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у суду першої інстанції не було правових підстав для закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що існує спір про право на встановлення батьківства. Апелянт звертає увагу на те, що мати його сина (заінтересованої особи) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, по цій справі (про встановлення батьківства) у померлої ОСОБА_3 не має правонаступників і тому не може бути будь-якої сторони, яка може законно заперечувати, не визнавати, оспорювати або порушувати його право встановити батьківство над ОСОБА_2 . Крім того, на судове засідання, яке призначено на 10.10.2024 року о 10 годині 40 хвилин ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 та своєю жінкою вчасно з`явився до будівлі суду, про що було зроблено відповідну відмітку працівником Судової охорони у журналі відвідувачів суду. Однак, судове засідання не відбулось з невідомої причини, чим було порушено його право на доступ до суду. В діях судді наявні ознаки дисциплінарного проступку, про що має буди повідомлено Вищу Раду Правосуддя. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні апелянт, його представник, заінтересована особа підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів. З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся в суд із заявою в якій просив встановити факт його батьківства стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що в період часу з лютого 2004 по 2008 він мешкав в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебував з останньою в цивільному шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 народила хлопчика, але батьком у свідоцтві про народження записала ОСОБА_4 згідно статті 135 СК України. За життя матері у дитини було виявлено аутизм легкої форми, в зв`язку з чим він був визнаний дитиною - інвалідом. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. Згідно рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №245 від 15.10.2015 малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дитини - сироти, за ним була закріплена житлова площа за адресою: АДРЕСА_2 , заявника було призначено опікуном зі збереженням житла та майна за вказаною адресою. В 2018 році заявник разом з сином переїхали до села Верхні Ворота, до місця своєї реєстрації. Згідно експертного висновку про біологічне батьківство №MG18- 49159/C1F1 від 05.07.2018, вірогідність його батьківства над ОСОБА_2 складає 99,8978 відсотків, тобто, заявник є його біологічним батьком. Розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №296 від 21.11.2018 заявника було призначено опікуном дитини - сироти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 03.01.2023 ОСОБА_2 був визнаний інвалідом другої групи з причини: інвалідність з дитинства. У зв`язку зі смертю матері ОСОБА_2 , іншим чином встановити батьківство за ним неможливо ніж як в судовому порядку. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наявний спір з приводу батьківства заявника щодо малолітнього ОСОБА_2 , а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а заявник має право звернутися у поряду позовного провадження і доводити своє батьківство. Однак, з даним висновком не погоджується апеляційний суд, оскільки такий не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1ст. 15, ч.1ст 16 ЦК України). Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч.10 ст.7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (ч.2 ст.18 СК України). Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини). Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема опікуном, особою, яка утримує та виховує дитину. Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15 (провадження № 61-2239св21). Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України). Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України. Згідно із п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема родинних відносин між фізичними особами. Частиною другою ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20). Встановлено, що мати дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Дитині - ОСОБА_2 надано статус сироти, а 03.01.2023 року його визнано інвалідом другої групи з причини: інвалідність з дитинства. Заявник в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про встановлення факту його батьківства стосовно ОСОБА_2 , заінтересованою особою вказано ОСОБА_2 . Згідно із ч.3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи, є заявники, інші заінтересовані особи. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч.1 ст.42 ЦПК України). Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України). З матеріалів справи не вбачається, та не вказано судом першої інстанції особу, яка заперечує проти встановлення факту батьківства заявника щодо дитини ОСОБА_2 , хто саме не визнає, оспорює встановлення факту батьківства заявника, та із яким суб`єктом наявний спір заявника щодо батьківства дитини, і хто є або може буди відповідачем у справі позовного провадження. Суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи та вищенаведених вимог закону і дійшов безпідставних висновків, що у даній справі наявний спір з приводу батьківства заявника щодо малолітнього ОСОБА_2 , який підлягає розгляду у позовному провадженні, та неправомірно закрив провадження у справі. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З врахуванням наведеного ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного та керуючись статями 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Воловецького міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 31 січня 2025 року. Головуючий: Судді: