Постанова 4806 № 308/13553/20

Справа № 308/13553/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 28 квітня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідачки Готри Т. Ю., суддів Собослоя Г. Г., Мацунича М. В., з участю секретарки судового засідання Купар Л. В., розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2020 року, постановлену суддею Дергачовою Н.В., в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Позов обґрунтував тим, що працює на посаді провідного юрисконсульта відділення. Наказом № 1 від 18.09.2020 відповідача на нього накладено дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани за прогул. Зазначений наказ уважає протиправним унаслідок відсутності факту вчинення ним порушення трудової дисципліни, грубого порушення процедури фіксації його відсутності на робочому місці та недотримання процедури застосування дисциплінарного стягнення. За наведених обставин просив визнати цей наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності незаконним та скасувати його. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2020 року у відкритті провадження за вказаним позовом ОСОБА_1 відмовлено. Водночас роз`яснено ОСОБА_1 його право звернутися із цією позовною заявою в порядку адміністративного судочинства до Закарпатського окружного адміністративного суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначену ухвалу місцевого суду вважає незаконною через порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована тим, що він не є державним службовцем, присягу державного службовця не складав і відповідного рангу немає. Відтак його посада юрисконсульта не відноситься до публічної служби, тому є помилковим висновок суду, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а не за правилами цивільного судочинства як трудовий спір. Просив оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вказувало на безпідставність скарги та просило в її задоволенні відмовити. Посилалось, що відділення є бюджетною установою, юридичною особою публічного права, а тому даний спір є публічно правовим і не може розглядатися в порядку цивільного судочинства. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити з підстав наведених у ній. Представник відповідача Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - адвокат Лещинець Л.В. у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечив та просив оскаржену ухвалу суду залишити без змін з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення позивача ОСОБА_1 та представника відповідача - адвоката Лещинця Л.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 місцевий суд виходив із того, що відповідач Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є державною, бюджетною установою та позовні вимоги стосуються питань проходження позивачем публічної служби, а отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду. Проте колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки до такого суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій. За ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї. Водночас при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом із цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17 (провадження № 11-1282апп18). Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись із цим позовом до суду, просив скасувати наказ директора Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 18.09.2020 № 1 про накладення на нього дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани. Водночас із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 не є державним службовцем, а є провідним юрисконсультом цього обласного відділення. Його посада не відноситься до державної служби. ОСОБА_1 не складав присягу державного службовця та йому не присвоювався ранг державного службовця, що й не заперечувалося самим відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні під час розгляду справи в апеляційному суді. Крім того, відповідно до пункту 1.1. Посадової інструкції провідного юрисконсульта ОСОБА_1 , затвердженої наказом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 30.06.2020 № 16, провідний юрисконсульт призначається і звільняється з посади директором відділення Фонду та безпосередньо йому підпорядковується (а. с. 20). З огляду на наведене, апеляційний суд уважає, що така посада позивача не відноситься до публічної служби, оскільки не пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Отже, на переконання колегії суддів, у цій справі відсутній спір із приводу проходження ОСОБА_1 публічної служби, а є виключно в даному випадку трудовим спором, у зв`язку з чим повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Також апеляційний суд звертає увагу, що відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Приписами ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, окрім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою. З огляду на наведене, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 6 травня 2021 року. Суддя-доповідачка Судді