Постанова 4806 № 303/5116/22

Справа № 303/5116/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 22 лютого 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідачки Готри Т. Ю., суддів Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., за участі секретарки судового засідання Терпай С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закарпатгаз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2022 року, постановлену суддею Куцкіром Ю. Ю., в с т а н о в и в: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз» (далі ТзОВ «Закарпатгаз») про визнання бездіяльності щодо неналежної (халатної) передачі відомостей про кількість спожитого газу протиправною, зобов`язання внести виправлення щодо обсягів спожитого газу та стягнення матеріальної шкоди. Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Куцкіра Ю.Ю. від 05 серпня 2022 року цю позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з одночасним наданням позивачу строку протягом трьох днів, із дня вручення ухвали, для усунення її недоліків. Ухвалою цього ж судді від 18 серпня 2022 року зазначену вище позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу. Не погоджуючись із цією ухвалою судді місцевого суду від 18.08.2022 ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу внаслідок її незаконності та необґрунтованості через порушення суддею норм процесуального права. Скарга мотивована тим, що суддею безпідставно повернуто матеріали його позовної заяви, оскільки ним своєчасно було усунуто недоліки позовної заяви та підсудність цієї справи ним обрано за правом вибору позивача, передбачено ч. 7 ст. 28 ЦПК України. Посилаючись на наведені вище обставини просив оскаржену ухвалу судді скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Водночас просив поновити йому строк на апеляційне оскарження цієї ухвали судді місцевого суду як пропущеного з поважних причин. Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року, зокрема поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.08.2022. Відповідач і третя особа своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалися. Учасники справи, їх представники у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, а тому, на переконання колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом установлено, що ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Куцкіра Ю.Ю. від 05 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з одночасним наданням позивачу строку протягом трьох днів, із дня вручення ухвали, для усунення її недоліків. Підставою для залишення цього позову без руху слугувало те, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, оскільки позивачем у ній: 1) не зазначено ціни позову; 2) не зазначено доказів, що підтверджують указані в позові обставини, зокрема що позивач є власником домоволодіння; 3) указано підсудність на підставі ст. 27 ЦПК України за місцезнаходженням юридичної особи і при цьому не зазначено «дислокацію» структурного її підрозділу, на яку є посилання в позовній заяві; 4) невірно вказано найменування відповідача ТзОВ «Закарпатгаз», оскільки за кодом ЄДРПОУ 5448610 є інша юридична особа АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»; 5) зазначено також юридичну особу НАК «Нафтогаз Україна», яку слід залучити до участі у справі та визначити її правовий статус (а.с.11, 12). Визнаючи неподаною і повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суддя місцевого суду виходив із того, що позивач подав заяву про виправлення недоліків позову з пропуском визначеного судом триденного строку та не в повній мірі усунув недоліки позовної заяви, а саме щодо: 1) невірного зазначення найменування відповідача ТзОВ «Закарпатгаз», замість правильного найменування АТ «Закарпатгаз», не зазначення адреси місцезнаходження його структурного підрозділу; 2) обрання на власний розсуд підсудності справи Мукачівському міськрайонному суду, хоча позивач керувався ст. 27 ЦПК України щодо зареєстрованого місцезнаходження відповідача, яким є АДРЕСА_1 . Проте колегія суддів із такими висновками судді місцевого суду погодитися не може, оскільки таких суддя дійшов із порушенням норм процесуального права з огляду на таке. За приписами частин 1, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (надалі ЄСПЛ). Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить усталена практика ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом. Частиною першою статті 174 ЦПК України констатовано, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України). Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України. За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження зі способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за вимогою або вимогами не перешкоджає розгляду справи, оскільки це може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для залишення позовної заяви без руху і, як наслідок, визнання позовної заяви неподаною й її повернення позивачу. Також визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не під час вирішення питання про відкриття провадження у справі. Частиною третьою ст. 53 ЦПК України регламентовано, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. За наведених обставин колегія суддів не погоджується з висновком судді місцевого суду, що позивачем не вказано правильне найменування відповідача АТ «Закарпатгаз», оскільки з повторно поданої ним до суду 15.08.2022 позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначено відповідачем саме АТ «Закарпатгаз», а не ТзОВ «Закарпатгаз» (а.с.15). Безпідставним та надзвичайно формальним є посилання судді в оскарженій ухвалі і про те, що позивачем зроблено посилання на ст. 27 ЦПК України (підсудність справи за місцезнаходженням відповідача, яким у даному випадку є м. Ужгород), хоча ОСОБА_1 фактично вказувалося про підсудність цієї справи за вибором позивача, що регламентовано ст. 28 ЦПК України. Окрім того, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цій справі суддя місцевого суду належним чином не звернув уваги на те, що з позовної заяви і доданих до неї документів убачається про наявність спору у сфері захисту прав споживачів, тобто звернення до суду ОСОБА_1 як споживача послуг із надання, нарахування обсягів природнього газу, а відтак він управі на підставі ч. 5 ст. 28 ЦПК України пред`явити позов також за зареєстрованим місцем свого проживання ( АДРЕСА_2 , що територіально підсудне Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області), або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Отже, за наведених вище обставин у судді місцевого суду були відсутні достатні правові підстави для визнання цієї позовної заяви неподаною і повернення її позивачу. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що суддею місцевого суду необґрунтовано на підставі ст. 185 ЦПК України визнано позовну заяву ОСОБА_1 неподаною і повернуто йому. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Установлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. ЄСПЛ надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі ст. 6 Конвенції зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Отже, суддя місцевого суду на зазначені вище обставини і вимоги закону належним чином уваги не звернув і формально підійшов до вирішення цього питання та передчасно визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною з одночасним її поверненням позивачу. Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є слушними, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена ухвала судді, відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, - скасуванню з одночасним направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 01 березня 2023 року. Суддя-доповідачка Судді