Постанова 4804 № 233/7249/19

Єдиний унікальний номер 233/7249/19 Номер провадження 22-ц/804/1555/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 року м. Бахмут справа № 233/7249/19 провадження № 22-ц/804/1555/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Біляєвої О.М., Папоян В.В., за участю секретаря судового засідання - Ситніка Д.Л. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради», третя особа - Костянтинівська міська рада Донецької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 233/7249/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради», третя особа - Костянтинівська міська рада Донецької області про захист прав споживачів при комунальній послузі з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Костянтинівсього міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2020 року (суддя Наумик О.О.), ухваленого в приміщенні Костянтинівсього міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В жовтні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину /ВМВ/878383/10.02.2009 вона є власником квартири по АДРЕСА_1 , постійно проживає у м. Києві. Відповідач є виконавцем послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій датою реєстрації 14 грудня 2005 року. На неодноразові письмові та усні запити (зокрема направлені засобами поштового зв`язку 23 липня 2014 року; 23 вересня 2014 року; 16 жовтня 2014 року) до відповідача та його структурного підрозділу ПРЖО-4 про обстеження основних магістралей квартири по АДРЕСА_1 і оформлення акту про терміни їх експлуатації, стан і необхідність заміни майстри ПРЖО-4 відмовляли, посилаючись на те, що слюсарі служб виходять тільки по аварії. Начальник та майстри ПРЖО-4 акт обстеження так і не оформили, хоча майстром був проведений огляд належної їй квартири, письмової відповіді не надано. На усні звернення у виробничий відділ відповідача з приводу ремонту даху та заміни прогнилих труб, представнику позивача вказали, що в них немає можливості проводити такі ремонти. У зв`язку з цим нею за договором з суб`єктом підприємницької діяльності за особисті кошти було замовлено проведення робіт у квартирі і на сходовому майданчику під`їзду будинку та проведена заміна основних магістралей у квартирі. Тобто після відмови відповідача виконати свої функції виконавця послуг та балансоутримувача, вона виконала їх за власні кошти, після чого направила відповідачу супровідним листом від 29 травня 2015 року наступні документи: Акт виконаних робіт за травень 2015 року; Форму № КБ-3 травень 2015 року; накладну № 152 від 02 квітня 2015 року; акт з підписами 2-х сусідів, які підтвердили проведення робіт по заміні при ремонті від 13 жовтня 2014 року - які були отримані відповідачем за довіреністю 04 червня 2015 року ОСОБА_2 . Нею було відремонтовано дах над квартирою № АДРЕСА_4 ( розташована над її квартирою), замінені усі труби опалення, водопостачання та водовідведення на пластикові, що проходять через її квартиру, а також замінені унітаз, газова піч, раковини, відремонтований балкон квартири № АДРЕСА_4 , який слугує козирком для балкону її квартири. Супровідним листом вона просила прийняти акт виконаних робіт, провести форми по бухгалтерським розрахункам, зарахувати суму 15 719,74 грн. у рахунок поточних платежів по квартирі по АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що вона із сім`єю не проживає в її квартирі по АДРЕСА_1 , вона неодноразово просила: зняти з квартири нарахування за вивезення сміття у різні періоди часу та роки; надати довідку, яка підтверджує факт не проживання для зняття нарахувань по газоспоживанню за різні, вказані у зверненнях, періоди, - на що відповідач не реагував. Заявою від 08 червня 2019 року, яку відповідач отримав 12 червня 2019 року, просила письмово підтвердити залік по квартирі у рахунок виконаних робіт та надати: усі суми нарахувань по квартирі за 2013; усі проплати по квартирі за 2013, у тому числі по вищевказаному заліку на суму 15 719,74 грн; акти виконаних робіт (акти передачі) робіт (послуг) з 2013 як виконавцем послуг і балансоутримувачем, які були надані (передані) СЕЗ (ПРЖО) ЖЕКом по квартирі №АДРЕСА_1 , як споживачу послуг; викопіювання земельної ділянки , що прилягає до будинку АДРЕСА_1 , що відведена під цей будинок, площа якого тепер закладена у тариф та прибирається двірниками, а мешканцям виставляють до сплати за прибирання цієї ділянки. Відповідь на цю Заяву відповідач підписав 25 червня 2019 року та у порушення Закону України «Про звернення громадян» відправив поштовим зв`язком лише 08 серпня 2019 року. У цій відповіді Відповідач вказав, що до повноважень КП «СЄЗ» не входить зняття нарахувань за вивіз сміття, такі послуги надаються іншим підприємством. Проте відповідач не вказав, до якого часу він був виконавцем послуги та отримувачем плати з вивозу сміття, а з якого часу - інша організація (виконавець) і яка це організація, її адресу та назву. Також надав нарахування з 01 січня 2013 року по 30 червня 2019 року по квартирі, повідомивши, що на 01 липня 2019 року заборгованість складає 7224,51 грн. Відповідач не надає їй зазначеного обсягу житлово-комунальних послуг, передбачених наказом МінЖКГ від 10 серпня 2004 року № 150, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року № 1046/9645 «Про затвердження примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», не забезпечує належне утримання, технічне обслуговування будинку, його поточний і капітальний ремонт. Рахунки виставляє за ненадані послуги, а потім вимагає компенсувати йому за ненадані послуги з державного та місцевого бюджету за субсидіантів та пільговиків. 23 вересня 2014 року був направлений лист відповідачу, де вона просила надати для підписання два примірника договору на послуги, в яких врахувати, що на підставі п.п.6,10 постанови КМУ №970 від 11 грудня 2013 року оплата щомісяця повинна виставлятися тільки за фактично надані послуги (проведені роботи), на підставі акту виконаних робіт, підписаного представником будинку (квартири), на який відповідач не відреагував. Заявою від 23 липня 2014 року вона вказала на зношеність труб, на хомути на трубах, на необхідність виконання робіт, де в тому числі послалася на слова майстра ПРЖО-4, які є доказом про обстеження квартири цим майстром і ненадання акту обстеження, а сааме: майстер ПРЖО-4 вказала, що хомут на трубі якісний і стоятиме ще довго, з чим вона не погодилася, оскільки хомут можливо і якісний, проте - на трубі, які вже більше 40 років. Просила засвідчити актом проведені роботи, на що відповідач знову не відреагував. Просила суд визнати відмову про надання позивачу підписаного виконавцем договору, з інформацією про рішення власника, яким тарифи затвердженні, ціну та структуру тарифу, по будинку АДРЕСА_1 незаконною; визнати незаконними тарифи відповідача та його нарахування позивачу, які складені та затвердженні без урахування даних техпаспорта та землевпорядної документації до будинку АДРЕСА_1 , з порушенням порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»; визнати послуги, які надає відповідач з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для мешканців будинку АДРЕСА_1 , незадовільними. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Костянтинівсього міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради», третя особа - Костянтинівська міська рада Донецької області про захист прав споживачів при комунальній послузі з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання відмови про надання позивачу підписаного виконавцем (Відповідачем) договору з інформацією про рішення власника, яким тарифи затверджені, ціну та структуру тарифу, по будинку АДРЕСА_1 незаконною, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними тарифів відповідача та його нарахування позивачу, які складені та затвердженні без урахування даних техпаспорта та землевпорядної документації до будинку АДРЕСА_1 , з порушенням порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», суд першої інстанції виходив с того, що нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм; встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання комунальних послуг віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, яким КП «СЄЗ», не являється. Доказів про те, що встановлені тарифи на послуги які надає відповідач, визнані в установленому законом порядку незаконними, позивачем не надано. Тобто відповідач у порушеному спорі не є належним, крім того вирішення порушеного питання Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області як суду загальної юрисдикції не підсудне. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання послуг, які надає відповідач з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для мешканців будинку АДРЕСА_1 , незадовільними, суд першої інстанції виходив с того, що діючим законодавством на відповідача покладений обов`язок по утриманню спільного майна багатоквартирного будинку та поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і не покладений такий обов`язок щодо утримання окремих квартир, що знаходяться у приватній власності громадян. Крім того, заявлений позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам статті 16 ЦК України та іншим вимогам діючого законодавства. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду - ОСОБА_1 посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що вона просила суд двічі витребувати докази, які є складовою тарифу, без яких неможливо розрахувати тариф, який виставляє до сплати відповідач мешканцям, та потім вимагає компенсувати через систему пільг і субсидій з бюджету міста і країни за ненадані послуги, але суд не розглянув та не прийняв рішення в визначений законодавством строк. Вважає, що відмовляючи у витребувані доказів, суд першої інстанції приховав відсутність технічного паспарту на будинок АДРЕСА_1 , містобудівну та землевпорядну документацію до будинку, як докази, без яких неможливо провести розрахунок тарифу, робити перерахунки за ненадані послуги, або взагалі при розрахунку тарифів дотриматися принципу прозорості, на виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 липня 2018 року №

190. Зазначає, що укласти договір - це прямий обов`язок виконавця, в обґрунтування зазначеного посилається на ч. 4 ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та ч.2,6 п.2 ст.8, ч.2,5,12 ст.1, ч.1 п.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Безпідставними є посилання суду на вимога частини 2 статті 382 ЦК України. Судом не враховано вимоги частини 9 статті 28 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.134). Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.137-138). Представник третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання поштового повідомлення (повістки) (а.с.136). Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, нотаріально посвідченого 10 лютого 2009 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.16). З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21833892 від 11 лютого 2009 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с.5 зворот). Згідно заяви від 23 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до відповідача, щодо необхідності заміни основних магістралей та приладів у належній їй квартирі. (а.с.4 зворот). В акті-претензії, підписаний мешканцями квартир № АДРЕСА_1,АДРЕСА_2,АДРЕСА_3 , зазначено, що 26 листопада 2018 року при подачі теплоносія на будинок, працівники ЖЕКу та СЄЗ, не перевіривши цілісність домової магістралі (у тому числі у нічийній квартирі № АДРЕСА_4 , де була знята (пошкоджена) труба) відкрили подачу води у систему опалення, що призвело до залиття усіх сусідніх та до низу квартир. (а.с.4). В листі КП «Служби єдиного замовника Костянтинівської міської ради» від 25 червня 2019 року зазначає, що до повноважень КП «СЄЗ» не входить зняття нарахувань за вивіз сміття, такі послуги надаються іншим підприємством. Довідку про те, що у квартирі №АДРЕСА_1 фактично ніхто не мешкає надати на має можливості, тому що по паспортній картотеці в цієї квартирі зареєстрованих осіб не має. Та надано розшифровку по квартирі № АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2019 року, згідно якої заборгованість станом на 01 липня 2019 року складає 7224,51 грн. (а.с.5). Рішенням Костянтинівської міської ради від 21 жовтня 2010 року № 5/54-1229 балансоутримувачем житлового фонду міста Костянтинівка Донецької області визначено Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» (далі - КП «СЄЗ») (а.с.25). Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 17 квітня 2015 року № 106 встановлено тарифи на послуги з утримування житлових будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються комунальним підприємством «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради» для власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) комунальної власності, які знаходяться на балансі підприємства. Визнано таким, що втратило чинність рішення виконкому міської ради від 20 квітня 2011 року № 254 « Про встановлення тарифів на послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибуткових території» для будинків , які знаходяться на балансі комунального підприємства «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради» (а.с.29 зворот). До зазначено рішення додано додатки, а саме: Тарифи на послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій як Додаток 1 до рішення виконкому міської ради 17 квітня 2015 року №106; Додаток 2 до рішення виконкому міської ради 17 квітня 2015 року №106 «Загальний перелік послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій»; Додаток 3 «Структура цін/тарифів на послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій»; Додаток 4 до рішення виконкому міської ради 17 квітня 2015 року №106 «Режим надання послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій»; Додаток 5 до рішення виконкому міської ради 17 квітня 2015 року №106 «Порядок проведення перерахунків з надання послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій»; Додаток 6 до рішення виконкому міської ради 17 квітня 2015 року №106 «Коригування тарифів на надання послуги на утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій» (а.с.26-29). Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 27 грудня 2017 року № 382 про коригування тарифів та послуги з утримання житлових будинків і споруд на прибудинкових територій, проведено коригування діючих тарифів на послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій, встановлених рішенням виконкому міської ради від 17 квітня 2015 рок № 106 та введено в дію рішення виконкому міської ради від 21 вересня 2016 року № 309 (а.с.30). До рішення додано тариф послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с.31-32). З довідки КП «СЄЗ» № 4 від 18 грудня 2019 року за №1047 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрованих осіб не значиться (а.с.35). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону, рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо ненадання позивачем підписаного виконавцем (відповідачем) договору з зазначенням певної інформації, суд першої інстанції виходив с того, позивачем не доведена та обставина, що вона зверталася із спірним питанням до відповідача, і що останній відмовив у наданні позивачу договору та в зв`язку з необґрунтованістю вимог. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі не можливо з наступних підстав. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з вимогами частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 1,6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх позовних вимог в цій частині. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надала: копію заяви від 23 липня 2014 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до відповідача, щодо необхідності заміни основних магістралей та приладів у належній їй квартирі. (а.с.4 зворот); акт-претензія, який підписаний мешканцями квартир № АДРЕСА_1,АДРЕСА_2,АДРЕСА_3 , зазначено, що 26 листопада 2018 року при подачі теплоносія на будинок, працівники ЖЕКу та СЄЗ, не перевіривши цілісність домової магістралі (у тому числі у нічийній квартирі № АДРЕСА_4 , де була знята (пошкоджена) труба) відкрили подачу води у систему опалення, що призвело до залиття усіх сусідніх та до низу квартир. (а.с.4) та лист КП «Служби єдиного замовника Костянтинівської міської ради» від 25 червня 2019 року зазначає, що до повноважень КП «СЄЗ» не входить зняття нарахувань за вивіз сміття, такі послуги надаються іншим підприємством. Довідку про те, що у квартирі №АДРЕСА_1 фактично ніхто не мешкає надати на має можливості, тому що по паспортній картотеці в цієї квартирі зареєстрованих осіб не має. Та надано розшифровку по квартирі № АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2019 року, згідно якої заборгованість станом на 01 липня 2019 року складає 7224,51 грн. (а.с.5). Отже позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона зверталась до відповідача з заявою про надання їй підписаного виконавцем (Відповідачем) договору з інформацією про рішення власника, яким тарифи затверджені, ціну та структуру тарифу, по будинку АДРЕСА_1 . Проте зайвим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог з підстав необґрунтованості, тому рішення суду в цій частині слід змінити, виключивши із мотивувальної частини зазначений висновок, оскільки позивача згідно з вимогами статей 6,7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має законне має право на укладання відповідного договору. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними тарифів відповідача та його нарахування позивачу, які складені та затвердженні без урахування даних техпаспорта та землевпорядної документації до будинку АДРЕСА_1 , з порушенням порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», суд першої інстанції виходив с того, що нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм; встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання комунальних послуг віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, яким КП «СЄЗ», не являється. Доказів про те, що встановлені тарифи на послуги які надає відповідач, визнані в установленому законом порядку незаконними, позивачем не надано. Тобто відповідач у порушеному спорі не є належним, крім того вирішення порушеного питання Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області як суду загальної юрисдикції не підсудне. Відповідно до статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень Кабінету Міністрів України належать затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування. До повноважень органів місцевого самоврядування належать затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм; встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання комунальних послуг. Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановлення цін/тарифів на комунальні послуги не входить до повноважень КП «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради», а входить до повноважень органів місцевого самоврядування, тобто до Костянтинівської міської ради. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». В справі що переглядається, позивач звернулась з позовом до КП «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради». Натомість Костянтинівська міська рада, зазначена як третя особа. Позивач клопотань про залучення до участі у справі Костянтинівську міську раду, як співвідповідача не заявляла. Проте не можливо погодитись з висновком суд першої інстанції про те, що вирішення порушеного питання не підсудне Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області, як суду загальної юрисдикції. Пунктом першим статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Оскільки, в якості відповідача по даній справі, зазначено КП «СЄЗ» яка не є суб`єктом владних повноважень, даний спір не є публічно-правовим. Тобто, висновок суду першої інстанції про непідсудність даного спору Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області є необґрунтованим, рішення суд в цій частині слід змінити, виключивши його із мотивувальної частини. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання послуг, які надає відповідач з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для мешканців будинку АДРЕСА_1 , незадовільними, суд першої інстанції виходив с того, що діючим законодавством на відповідача покладений обов`язок по утриманню спільного майна багатоквартирного будинку та поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і не покладений такий обов`язок щодо утримання окремих квартир, що знаходяться у приватній власності громадян. Крім того, заявлений позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам статті 16 ЦК України та іншим вимогам діючого законодавства. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав. Відносини між позивачем і відповідачем, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з вимогами частини 1,2,4 статі 27 Закону України « Про житлово- комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг; у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг; за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Згідно частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6, 10 частини 1 та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Згідно статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надала: копію заяви від 23 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до відповідача, щодо необхідності заміни основних магістралей та приладів у належній їй квартирі. (а.с.4 зворот); акт-претензія, який підписаний мешканцями квартир № АДРЕСА_1,АДРЕСА_2,АДРЕСА_3 , зазначено, що 26 листопада 2018 року при подачі теплоносія на будинок, працівники ЖЕКу та СЄЗ, не перевіривши цілісність домової магістралі (у тому числі у нічийній квартирі № АДРЕСА_4 , де була знята (пошкоджена) труба) відкрили подачу води у систему опалення, що призвело до залиття усіх сусідніх та до низу квартир. (а.с.4) та лист КП «Служби єдиного замовника Костянтинівської міської ради» від 25 червня 2019 року зазначає, що до повноважень КП «СЄЗ» не входить зняття нарахувань за вивіз сміття, такі послуги надаються іншим підприємством. Довідку про те, що у квартирі №АДРЕСА_1 фактично ніхто не мешкає надати на має можливості, тому що по паспортній картотеці в цієї квартирі зареєстрованих осіб не має. Та надано розшифровку по квартирі № АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2019 року, згідно якої заборгованість станом на 01 липня 2019 року складає 7224,51 грн. (а.с.5). Отже позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що послуги, які надає відповідач з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для мешканців будинку АДРЕСА_1 , є незадовільними, тому рішення суду першої інстанції в цій частини слід змінити зазначивши інші мотиви відмови задоволені цих позовних вимог. Посилання в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно відмовив в задоволені заяви про витребування доказів не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, щодо відмови в задоволені позовних вимог. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно з положеннями пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги позивача про неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права знайшли своє часткове підтвердження, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог та виключення деяких висновків суду першої інстанції із мотивувальної частини рішення. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, отже ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Костянтинівсього міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.М. Біляєва В.В. Папоян Повне судове рішення складено 03 червня 2020 року Головуючий О.О.Тимченко