Постанова Волинський апеляційний суд № 158/1228/23

Справа № 158/1228/23 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М. Провадження № 22-ц/802/788/23 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 вересня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Черняк О. В., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтував тим, що з 04 червня 2011 року він перебував з відповідачкою ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення суду 26 травня 2014 року. У них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 , яка проживає разом з відповідачкою ОСОБА_3 17 березня 2023 року Ківерцівським районним суду Волинської області видано судовий наказ про стягнення з нього в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач також зазначив, що при прийнятті судового наказу не було враховано того, що у нього змінився сімейний стан та погіршився стан його здоров`я. Так, на даний час у нього немає можливості платити визначений судовим наказом розмір аліментів, оскільки на його утриманні перебуває дочка ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його дружина ОСОБА_6 , яка не має власного доходу, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Він теж має проблеми зі здоров`ям та проходив лікування в амбулаторно-поліклінічному закладі з 10 березня 2023 року по 25 березня 2023 року. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зменшити розмір стягуваних з нього аліментів в користь ОСОБА_3 з 1/4 частки його доходу щомісячно до 1/8 частки його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні його вимоги задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Полюхович О. І. апеляційну скаргу підтримала і просила скаргу задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що погіршився стан його здоров`я чи його матеріальний стан. Проте такі висновки суду зроблені з порушенням вимог закону. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За матеріалами справи судом установлено, що позивач та відповідачка з 04 червня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня 2014 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 4). У них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 (а. с. 6). 17 березня 2023 року Ківерцівським районним судом Волинської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 7). Крім того судом установлено, що 03 серпня 2021 року позивач ОСОБА_2 вдруге одружився, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася дочка ОСОБА_7 (а. с. 8, 9). Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із частинами 2, 3 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно із частинами 7, 8 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (частина 2 статті 141 СК України). Відповідно до частин 2, 3 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). Як передбачено частинами 1-3 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частини 1, 2 статті 182 СК України). Згідно із частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У пункті 23 своєї постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Отже, за змістом статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального стану платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального стану платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів - і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Звертаючись до суду із позовними вимогами про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_2 зазначав, що до видачі судом 17 березня 2023 року судового наказу змінився його сімейний і матеріальний стан, оскільки у нього ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_7 , а його дружина ОСОБА_6 не має власного доходу, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Позивач також зазначив, що зазначені обставини не могли бути враховані при видачі судового наказу, що на його думку є підставою для зменшення розміру аліментів. Судовий наказ, як передбачено пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України, може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов?язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Судом встановлено, що судовий наказ про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 був виданий 17 березня 2023 року (а. с. 7). ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 8), а ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася дочка ОСОБА_7 (а. с. 9). Згідно з довідкою про отримання допомоги від 30 березня 2023 року дружині позивача у цій справі ОСОБА_2 ОСОБА_6 призначено допомогу при народженні дитини, вона перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики і отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини у розмірі 860 грн (а. с. 11). Отже судом встановлено, що до видачі судового наказу у платника аліментів ОСОБА_2 змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки він вдруге одружився і на його утриманні перебуває дочка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 . За положеннями частини 7 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про зменшення розміру аліментів з підстав того, що при видачі судового наказу про стягнення з нього в користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_4 він не мав можливості надати суду докази на підтвердження обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . На думку апеляційного суду із платника аліментів ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу). Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року у цій справі скасувати. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/6 частки усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді