Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/1873/24

Справа № 308/1873/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 30 грудня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого: судді Джуги С.Д., суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 травня 2024 року у складі судді Деметрадзе Т.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в с т а н о в и в : Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 травня 2024 року провадження у справі №308/1873/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Заперечуючи ухвалу суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку апелянта, заявлене представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі спрямоване не на справедливий судовий розгляд, а має на меті лише затягування судового процесу у спосіб зловживання процесуальними правами. Вказує, що зупинення провадження у даній справі згідно приписів ст. 251 ЦПК України суперечить інтересам дитини та ст.180 СК України, в якій зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Вважає, що оскільки у справі вирішується питання про стягнення аліментів на утримання дітей, яке не можна відкласти чи зупинити; інтереси відповідача представляє адвокат; ця справа є малозначною та не потребує безпосередньої участі відповідача у її розгляді, відтак відсутні підстави для зупинення провадження у справі про стягнення аліментів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (п.14 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а тому наявні передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з такого. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, N 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Також, Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, N 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року). Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Частиною 1 ст. 251 ЦПК України передбачено перелік обов`язкових підстав для зупинення провадження, який є вичерпним. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідним є переведення військової частини на воєнний стан та участь військовослужбовця цієї частини у виконанні бойових завдань. Зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом, який дозволяє лише на час існування вказаних обставин правомірно припинити з тієї підстави розгляд справи та вчинення інших процесуальних дій. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі №753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 червня 2024 року у справі №317/3364/21 звернув увагу на те, що для застосування припису пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України слід врахувати, чи представляє військовослужбовець свої інтереси у судах першої й апеляційної інстанцій особисто (пункт 54 постанови), а також, чи не порушуватиме зупинення провадження у справі найкращі інтереси дитини (пункти 57-61 постанови). В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 13 червня 2024 року у справі №557/1226/23 (провадження №61-2354св24) підтримано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульовану у постанові від 5 червня 2024 року у справі №317/3364/21 та зазначено, що передбачений у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі, яка стосується стягнення аліментів на утримання дитини, повинен корелювати із якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків. Колегія суддів враховує, що предметом даного спору є вимога про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх доньок, які залишились без утримання з боку батька, про що зазначає позивач у позовній заяві, тому розгляд цієї справи першочергово стосується інтересів дітей сторін. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції врахував вимоги п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, захистивши таким чином процесуальні права відповідача, проте судом не враховано, що зупинення провадження у справі на невизначений строк порушує права дітей сторін на належне матеріальне утримання, а тому з метою дотримання справедливого балансу між захистом прав дітей та прав відповідача, дотримання розумного строку розгляду справи, колегія суддів вважає, що зупинення провадження провадження у справі є недоцільним та помилковим, оскільки спір стосується прав та інтересів дитини. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині, що не позбавляє його можливості ефективного використання своїх процесуальних прав, в тому числі, діяти через представника (адвоката Леміша М.О., з яким укладений договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.02.2024), при цьому справа за позовом ОСОБА_1 є малозначною в силу вимог закону, а тому суд першої інстанції з порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі. На підставі викладеного, з огляду на положення законодавства та практику Верховного Суду, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі є помилковими. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні процесуального питання щодо зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, допущено неповне з`ясування обставин справи, порушення норми процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 травня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 30 грудня 2024 року. Головуючий: Судді: