Постанова 4813 № 522/4598/20

Номер провадження: 22-ц/813/714/23 Справа № 522/4598/20 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С., За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_3 , у якому просив суд визначити йому - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк 2 місяці з дня набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті померлого батька ОСОБА_4 . В обґрунтування позову, ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_4 , про що 02.11.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 11319 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02 листопада 2018 року. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом. Також є спадкоємець мати позивача, відповідач по справі - ОСОБА_3 . Вказував, що був упевнений, що питання спадкування займається його мати, проте пізніше йому стало відомо про наявність заповіту, складеного на його ім`я батьком. Одразу після чого, 25 липня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фадєєвої Дар`ї Юріївни про прийняття спадщини після смерті батька. Проте, в своєму листі від 07.08.2019 року № 81/01-16 нотаріус повідомила, що позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини та запропонувала звернутись до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позивач вказував, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини пропустив оскільки з 15.04.2019 по 24.07.2019 знаходився у відрядженні відповідно до довідки № 6/2 від 17.02.2020 року. Також, він не був обізнаний про наявність заповіту ВВК № 910069. За вказаних обставин звернувся до суду з дійсним позовом. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА: АДРЕСА_1 ) до Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 26597691, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1) та ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішеням суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2020 року та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачка по справі ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 22.12.2020 року, виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с. 112). Про судове засідання, призначене на 02.03.2023 року, сторони були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Від представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на електрону пошту апеляційного суду 13.02.2023 року надійшло клопотання, у якому представник просить розглянути справу за наявними матеріалами справи без участі представника позивача та винести ріщення по справі. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 01 жовтня 1969 року. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 02.11.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 11319 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02 листопада 2018 року. Також із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 27 серпня 2004 року склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом ОМНО Петрушенко Т.А., зареєстрований за № 2-3813, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого не складалось, все те, що йому буде належати на день смерті і на що він матиме право, у тому числі частину квартири АДРЕСА_3 заповів позивачу. Між тим, у строк, встановлений законодавством, позивач та будь-які інші особи із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звернулась. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що наведена позивачем причина пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини є неповажною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, у звязку із чим підстав для задоволення позову судом не встановлено. Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України). Таким чином закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, але бажає прийняти спадщину, у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила ч.3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку. Апеляційним розглядом справи встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 сплив - 01 травня 2019 року, а із відповідною заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся в липні 2019 року. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька мотивував тим, що після смерті батька він перебував у депресивному стані, погіршився стан його здоров`я, що виразилося в частих захворюваннях, пов`язаних із падінням імунітету. Крім того, позивач був впевнений, що питанням спадкування займається жінка померлого та його мати ОСОБА_3 , оскільки позивач не був обізнаний про існування заповіту, складеного батьком на його ім`я. При цьому, матеріалами справи також встановлено, що згідно довідки № 6/2 від 17.02.2020 року позивач знаходився у відрядженні з 15.04.2019р. по 24.07.2019р. Після звернення до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фадєєвої Д.Ю. щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 отримав роз`яснення про пропуск ним шестимісячного строку для прийняття спадщини та роз`яснення його права на звернення до суду для вирішення цього питання. Апеляційний суд вважає, що причини пропуску позивачем строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними, непереборними та значущими перешкодами (необізнаність щодо складення заповіту на його ім`я) для вчинення цих дій. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача. Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права (Правова позиція, Верховний Суд України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, від 06.09.2017 № 315/765/14-ц, «Щодо причин пропуску строку для прийняття спадщини»). Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Крім того, на думку апеляційного суду, подання ОСОБА_1 позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті його батька є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину на національному рівні у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який національні суди зобов`язані практично забезпечувати відповідно до ст.1 цієї Конвенції та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Крім того, з огляду на однозначні положення ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223 ЦК України про виникнення у спадкоємців права на спадщину з моменту смерті спадкодавця, у ОСОБА_1 , з урахуванням наведених ним переконливих мотивів у позові, виникло «законне сподівання» в успадкуванні прав на нерухоме майно від його померлого батька через визначення в судовому порядку додаткового строку на прийняття спадщини. Таке «законне сподівання» входить до поняття «майно», вільне володіння яким захищається ст.1 Першого протоколу Конвенції (про ознаки «законного сподівання» зазначено у п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року, які застосовуються у даній справі). Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, апеляційний суд вважає, що воля спадкодавця на випадок його смерті, викладена у формі заповіту, підлягає обов`язковій реалізації на користь позивача, оскільки свобода та реалізація положень заповіту після відкриття спадщини мають фундаментальне значення у спадкових правовідносинах. Враховуючи вищевикладені обставини, оцінюючи доводи заявника про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, апеляційний суд вважає, що наявні достатні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , строком два місяця після набрання рішенням суду законної сили. Тому, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2020 року скасувати. Прийняти постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити. Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк 2 місяці з дня набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті померлого батька ОСОБА_4 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 13.03.2023 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: О.С. Комлева Є.С. Сєвєрова