Постанова 4873 № 910/14784/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" листопада 2023 р. Справа№ 910/14784/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Ткаченка Б.О. Гаврилюка О.М. без виклику представників сторін розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" у справі № 910/14784/21 (суддя - Ващенко Т.М.) за позовом Компанії "Фрезеніус Медикал Кер Дойчланд ГмбХ" (Fresenius Medical Care Deutschland GmbH) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" про визнання кредиторських вимог у сумі 10.226.278,01 євро та зобов`язання включити їх до проміжного ліквідаційного балансу,- ВСТАНОВИВ: Компанія "Фрезеніус Медикал Кер Дойчланд ГмбХ" (Fresenius Medical Care Deutschland GmbH) (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" (далі - відповідач) про визнання кредиторських вимог у сумі 10.226.278,01 євро та зобов`язання включити їх до проміжного ліквідаційного балансу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, прийнявши рішення про ліквідацію юридичної особи цього товариства, не визнав пред`явлених позивачем кредиторських вимог на суму 10.226.278,01 євро, що становить заборгованість за угодою №01-02-RN від 01.02.2017 року щодо постачання медичних виробів і/або фармацевтичних виробів і/або медичного обладнання, укладеною з компанією "Неомед Глобал с.р.о." та відповідачем, права вимоги за якою перейшли до позивача відповідно до угоди від 18.01.2021 року про відступлення права вимоги, укладеною між позивачем та компанією "Неомед Глобал с.р.о.". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 року прийнято справу № 910/14784/21 до свого провадження, призначено підготовче засідання на 11.01.2022 року. 11.01.2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.02.2022 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 року зупинено провадження у справі №910/14784/21 до завершення розгляду справи Господарського суду міста Києва №910/158/22 та набрання судовим рішенням у цій справі законної сили. У зв`язку із вирішенням справи №910/158/22 та набранням законної сили рішенням у цій справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 року було поновлено провадження у справі №910/14784/21. 25.07.2023 року від відповідача надійшла до суду першої інстанції заява про залучення до участі у справі третьої особи - компанії "Неомед Глобал с.р.о.". 27.07.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні заяви відповідача від 25.07.2023 року про залучення до участі у справі третьої особи, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не вбачається можливість впливу рішення суду в даній справі на права чи обов`язки компанії "Неомед Глобал с.р.о." щодо сторін даної справи. 14.08.2023 року відповідачем подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 25.07.2023 року про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву в справі №910/14784/21, яке була залишена без змін судом апеляційної інстанції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 у справі №910/14784/21 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" до Компанії "Фрезеніус Медикал Кер Дойчланд ГмбХ" (Fresenius Medical Care Deutschland GmbH) про визнання правочину недійсним, визнання відсутнім права вимоги - повернуто заявнику разом з доданими матеріалами. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренарт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 у справі №910/14784/21 скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ч.ч. 6, 7 ст. 119, ст. 233 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник вказав, що ухвала про повернення зустрічного позовної заяви ухвалювалась поза межами судового засідання. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд є непослідовним у своїх діях і рішеннях - суд повернув зустрічну позовну заяву, бо до розгляду справи не залучена особа, яка є продавцем права вимоги, яку до цього суд відмовився залучати до справи, як третю особу, оскільки вважає, що рішення суду не може вплинути на права та обов`язки такої особи. При цьому, представник скаржника зазначив про порушення закону, допущені судом при відкриті провадження у справі, зокрема без передбачених законом джерел доказів та територіальної підсудності. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.09.2023 року апеляційну скаргу у справі №910/14784/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНАРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 у справі № 910/14784/21 залишено без руху. Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду ордер на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНАРТ" адвокатом Марченком Миколою Івановичем у Північному апеляційному господарському суді. Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ""Ренарт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року у справі №910/14784/21. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ""Ренарт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року у справі №910/14784/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 25.09.2023 року. 18.10.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду без змін. При цьому, представник позивача зазначив, що строк для подання відзиву сплив на позовну заяву сплив 24.11.2021 року. Враховуючи, що судом першої інстанції відмовлено відповідачу в поновленні строку на подачу відзиву на позовну заяву, строк для подання зустрічного позову також сплив. Таким чином, за твердженням представника позивача, суд першої цілком обґрунтовано та у відповідності до положень ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України повернув зустрічну позовну заяву відповідачу. Разом з цим, представник позивача наголосив, що судом першої інстанції було обгрунтовано відмовлено відповідачу у клопотання про залучення компанії "Неомед Глобал с.р.о." у справу в якості третьої особи враховуючи, що у останньої відсутні будь-які взаємовідносини з відповідачем, будь-яке рішення в даній справі не вплине на її права та обов`язки. 09.11.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник скаржника, зокрема, зазначив, що залучення компанії "Неомед Глобал с.р.о.". до участі у справі є необхідністю, оскільки позивач придбав у компанії не всі права і обов`язки, а якусь частину від «загальної суми непогашеної заборгованості боржника перед Цедентом за угодою про постачання». Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Господарський суд міста Києва передав позовну заяву за підсудністю до Господарського суду Одеської області своєю ухвалою від 05.10.2021 року. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 року відкрито провадження у справі № 910/14784/21, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ухвали Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/14784/21, була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04060, м. Київ, вул. Берлінського Максима, буд. 9), проте поштовий конверт з відправленням №6511913557383 було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, про що 09.11.2021 року зроблена відмітка на довідці ф.20. Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Колегія суддів зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками адресат відсутній, закінчення терміну зберігання тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання. Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 року набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 27.12.2019 року, відповідно до яких: - рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил); - рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил). Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта поштових відправлень суду, які є Судовими повістками в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для Судових повісток причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом. З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до п.4 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст.ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 року у справі №910/8197/19, від 09.12.2021 року у справі №911/3113/20). Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення з огляду на відсутність адресата за його місцезнаходженням. Окрім того, інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою:://od.arbitr.gov.ua. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень). Враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 року по справі Пономарьов проти України, рішенні від 26.04.2007 року по справі Олександр Шевченко проти України, рішенні від 14.10.2003 року по справі Трух проти України. Частиною 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. У свою чергу, частиною 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що датою вручення відповідачу копії ухвали суду про відкриття провадження у справі №910/14784/21 є 09.11.2021 року, тож відзив на позовну заяву, як і зустрічна позовна заява мали бути подані у строк до 24.11.2021 року включно. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви в установлений судом строк не скористався, поряд з цим, 08.11.2021 року (згідно відмітки на конверті) подав клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, а 11.11.2021 року - клопотання про відкладення розгляду справи. Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову і після надходження справи до Господарського суду міста Києва (07.12.2021 року) та прийняття її до провадження відповідним складом суду ухвалою від 12.12.2021 року у даній справі. У той же час зустрічна позовна заява подана відповідачем лише 14.08.2023 року, тобто більш ніж через 1,5 роки після закінчення строку для вчинення такої процесуальної дії. Як вже зазначалось судом апеляційної інстанції вище, ч. 1 ст.180 Господарського процесуального кодексу України надає відповідачеві право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Так, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України). Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. Таким чином пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними. Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, така не містить будь-якої інформації про причини пропуску відповідачем строку для подання зустрічного позову, не долучалось до зустрічної позовної заяви і окремої заяви про поновлення процесуального строку. За таких умов вирішення судом питання про прийняття до розгляду зустрічного позову могло мати місце тільки за наслідками розгляду та задоволення заяви відповідача про поновлення процесуального строку згідно з вимогами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 року у справі №910/6915/19. Приписи статей 55, 129 Конституції України гарантують кожному застосовувати та користуватися правами на судовий захист у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - положень Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо її подання. Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Відповідачеві судом був встановлений розумний та достатній строк для подання відзиву на позовну заяву, протягом якого останній мав реальну можливість звернутися до суду із зустрічною позовною заявою. Процесуальні обмеження у разі пропуску строку для пред`явлення зустрічної позовної заяви були очевидними та передбачуваними для відповідача, останній був поінформований ухвалою про встановлений йому строк, при цьому відповідач був обізнаний стосовно того, які процесуальні дії він може вчинити для здійснення ефективного захисту своїх прав та інтересів у даній справі. Подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення. Правова позиція з цього питання є сталою і послідовною, викладена у ряді постанов Верховного Суду від 04.03.2019 року у справі №920/342/17, від 29.07.2019 року у справі №925/872/18, від 07.11.2019 року у справі №910/2892/19. Враховуючи зазначене, колегія суддів відзначає, що поновлення відповідачеві строку для пред`явлення зустрічного позову до суду без встановлення для того поважних причин, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії, призведе до явного порушення принципу правової визначеності, та як наслідок, принципу верховенства права. До того ж, поновлення вказаного строку за відсутності на те поважних причин призведе і до нівелювання принципу рівності учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, оскільки відповідачем подано зустрічну позовну заяву з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на відсутність правових підстав для продовження цього строку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про повернення зустрічної позовної заяви. Поряд з цим суд першої інстанції також встановив, що згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Судом першої інстанції було встановлено, що зустрічний позов подано, зокрема, за вимогою про визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги, укладеної 18.01.2021 року між позивачем та компанією "Неомед Глобал с.р.о.". У той же час за висновками суду першої інстанції такі вимоги не є взаємопов`язаними, а дані спори мають різний склад сторін та не підлягають спільному розгляду в межах справи №910/14784/21. З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд повернув зустрічну позовну заяву, бо до розгляду справи не залучена особа, яка є продавцем права вимоги, яку до цього суд відмовився залучати до справи, як третю особу, оскільки вважає, що рішення суду не може вплинути на права та обов`язки такої особи, оскільки,як вбачається з оскаржуваної ухвали зустрічна позовна заява була повернута, зокрема на підставі ч.ч. 1, 6 ст.180 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, посилання скаржника на порушення закону, допущені судом при відкриті провадження у справі та при відмові в задоволенні заяви відповідача від 25.07.2023 року про залучення до участі у справі третьої особи компанії "Неомед Глобал с.р.о.", оскільки останній фактично намагається переглянути ухвали про відкриття провадження у справі та про відмову в задоволенні заяви про залучення до участі у справі третьої особи, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції. Водночас колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що оскаржувана ухвала була прийнята поза межами судового засідання, оскільки, останнє не суперечить положенням процесуального законодавства України та не є безумовною підставою в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, колегія суддів відзначає, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви було розглянуто судом першої інстанції без виклику представників судового процесу. Суд першої інстанції діяв у відповідності з приписами процесуально законодавства та скористався своїм правом вирішити процесуальне питання поза межами судового засідання без виклику представників учасників справи. Твердження скаржника, що суд першої інстанції 15.08.2023 року почав розгляд зустрічної позовної заяви в судовому засіданні і мав закінчити її розгляд у судовому засіданні, є безпідставним, та таким, що спростовується висновками суду. Разом з цим, колегія суддів відзначає, що як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не приймав зустрічну позовну заяву до розгляду, відповідно не міг розпочати розгляд останньої. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України"). Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Водночас колегія суддів звертає увагу, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє відповідача права звернутись до господарського суду з окремим позовом в загальному порядку, відтак, доводи апелянта про порушення його права на ефективний захист свого права є необгрунтованими в розумінні ст. 6 Конвенції та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник , у розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року у справі №910/14784/21. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 119, 129, 165, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року у справі № 910/14784/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року у справі №910/14784/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14784/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді Б.О. Ткаченко О.М. Гаврилюк