Постанова Львівський апеляційний суд № 463/5308/22

Справа № 463/5308/22 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В. Провадження № 22-ц/811/2502/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді Мікуш Ю.Р., суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., секретар Cалата Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові без участі учасників цивільну справу №463/5308/22 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування шкоди в с т а н о в и в : 25 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Личаківського районного суду м.Львова із позовом до російської федерації у якому з урахуванням уточнень просила відшкодувати завдану їй майнову шкоду у розмірі 577 500, 00 грн. та компенсувати моральну шкоду в розмірі 1 430 000, 00 грн. У листопаді 2022 року позивачка подала до суду клопотання, у якому просила замінити зазначеного як неналежного відповідача на іншого - державу Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України. Інша особа, ОСОБА_2 , у листопаді 2022 року звернувся до суду із заявою про вступ у справу як третя особа з позовом до російської федерації, у якому просив відшкодувати завдану йому майнову шкоду у розмірі 2 782 500, 00 грн та компенсувати моральну шкоду в розмірі 1 430 000, 00 грн. Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 29 листопада 2022 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди. Відмовлено в прийнятті позову ОСОБА_2 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування шкоди. Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 29 листопада 2022 року оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає , що вважає ухвалу незаконною, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Стверджує, що справа, яка розглядалася Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області і справа, що подана до Личаківського районного суду м.Львова мають різний предмет і підстави позову. Зокрема, у цій справі позивач просить відшкодувати шкоду за період з березня 2014 року по теперішній час, натомість у справі, яка розглядалась Костянтинівським судом Донецької області такий період становив з вересня 2014 року по квітень 2021 року. Щодо підстав позову, то такими у даній справі є нова фаза збройної агресії з боку рф з 24 лютого 2022 року та прийняті нормативно-правові акти України, інших держав та міжнародних організацій щодо терористичної діяльності рф та визнання її державою-агресором та державою-спонсором тероризму, тобто є новими, яких у справі, поданій до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не було. Постановляючи ухвалу, Личаківський районний суд м.Львова дійшов хибного висновку з приводу спору про той самий предмет і з тих самих підстав. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу на розгляд до Личаківського районного суду м.Львова. Третя особа по справі із самостійними вимогами ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що ухвала не відповідає нормам процесуального права. Стверджує, що позивачка зверталась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вимогою про відшкодування шкоди відповідно до діючої судової практики, виходячи з розрахунку середньої вартості оренди однокімнатних квартир у такому місці як і квартира позивачки, що є суттєвою різницею з предеметом позову у справі , яка розглядається Личаківським районним судом м.Львова про відшкодування шкоди у зв`язку з неможливістю використовувати свою квартиру у період з березня 2014 року по теперішній час. Ствердужє, що підстави позову також є різними, зокрема, у даній справі підставою є нова фаза збройної агресії з боку рф з 24.02.2022. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду перошої інстанції. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоч належним чином повідомлялися судом за адресою, зазначеною ними у позовній заяві та додаткових документах. Відповідно до ч.2ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За змістом ч.2ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Матеріалами справи та судом встановлено, що 25 липня 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до російської федерації, у якому з урахуванням уточнень просила відшкодувати ій майнову шкоду в розмірі 577 500,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 430 000,00 грн. ОСОБА_2 у листопаді 2022 року звернувся до суду із заявою про вступ у справу як третя особа та з позовом до російської федерації про відшкодування йому майнової шкоди в розмірі 2 782 500,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 430 000,00 грн. Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції прописав, що оскільки в іншій справі є рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому провадження за цим позовом ОСОБА_1 підлягає закриттю. Відтак, відповідно до ст. 52 ЦПК припинили існувати також і підстави для прийняття до спільного розгляду разом із первісним позовом у цьому провадженні позову третьої особи ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції не погоджується із оскаржуваною ухвалою та зазначає, що позивачка ОСОБА_1 , звертаючись у квітні 2014 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області після незаконної анексії рф АРК та на момент початку другої фази збройної агресії рф проти України на території Луганської і Донецької областей України як предмет спору зазначала відшкодування шкоди, яку би вона могла отримати за звичайних обставин за оренду квартири в АДРЕСА_1 за період з вересня 2014 року по квітень 2021 року, де була зареєстрована та проживала, однак через терористичні дії рф має статус внутрішньо переміщеної особи. Розмір упущеної вигоди у справі № 233/2082/21 розраховувався відповідно до судової практики (справа № 463/6863/18 ) та на підставі розміру середньомісячної вартості оренди однокімнатної квартири в м.Макіївка Донецької області з урахуванням періоду за який позивачка зазнала збитків. Середня місячна вартість оренди однокімнатної квартири у такому місті становила 6 000,00 грн.. Таким чином, у зв`язку з неможливістю здати в оренду належну позивачці однокімнатної квартири та отримувати відповідний дохід, упущена вигода, завдана ій збройною агресією рф становить х 6000,00 х 80 міс.= 240000,00 грн. Позивачка зверталася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вимогою відшкодування шкоди відповідно до діючої судової практики, виходячи з розрахунку середньої вартості оренди однокімнатної квартири у такому місці, як і квартира позивачки, що є суттєвою різницею з предметом позову по справі № 2/463/1357/22, яка розглядаєтьсґя Личаківським районним судом м.Львова, де позивачка просить суд про відшкодування шкоди у зв`язку з неможливістю використовувати свою квартиру у період з березня 2014 року по теперішній час. Розмір майнової шкоди у формі збитків розраховується відповідно до судової практики (Справа № 463/8663/18) та на підставі фактичної вартості оренди однокімнатної квартири, яку позивачка здавала згідно згідно договору оренди житлового приміщення (квартири) № 2013/12-1 від 27 грудня 2013р. (Додаток 4 до позовної заяви) та Акту прийому-передачі житлового приміщення (квартири) в оренду складеного відповідно до договору оренди житлового приміщення (квартири) № 2013/12-1 від 27 грудня 2013 р., який є його додатком та невід`ємною частиною, а також отримувала дохід 5 500,00 грн. в місяць до березня 2014 року до часу, коли в м.Макіївка відбулася збройна агресія, вчинена рф у формі терористичного акту. При зверненні до Личаківського районного суду м.Львова у зазначеній справі позивачка, на підставі рішень судів, що набрали законної сили з приводу численних порушень рф основоположних прав і свобод людини зазначає, що вимушене переселення її у березні 2014 року з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок терористичного акту, вчиненного рф, зазначений факт підтверджено постановою Донецького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 21021року залишено без змін. Підставою звернення до Личаківського районного суду м.Львова є надання позивачкою документів, які підтверджують юридично та фактично неможливість використовувати свою квартиру у м.Макіївка Донецької областв у період з березня 2014 року по теперішній час. Вважає, що надала Личаківському суду м.Львова практику судів України з приводу аналогічного предмету спору відповідно до Закону України від 20 березня 2003 року № 638- ІУ «Про боротьбу з тероризмом». Вважає, що нова фаза збройної агресії з боку рф з 24 лютого 2022 року та прийняті нормативно-правові акти України, інших держав та міжнародних організацій щодо терористичної діяльності рф визнання її державою-терористом є підставою звернення її у зазначеній позовній заяві, чого не було при зверненні в суд з позовом до Костянтинівського міськрайонного суду. Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі N 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Тож, позови вважаються тотожними, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 справа №826/3678/16. На зазначені обставини, суд першої інстанції не звернув уваги та закрив провадження у справі, постановивши ухвалу, яка підлягає до скасування. Відповідно до ч.1 п.п.3,4 ст.379 ЦПК підставасми для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: п.3) невідповідність висновків суду обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. При розгляді справи, суду необхідно визначитися з періодом за який позивачка просить відшкодувати майному та моральну шкоду, враховуючи рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року. Враховуючи те, що ОСОБА_2 вступив у справу як третя особа із самостійними вимогами, які є аналогічними до вимог позивачки ОСОБА_1 як і аналогічна апеляційна скарга, відповідно підлягає до задоволення апеляційна скарга ОСОБА_2 . Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.2; 379 ч.1п.п.3,4; 383; 384; 389 ЦПК України, -суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити. Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 29 листопада 2022 року скасувати, справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Ухвала набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк