Постанова 4813 № 522/21122/19

Номер провадження: 22-ц/813/2127/23 Справа № 522/21122/19 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., з участю секретаря Виходець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року, постановленого під головуванням судді Чернявської Л.М., повний текст рішення складений 08 жовтня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому просив визначити додатковий строк тривалістю у два місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили для прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі ОСОБА_3 , який було складено 05 липня 2006 року в м. Одесі у державного нотаріуса, зареєстрованого у реєстрі за № 7-1644, відповідно до якого спадкоємцем всього майна, де б воно і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належить спадкодавцеві на день смерті, є ОСОБА_1 . В обґрунтування свого позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі померла ОСОБА_3 13.11.2019 року позивачем було отримано судову повістку та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, з якої стало відомо, що позивач залучений у справі про визнання права власності в порядку спадкування за законом у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. З даної ухвали позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 05 липня 2006 року було складено заповіт в Першій Одеській державній нотаріальній конторі, який зареєстровано у реєстрі за № 7-1644, відповідно до якого спадкоємцем всього майна, що належить спадкодавцеві на день смерті, є ОСОБА_1 .. У листопада 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського округу Філімонової Г.В., для прийняття спадщини, однак листом № 401/-1-16 від 21.11.2019 року позивачу було відмовлено у прийнятті спадщини за заповітом, в зв`язку з пропуском строку встановленого законом. В обґрунтування пропуску строку для прийняття спадщини позивачем зазначено, що він проходив довготривале лікуванням у м. Києві, а саме відбулась операція з видалення гемангіобастоми мозочка, на підтвердження надано виписка епікриз № 5913 від 17.12.2011 року. Після лікування позивач проходив довготривалу реабілітацію, в продовж двох років знаходився під наглядом лікарів. У зв`язку з чим позивач не міг передбачити і перенести на інший час своє лікування, тому не був присутній на похованні. На час відкриття спадщини він не проживав зі спадкодавцем, а про складений заповіт дізнався поза межами строку. Судом до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено ОСОБА_2 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду про те, що позивачем не надано до суду поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини не відповідають обставинам справи. Також апелянт вважає помилковими висновки суду про те, що позивач звернувся до суду з позовом не до того відповідача, оскільки в справі наявні інші спадкоємці. Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Протоколом автоматизованого розподілу від 12 листопада 2021 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді ОСОБА_4 для розгляду справи (а.с. 167). Ухвалою Одеського апеляційного суд від 20 грудня 2021 року провадження у справі з апеляційною скаргою ОСОБА_1 було відкрито (а.с. 170). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2022 року справа призначена до розгляду (а.с. 178). Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №126/0/15-23 від 21 лютого 2023 року суддю ОСОБА_4 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 191). Протоколом автоматизованого розподілу від 17 березня 2023 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Приходько Л.А. для розгляду справи (а.с. 192). Ухвалою Одеського апеляційного суд від 10 травня 2023 року справа призначена до розгляду (а.с. 196). Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 15 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С., для подальшого розгляду, у зв`язку із достроковим закінчення відрядження судді Херсонського апеляційного суду Приходько Л.А., згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (зі змінами, відповідно до рішення № 572/0/15-23 від 31 травня 2023 року) (а.с. 198). Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 28 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 200). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 червня 2023 року цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 201). В судове засідання призначене на 14 листопада 2023 року представник Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2 не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 217, 218, 220-223). Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Топунової А.М., представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає в повній мірі, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність суб`єктивних, непереборних істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі померла ОСОБА_3 що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 (а.с. 12). 05 липня 2006 року, при житті, ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті належало ОСОБА_3 (а.с. 13). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що 13.11.2019 року він отримав судову повістку та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2019 року у справі №522/11576/19, відповідно до якої він був залучений до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (а.с. 17-21). З даної ухвали позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 05 липня 2006 року було складено заповіт в Першій Одеській державній нотаріальній конторі, який зареєстровано у реєстрі за № 7-1644, відповідно до якого спадкоємцем всього майна, що належить спадкодавцеві на день смерті, є ОСОБА_1 . У листопаді 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського округу Філімонової Г.В., для прийняття спадщини, однак листом № 401/-1-16 від 21.11.2019 року позивачу було відмовлено у прийнятті спадщини за заповітом, в зв`язку з пропуском строку встановленого законом (а.с. 14). Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини перша, друга статті 1220 ЦК України). Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви й ці обставини визнані судом поважними. З врахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Як на поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилався на те, що він проходив довготривале лікуванням у м. Києві. Після лікування позивач проходив довготривалу реабілітацію, в продовж двох років знаходився під наглядом лікарів. У зв`язку з чим позивач не міг передбачити і перенести на інший час своє лікування, тому не був присутній на похованні. На час відкриття спадщини він не проживав зі спадкодавцем, а про складений заповіт дізнався поза межами строку. Як вбачається з виписки епікризу № 5913 від 17.12.2011 року, ОСОБА_1 була проведена операція з видалення гемангіобастоми мозочка (а.с. 15-16). Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, зокрема пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі №369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Вирішуючи питання визначення ОСОБА_1 додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , який не є родичем ОСОБА_3 , дізнався про існування заповіту, лише 13.11.2019 року, отримавши судову повістку та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2019 року у справі №522/11576/19, після чого відразу звернуся до нотаріусу. Колегія суддів зазначає, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17. Таким чином, оцінивши усі фактичні обставини справи у сукупності у даній справі, в тому числі те, що ОСОБА_1 не знав про існування заповіту, відсутності родинних зв`язків між ним та померлою ОСОБА_3 , не обізнаності про її смерть, знаходження на лікування у м. Києві, враховуючи, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, колегія суддів вважає, що за викладених обставин у даній справі наявні підстави для визначення додаткового строку позивачеві для прийняття спадщини. З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, неповно з`ясував всі обставини справи, у відповідності до наданих позивачем доказів та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 за ненаданням до суду поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року - скасувати. Прийняти постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалістю в два місяця з моменту набрання чинності рішення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 22 листопада 2023 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ______________________________________ Є.С. Сєвєрова