LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Закарпатський апеляційний суд297/2080/22

від 20.02.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 297/2080/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 лютого 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідачки Готри Т. Ю., суддів Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., з участю секретаря судового засідання Зубашкова М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на її утримання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Орябко Михайло Васильович, на ухвалу судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2022 року, постановлену суддею Гецком Ю. Ю., в с т а н о в и в: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання цієї спільної дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою судді Берегівського районного суду Закарпатської області Гецка Ю.Ю. від 01 серпня 2022 року цю позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з одночасним наданням позивачу строку в три дні, з моменту отримання копії ухвали, для усунення її недоліків. Ухвалою цього ж судді від 17 жовтня 2022 року зазначену вище позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу. Не погоджуючись із цією ухвалою судді місцевого суду від 17.10.2022 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Орябко М.В., подав на неї апеляційну скаргу внаслідок порушення суддею норм процесуального права. Скарга мотивована тим, що суддею місцевого суду безпідставно було повернуто матеріали його позовної заяви, оскільки ним повністю було усунуто її недоліки, про які вказувалося в ухвалі судді про залишення позову без руху від 01.08.2022. Стверджував і те, що надуманим є посилання судді про не виконання ним вимог ухвали про залишення без руху позовної заяви в частині не сплати судового збору, оскільки такий недолік позову в ухвалі не зазначався та ним було додано до позовної заяви документ про сплату судового збору. Посилаючись на наведені вище обставини просив оскаржену ухвалу судді скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Водночас просив поновити йому строк на апеляційне оскарження цієї ухвали судді місцевого суду як пропущеного з поважних причин. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року, зокрема поновлено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Орябко М.В., строк на апеляційне оскарження ухвали судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 17.10.2022. Відповідачка і третя особа своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалися. Учасники справи, їх представники у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, а тому, на переконання колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом установлено, що ухвалою судді Берегівського районного суду Закарпатської області Гецка Ю.Ю. від 01 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з одночасним наданням позивачу строку в три дні, з моменту отримання копії ухвали, для усунення її недоліків. Підставою для залишення цього позову без руху слугувало те, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, оскільки позивачем у ній: 1) не зазначено ціни позову за шість місяців; 2) не вказано змісту позовних вимог - спосіб (способи) захисту прав та інтересів; 3) не викладено обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги; 4) не долучено доказів, що підтверджують указані в позові обставини (а.с.16, 17). Визнаючи неподаною і повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суддя місцевого суду виходив із того, що позивач в установлений судом строк недоліки позовної заяви не усунув, а також усупереч ч. 4 ст. 177 ЦПК України не надав документи, що підтверджують сплату ним судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону. Проте колегія суддів із такими висновками судді місцевого суду погодитися не може, оскільки таких суддя дійшов із порушенням норм процесуального права з огляду на таке. За приписами частин 1, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (надалі - ЄСПЛ). Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить усталена практика ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом. Частиною першою статті 174 ЦПК України констатовано, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України). Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України. За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження зі способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за вимогою або вимогами не перешкоджає розгляду справи, оскільки це може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для залишення позовної заяви без руху і, як наслідок у даному випадку, визнання позовної заяви неподаною й її повернення позивачу. За приписами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Оцінка доказів наданих сторонами, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі або залишення позову без руху. Колегія суддів не погоджується з висновком судді місцевого суду, що позивачем ОСОБА_1 : не вказано змісту позовних вимог - спосіб (способи) захисту прав та інтересів; не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та не долучено доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що ним зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено, що до матеріалів справи він надав докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються, та ним вказано способи захисту прав і інтересів. Також як убачається із повторно поданої до суду першої інстанції позовної заяви від 14.10.2022 (на виконання ухвали судді від 01.08.2022 про усунення її недоліків) позивачем, відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, зазначено ціну позову в розмірі 12 000 грн, тобто виходячи із сукупності всіх виплат аліментів, але не більше ніж за шість місяців із розрахунку 2 000 грн на місяць. Безпідставним є посилання судді в оскарженій ухвалі і про те, що позивачем ОСОБА_1 усупереч ч. 4 ст. 177 ЦПК України не надано документів, що підтверджують сплату ним судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону, оскільки в матеріалах справи на аркуші 1 міститься оригінал банківської квитанції від 20.07.2022 про сплату позивачем судового збору в розмірі 992,40 грн за позовну вимогу щодо визначення місця проживання дитини, а щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, то згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема у справах про стягнення аліментів. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що суддею місцевого суду необґрунтовано на підставі ст. 185 ЦПК України визнано позовну заяву ОСОБА_1 неподаною і повернуто позивачу. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Установлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. ЄСПЛ надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі ст. 6 Конвенції зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Отже, суддя місцевого суду на зазначені вище обставини і вимоги закону належним чином уваги не звернув і формально підійшов до вирішення цього питання та передчасно визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною з одночасним її поверненням позивачу. Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є слушними, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена ухвала судді, відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, - скасуванню з одночасним направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Орябко Михайло Васильович, задовольнити. Ухвалу судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 01 березня 2023 року. Суддя-доповідачка Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»