Постанова Миколаївський апеляційний суд № 481/711/23

12.09.23 22-ц/812/846/23 Справа №481/711/23 Провадження № 22-ц/812/846/23 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 12 вересня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В., за відсутності учасників справи, повідомлених про дату, час та місце розгляду справи належним чином, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бабічем Сергієм Анатолійовичем на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 31 травня 2023 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Васильченко-Дригою Н.О., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що від шлюбу із ОСОБА_1 у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає з мамою. На підставі судового наказу Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2020 року з нього стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частки з усіх видів заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця і до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що при поданні заяви на видачу судового наказу про стягнення аліментів відповідач ОСОБА_1 не вказала що донька ОСОБА_3 з 06 листопада 2017 року по 31 травня 2018 року проживала з ним, знаходячись на його утриманні. Наразі обставини змінилися таким чином, що він не в змозі сплачувати аліменти на утримання його доньки ОСОБА_3 у вказаному розмірі. Вказує, що 14 лютого 2014 року він одружився та має від цього шлюбу двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі судового наказу Жовтневого районного суду Миколаївської області ( справа 477/268/23 від 16 лютого 2023 року) йому було призначено аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 , аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця і до досягнення дітьми повноліття. Відтак, враховуючи що на даний час змінився його сімейний та матеріальний стан, які впливають на подальшу можливість сплачувати аліменти у визначеному судовому наказі від 05 серпня 2020 року розмірі, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2020 року на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 31 травня 2023 року позов - задоволено. Зменшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 за судовим наказом Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2020 року у справі за №481/954/20, провадження №2-н/481/99/2020 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили. Відкликано з виконання судовий наказ Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2020 року у справі за №481/954/20, провадження №2-н/481/99/2020 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Стягнення аліментів у зменшеному розмірі розпочати з часу набрання рішенням законної сили та продовжувати до досягнення дитиною повноліття. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бабіч С.А. вказує, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним оскільки судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення по справі, неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що має наслідок - скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі Так, зазначає, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини, одруження, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Крім того, позивач не надав будь-яких доказів того, що він не працює, не може працевлаштуватися після видачі судового наказу, а також доказів про те, що він перебуває на обліку у службі зайнятості з метою відшукування роботи. Отже, позивач не надав доказів такого погіршення його матеріального стану та зміни сімейного стану з 2020 року, які б впливали на обсяг його зобов`язання надавати утримання неповнолітній дитині, та в розумінні вищезазначених норм матеріального закону могли б бути підставою для зменшення визначеної за судовим наказом частки доходів позивача, що стягуються в якості аліментів, а тому за таких обставин, у задоволенні позову суд повинен був відмовити. Вказує, що розмір аліментів за судовим наказом №481/954/20 відповідає мінімальним вимогам сімейного законодавства України. Зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/6 на утримання неповнолітньої доньки, суперечить нормам матеріального права, а також порушує права неповнолітньої дитини. Правом на подачу відзиві позивач не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Сторони надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. Зважаючи на припаси частини2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України). Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 09 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 уклали шлюб, який 25 вересня 2012 року Новобузьким районним судом Миколаївської області було розірвано (а.с. 6). За час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилася проживати з матір`ю (а.с. 10). Відповідно до судового наказу, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області від 05 серпня 2020 року по справі №481/954/20, стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 22.07.2020 року і до повноліття дитини (а.с.13). 14 лютого 2014 року позивач ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_6 (а.с. 11). У цьому шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8-9). Зі змісту судового наказу, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області від 16 лютого 2023 року по справі №477/268/23 стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2023 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 14). Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, позивач ОСОБА_2 не отримував дохід за період з 1 кварталу 2022 року та 1 квартал 2023 року( а.с.28). Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки 14 лютого 2014 року він одружився та має від цього шлюбу двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ,2013 року народження та ОСОБА_5 , 2015 року народження, на яких на підставі судового наказу Жовтневого районного суду Миколаївської області ( справа 477/268/23) з нього стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця і до досягнення дитиною повноліття. Отже, у нього на утриманні перебувають на даний час, окрім доньки від першого шлюбу, ще двоє дітей. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що змінився стан платника аліментів у порівняння з його матеріальним становищем на моменту ухвалення судового рішення щодо стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , 2011 року народження та синів ОСОБА_4 , 2013 року народження, ОСОБА_5 , 2015 року народження, а відтак зменшення розміру аліментів є розумним та не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав неповнолітніх дітей. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Частиною 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_2 зазначав, що в нього змінився сімейний стан, зокрема, на його утриманні перебуває ще двоє малолітніх дітей на утримання яких стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку( доходу). Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.13 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину (п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України). Відповідно до ч.7 ст.170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Відповідно до ст.167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом. Таким чином, суд, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, враховує відомості, заявлені заявником. Разом з тим, відповідач позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої заяви про видачу судового наказу. Особливістю наказного провадження є розгляд заяви про видачу судового наказу без проведення судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що фактично позбавляє боржника можливості висунути свої заперечення та аргументи, в тому числі щодо наявності у нього інших утриманців. Саме тому ч.7 ст.170 ЦПК України передбачає право боржника у разі видачі судового наказу відповідно до п.4 ч.1 ст.161 цього Кодексу звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. За змістом даної норми зменшення розміру аліментів можливе не тільки у випадку зміни матеріального або сімейного стану боржника, як помилково вважає відповідачка, а й у зв`язку із неврахуванням судом при видачі судового наказу матеріального або сімейного стану боржника, чи інших обставин, які впливають на визначення розміру аліментів. Так, матеріалами справи підтверджено, що на час видачі Новобузьким районним судом Миколаївської області судового наказу від 05 серпня 2020 року на утриманні позивача ОСОБА_2 , окрім дочки ОСОБА_3 , 2011 року народження, перебувало ще двоє малолітніх дітей: сини ОСОБА_4 , 2013 року народження та ОСОБА_5 , 2015 року народження, й суд першої інстанції, видаючи судовий наказ про стягнення з останнього аліментів на користь відповідача ОСОБА_1 не розглядав питання його сімейного стану та не враховував кількість дітей, що перебуває на утриманні позивача. При визначені розміру аліментів враховуються зобов`язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов`язання. При зміні розміру аліментів, суд бере до уваги інтереси всіх дітей та сторін, так як згідно положень сімейного законодавства при наявності у платника аліментів інших дітей суд повинен виходити з рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання. Враховуючи, що відповідно до положень ч.5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, що відповідає 1/6 частині заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину з трьох, то апеляційний суд погоджується з висновками суду про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, визначеного судовим наказом від 05 серпня 2020 року, з 1/4 частини до 1/6 частини. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до положень ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду щодо наявності підстав для зменшення розміру аліментів не спростовують, рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування в оскаржуваній частині відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бабічем Сергієм Анатолійовичем залишити без задоволення, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 31 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 12 вересня 2023 року.