Постанова 4875 № 922/2217/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/2217/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О. без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства Велес-Агро (вх.546Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/2217/22 (суддя Прохоров С.А., повний текст рішення підписано 10.02.2023) за позовом Малого приватного підприємства "Агросервіс", с.Шевченкове Перше Харківської області до Фермерського господарства "Велес-Агро", смт. Близнюки Харківської області про стягнення коштів ВСТАНОВИВ: Мале приватне підприємство "Агросервіс" (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Велес-Агро" (Відповідач) та після його уточнення просить суд стягнути з відповідача 96.880,35 грн заборгованості (без ПДВ) за договором №20/11-21 від 20.11.2021, 24.799,75 грн інфляційних збитків та 19.376,07 грн ПДВ. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №9922/2217/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з ФГ "Велес-Агро" (64801, Харківська область, смт.Близнюки, вул.Новосадова, 13, код ЄДРПОУ 38053279) на користь Малого приватного підприємства "Агросервіс" (64801, Харківська область, с.Шевченкове Перше, вул.Шевченка, 76, код ЄДРПОУ 30039435) 116.256,42 грн заборгованості, 24.799,75 грн інфляційних та 2.481,00 грн судового збору. Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, зокрема не повідомив належним чином сторону по справі. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Попков Д.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 поновлено строк ФГ Велес-агро пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 17.04.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 17.04.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/2217/22; витребувано матеріали справи №922/2217/22 з Господарського суду Харківської області. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому МПП Агросервіс просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/2217/22 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач зазначає, що доводи апелянта грунтуються виключно на припущеннях, і ним не наводиться жодної норми права, яку порушив суд першої інстанції. Відповідач, в свою чергу звернувся до апеляційного суду з клопотанням про витребування додаткових документів по справі у позивача. Зокрема, просить зобов`язати МПП Агросервіс надати Східному апеляційному господарському суду свої первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту збирання врожаю соняшника за договором №20/11-21 від 20.11.2021 та актом приймання-передачі до нього, а саме: обліковий лист тракториста-машиніста або шляховий лист комбайнера щодо виконання робіт в 2021 році на полях фермерського господарства, талон комбайнера щодо кількості зібраного врожаю, а також наявні документи щодо вивезення зібраного врожаю з поля. Обгрунтовуючи дане клопотання, апелянт зазначає, що в бухгалтерії фермерського господарства відсутні будь-які первинні документи на підтвердження факту збирання врожаю соняшника за договором №20/11-21 від 20.11.2021 та акт приймання-передачі до нього, який теж відсутній. Крім того, враховуючи стан взаємовідносин між колишнім керівництвом господарства та засновниками МПП Агросервіс у теперішнього керівництва ФГ Велес-Агро виникають сумніви щодо дійсності правочину стосовно якого складався зазначений договір та акт. Розглянувши дане клопотання колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. ч. 1, ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду. Так, відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 296 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Статтею 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи положення ч.3 ст.80 та ч.1 ст.81 ГПК України, клопотання про витребування доказів повинно бути подане разом з відзивом на позовну заяву. Як встановлено судом, до суду першої інстанції відповідач не звертався з клопотанням про витребування будь-яких доказів. Звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування доказів скаржник стверджує про його необізнаність щодо розгляду даної справи в суді першої інстанції та про неповідомлення його належним чином. Проте, такі твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки в ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України. Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". Крім того, в зазначеному клопотанні апелянтом не наведено, які обставини такі докази підтверджують, не вказано причини та не надано підтверджень неможливості отримати такі докази відповідачем самостійно, не зазначено, які заходи вживав відповідач для отримання доказів самостійно. Судова колегія зауважує, що здобуття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства. Обставин об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та, відповідно, наявності виняткового випадку для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, заявником не доведено. Враховуючи викладене, клопотання відповідача про витребування доказів не підлягає задоволенню. Відповідачем, між іншим, надані письмові пояснення по справі, які за змістом є схожими з попереднім клопотанням апелянта, і в яких відповідач також наполягає на відсутності будь-яких первинних документів на підтвердження факту збирання врожаю соняшника за договором №20/11-21 від 20.11.2021 та акту приймання-передачі до нього. Також відповідач зазначає, що заявлений предмет спору щодо стягення коштів не відповідає предмету спору, який визначається умовами договору, оскільки алгоритм договору передбачає в разі відсутності передоплати та несвоєчасного розрахунку за вказаним договором залишення зібраного врожаю у виконавця, в той час як замовник був зобов`язаний відпустити на заборговану суму сільськогосподарську продукцію, яка відповідає ДСТУ по ціні яка не повинна перевищувати ринкову ціну без урахування ПДВ на момент передачі сільськогосподарської продукції. Зазначений в договорі механізм розрахунків унеможливлює не здійснення розрахунку за ним, а відтак і спричинення шкоди його невиконанням, адже у випадку не здійснення передплати притримується зібраний врожай, який потім оформлюється сторонами щодо передачі у власність виконавцю. Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання. В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 20.11.2021 між МПП «Агросервіс» (виконавець за договором, позивач по справі) та ФГ «Велес-Агро» (покупець за договором, відповідач по справі) було укладено договір №20/11-21 про надання послуг зі збирання врожаю, відповідно до умов якого, виконавець зобов`язується надати послуги по збиранню врожаю соняшника власною технікою, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором. Послуги надаються на площі, що складає 105 га (п. 1.1 та 1.2 договору). Іншими умовами договору передбачено: - вартість послуги складає 922,67 грн за один гектар збирання врожаю без урахування ПДВ (п. 6.1 договору); - загальна сума по договору становить 96.880,35 грн без ПДВ (п. 6.1.1 договору); - строк надання послуг обчислюється з дати підписання договору, та закінчується строком його дії; - фактом виконання умов цього договору сторонами вважається підписання сторонами акту виконаних робіт, який є невід`ємною частиною даного договору (п. 6.2.2); - в разі не сплати заборгованості в визначений у договорі строк виконавець має право забирати, а замовник зобов`язаний відпустити на заборговану суму сільськогосподарську продукцію, яка відповідає ДСТУ по ціні яка не повинна перевищувати ринкову ціну без урахування ПДВ на момент передачі сільськогосподарської продукції. Такий розрахунок повинен бути здійснений не пізніше одного дня з моменту закінчення терміну розрахунку грошовими коштами. В разі не виконання умов розрахунків визначених цим пунктом, у виконавця виникає право звернутись до суду за для відновлення порушеного права (п. 6.3.3); - акт виконаних робіт підписується сторонами по факту виконаних робіт; - фактом виконання робіт вважається фактичне збирання врожаю на площі, гарантовані замовником у п. 1.2 договору; - в разі не виконання замовником умов розрахунків визначених цим пунктом, у виконавця виникає право звернутись до суду задля відновлення порушення права; - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. На виконання умов договору, позивачем було вчинено дії зі збирання врожаю соняшника, за результатами чого, між сторонами 24.11.2021 було підписано Акт виконаних робіт (додаток №1 до договору) на суму 116.256,42 грн (разом з ПДВ в сумі 19.376,07 грн). Згідно умов договору, відповідач мав провести оплату наданих послуг не пізніше наступного банківського дня після підписання акту (п. 6.3.2), тобто, 25.11.2021. Проте, як зазначає позивач, будь-яких оплат вiдповідачем здійснено не було. Оплати, які передбачені п. 6.3.1., а саме передоплата в розмірі 20% від суми договору, також здiйснено не було. Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовом до ФГ Велес-Агро про стягнення з останнього 96.880,35 грн заборгованості (без ПДВ) за спірним договором, 24.799,75 грн інфляційних збитків та 19.376,07 грн ПДВ. Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань щодо сплати коштів за виконані позивачем роботи - суду не надав, в зв`язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню. Так, з урахуванням порушення відповідачем строків оплати за договором, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги про стягнення інфляційних втрат. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного. Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 ГК України. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ч.1 ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України). Положенням ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з урахуванням положень ст.530 ЦК України та змісту пункту 6.3 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих робіт (послуг) за договором на момент розгляду справи настав. Втім, відповідач у встановлені договором строки повної та своєчасної оплати за надані послуги не здійснив. Тоді як, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як вже зазначалось, в даному випадку фактом виконання умов цього договору сторонами вважається підписання сторонами акту виконаних робіт, який є невід`ємною частиною даного договору. Матеріали справи містять копію акту виконаних робіт, підписаного керівниками сторін спірного договору та скріпленого печатками обох підприємств. Враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором підтверджений матеріалами справи, а саме актом виконаних робіт, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 116.256,42 грн. Відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не було надано жодного доказу того, що зібраний врожай був оплачений позивачу у відповідності до умов за спірним договором. Також не було надано доказів визнання спірного договору №20/11-21 від 20.11.2021 недійсним в судовому порядку. Твердження відповідача про взаємовідносини МПП Агросервіс з колишнім керівником ФГ Велес-Агро та відсутність на його підприємстві на теперішній час будь-яких первинних документів відносно спірного договору не можуть бути прийняті апеляційним судом в якості доказу на підтвердження невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором, оскільки ґрунтуються на власних міркуваннях та припущеннях. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов щодо оплати товару, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 24.799,75 грн є обґрунтованими. Стосовно аргументів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає наступне. Ухвала Господарського суду Харківської області від 14.12.2022 у справі №922/2217/22 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (64801, Харківська область, смт.Близнюки, вул.Новосадова, 13), яка є його місцезнаходженням, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотному боці другої сторінки ухвали з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті Судова повістка. Проте, на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Згідно з п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками адресат відсутній, закінчення терміну зберігання тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання. Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 27.12.2019, відповідно до яких: - рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил); - рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил). Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта поштових відправлень суду, які є Судовими повістками в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для Судових повісток причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом. З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України ухвала суду вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №910/8197/19, від 09.12.2021 у справі №911/3113/20). Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення з огляду на відсутність адресата за його місцезнаходженням. Окрім того, інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua. Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень). Враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі Пономарьов проти України, рішенні від 26.04.2007 по справі Олександр Шевченко проти України, рішенні від 14.10.2003 по справі Трух проти України. Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, колегія суддів прийшла до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду). При цьому скаржником безпосередньо в його апеляційній скарзі зазначена така ж адреса, на яку судом першої інстанції відправлялись поштові кореспонденції. За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було вчинено необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів. Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, Господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до непогодження з рішенням суду першої інстанції. Своєю чергою, сутність висловлених апелянтом претензій до оскаржуваного рішення зводитися до недотримання вимог процесуального законодавства місцевим судом при його ухваленні - жодних аргументів стосовно порушення норм матеріального права чи повноти оцінки доказів або встановлення обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, не висловлено, так само, як і не надано/ не порушено перед апеляційним судом питання про залучення додаткових доказів чи врахування аргументів заперечень, які Відповідач через згадувані ним процесуальні порушення не міг представити своєчасно місцевому суду. Частиною 1 статті 276 встановлено підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, так у вказаній статті зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача. У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга Фермерського господарства Велес-Агро на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/2217/22 задоволенню не підлягає. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20.000,00 грн. На підтвердження означених вимог позивачем надано до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу додаткову угоду від 07.04.2023 до договору про надання правової допомоги-адвокатських послуг б/н від 08.11.2022, і до позовної заяви сам договір б/н від 08.11.2022. В додатковіq угоді від 07.04.2023 зазначено, що сторонами цієї угоди узгоджено розмір гонорару за надання правової допомоги згідно договору про надання правничої допомоги в наступних сумах: підготовка всіх процесуальних документів до Господарського суду Харківської області (позовна заява, заява про видачу рішення, що набрало законної сили, уточнення позовної заяви, інше) та відправка таких 5.000,00 грн; участь в справі Господарського суду Харківської області 5.000,00 грн. Дана сума оплачується в день набрання рішенням по справі законної сили; підготовка відзиву на апеляційну скаргу 5.000,00 грн участь у справі в Східному апеляційному господарському суді та підготовка решти процесуальних документів, відправка кореспонденції, інше 5.000,00 грн. Дана сума оплачується в день винесення рішення Східним апеляційним господарським судом. Будь-яких інших документів на підтвердження вищезазначених вимог, позивачем до господарського суду надано не було. Відповідно до частини 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатом розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України). Пунктом другим означеної статті передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Проте, на момент ухвалення означеної постанови позивачем до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат надано не було, також не було надано відповідного акту виконаних робіт, чи будь - яких інших доказів в обґрунтування означеної суми адвокатських витрат, у зв`язку з чим у колегії суддів не має можливості встановити, який фактичний обсяг послуг було надано адвокатом та які саме роботи були виконані останнім та за який час. Також слід зазначити, що визначені заявником до стягнення витрати є надмірно високими та становитимуть значний тягар для учасника справи, що суперечить принципу розподілу витрат та не відповідають категорії та складності справи. За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 3 ст. 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а за змістом ч. 2 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції такий строк обмежується п`ятнадцятьма днями з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає про недотримання Позивачем вимог ст. ст. 124, 129 ГПК України, а саме ненадання останнім до суду апеляційної інстанції у встановлений законом строк заяви про остаточний розмір понесених витрат на правову допомогу, не надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а також акту виконаних робіт. На підставі викладеного, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20.000,00 грн. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства Велес-Агро залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2023 у справі №922/2217/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 26.05.2023 Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя Д.О. Попков Суддя О.О. Радіонова