Ухвала КЦС ВС № 463/5308/22

УХВАЛА 07 липня 2025 року м. Київ справа № 463/5308/22 провадження № 61-7532ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 07 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1 до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: 19 червня 2025 року, через підсистему «Електронний Суд» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подалидо Верховного Суду тотожні касаційні скарги. Однак, на підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження за таких обставин. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Підставою, на якій подаються касаційні скарги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Крім того, зазначають, що касаційні скарги подаються з підстав передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України. Разом з тим скаржники не зазначають який саме відсутній висновок Верховного Суду та щодо якої норми права у подібних правовідносинах, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судами в цій справі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.. Обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України). Заявники узагальнено посилаються на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, однак не обґрунтовують виключних підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Ураховуючи наведене, скаржникам необхідно подати до Верховного Суду підписані касаційні скарги у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до них копії скарг та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 07 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року залишити без руху. Надати скаржникам строк для усунення зазначених недоліків касаційних скарг, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснощоков