Постанова Волинський апеляційний суд № 165/3399/23

Справа № 165/3399/23 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1058/23 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 26 вересня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (далі ТОВ «ВЕЗ») звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що між ТОВ «ВЕЗ» та ОСОБА_2 було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг для потреб об`єкта споживача, розташованого по АДРЕСА_1 . Проте, споживач ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Згідно з інформацією, наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо даного об`єкта нерухомого майна за №346384490, власником квартири за вищенаведеною адресою є ОСОБА_1 . Суду з Єдиного державного демографічного реєстру стало відомо, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 26 вересня 2023 року справу за підсудністю передано на розгляд Червоноградського міського суду Львівської області. Не погодившись із даною ухвалою суду, ТОВ «ВЕЗ» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права. Покликається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до даних правовідносин застосовуються загальні правила підсудності. Вказує, що спори про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна мають розглядатись за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності. Зазначає, що оскільки позивач просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги щодо утримання приватизованого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за спожиту електричну енергію, справа має розглядатись за місцем знаходження майна, тобто в Нововолинському міському суді Волинської області. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Як визначено ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає. Передаючи справу на розгляд до Червоноградського міського суду Львівської області, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Тому, враховуючи предмет позову та беручи до уваги те, що відповідач має зареєстроване місце проживання у місті Червонограді Львівської області, суд вважав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила підсудності. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності. За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Виняток із вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України). Згідно із ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Відповідно до п. п. 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК, в чинній редакції - ст. 30 ЦПК України), є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (в чинній редакції ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна. Спір про право, який виник з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо обслуговування житлового будинку(квартири), є спором з приводу нерухомого майна. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 про те, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності. Як встановлено з матеріалів справи, позовні вимоги пред`явлено до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за послуги з постачання електроенергії. Тобто, зміст позовних вимог свідчить про те, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що надаються для утримання нерухомого майна житлової квартири. В даному випадку підлягають застосуванню правила виключної підсудності за ч. 1 ст. 30 ЦПК України. Тому висновок суду, що в даному випадку підлягають застосуванню загальні правила підсудності за ч. 1 ст. 27 ЦПК України, є помилковим. Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційним судом встановлено, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, тому ухвала Нововолинського міського суду Волинської області від 26 вересня 2023 року про направлення справи за підсудністю до Червоноградського міського суду Львівської області підлягає скасуванню, а справа - направленню для розгляду до Нововолинського міського суду Волинської області. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» задовольнити. Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 26 вересня 2023 року про передачу справи за підсудністю скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Нововолинського міського суду Волинської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року. Головуючий Судді