Постанова КЦС ВС № 641/5805/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року м. Київ справа № 641/5805/15-ц провадження № 61-6591св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - акціонерний банк «Укргазбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року у складі судді Боговського Д. Є. та постанову Харківського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2015 року акціонерне товариство «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 06 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 05/08-11, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладеного договір іпотеки № 05/08-11 без оформлення заставної, за умовами якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 взяті зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконував, а тому банк звернувся до суду із позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Рішенням суду від 20 квітня 2012 року у справі № 2-127/11, зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2012 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 90 633,42 доларів США та пені в сумі 124 884,39 грн шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності, з метою задоволення вимог банку по заборгованості, пені, витрат по сплаті судового збору та інших витрат, що будуть понесені для укладання договору купівлі-продажу цього будинку, в інший частині вимог банку відмовлено. Разом із тим, виконати рішення суду та укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки банк не зміг, оскільки цьому активно перешкоджав власник будинку ОСОБА_1 , а саме протягом тривалого часу в даному приміщенні періодично були зареєстровані дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 разом із малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, в подальшому також була зареєстрована донька його дружини від першого шлюбу - ОСОБА_4 , які були зняті з реєстраційного обліку за даною адресою лише на підставі судових рішень. Банк протягом трьох років був позбавлений можливості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити вимоги по кредитному договору, позичальник ОСОБА_1 із банком не спілкується, заборгованість по кредитному договору не погашає, зловживає своїми процесуальними правами, позбавляючи іпотекодавця можливості укласти договір купівлі-продажу житлового будинку. Банк вказував, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконано з вини боржника, не припиняє правовідносин сторін за кредитним договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора прав на отримання заборгованості, в той час як заходи по зверненню стягнення на предмет іпотеки не призвели до належного виконання зобов`язання. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2015 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 06 травня 2008 року № 05/08-11 у розмірі 122 172,14 доларів США, нараховану пеню у розмірі 1 448 871,77 грн та штраф у розмірі 48 350,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2015 року задоволено. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2015 року скасовано, справу призначено до судового розгляду. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» залишено без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова 02 серпня 2018 року та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року без змін. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що банком не надано належних доказів на підтвердження неможливості саме з вини боржника реалізувати предмет іпотеки за визначеною судовим рішенням процедурою. При цьому судами зазначено, що банк, звертаючись до суду із відповідним позовом у вересні 2009 року, змінив строк виконання основного зобов`язання, тобто строк кредитного договору закінчився, між сторонами існують лише невиконані зобов`язання, натомість позивач не обґрунтовував позовні вимоги положеннями статті 625 ЦК України. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АБ «Укргазбанк». Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі АБ «Укргазбанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, від 09 вересня 2014 року у справі № 3-71гс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством, не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права звернення з позов про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку. Заявник вказує, що зобов`язання відповідача за кредитним договором не припинилися і законне право вимоги банку про повернення кредиту і сплати процентів залишається дійсним та підлягає судовому захисту. Також касаційна скарга містить незгоду заявника із ухвалою місцевого суду від 02 серпня 2018 року, яка була предметом перегляду оскаржуваною постановою апеляційного суду. Відзиву на касаційну скаргу не подано Фактичні обставини справи, встановлені судами 06 травня 2008 року АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 05/08-11, згідно з яким банк надав останньому кредит на споживчі потреби у розмірі 70 000,00 доларів США на строк до 05 травня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,3 % річних, а ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати банку заборгованість та проценти за користування кредитом щомісячно з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з червня 2008 року по квітень 2028 року в сумі по 292 долари США, а у травні 2028 року в сумі 212 доларів США (т. 1, а. с. 18-20). У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 06 травня 2008 року АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № 05/08-11, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку АБ «Укргазбанк» належний йому на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 42-44). Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 в повному обсязі не виконував, а тому АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року, ухваленим у справі № 2-127/11, позовні вимоги АБ «Укргазбанк» задоволено в повному обсязі. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 05/08-11 від 06 травня 2008 року станом на 11 листопада 2011 року у розмірі 90 633,42 грн, яка складається з: 58 028 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 10 209 доларів США - поточна заборгованість за кредитом, 22 144,98 доларів - заборгованість по процентам, 251,44 доларів США - заборгованість по поточним процентам та пеня у розмірі 124 884,39 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06 травня 2008 року у розмірі 90 633,42 доларів США та пені у розмірі 124 884,39 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2007 року у справі № 2-4794/2007. Виселено ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» судові витрати: судовий збір 1 700,00 грн, витрати на ІТЗ 120,00 грн (т. 1, а. с. 48-53). Рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2012 року у справі № 2-127/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06 травня 2008 року на суму 90 633,42 доларів США та пені в сумі 124 884,39 грн, а також в частині виселення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення скасовано. У задоволенні позову АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та виселення відмовлено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 та стягнення судового збору - залишено без змін. Доповнено резолютивну частину рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року про звернення стягнення на нерухоме майно тим, що реалізація предмету іпотеки має бути проведена шляхом надання АБ «Укргазбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті оціночної діяльності, та за рахунок грошових коштів від продажу будинку АДРЕСА_1 мають бути задоволені вимоги позивача по заборгованості за кредитом в розмірі 90 633,42 доларів США та пені в сумі 124 884,39 грн, витрати по сплаті судового збору, витрати, що будуть понесені для укладання договору купівлі-продажу цього будинку (т. 1, а. с. 54-61). У перегляді даного судового рішення в касаційному порядку відмовлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 листопада 2012 року (т. 1, а. с. 62-63). Підставою для звернення до суду із даним позовом став той факт, що протягом трьох років АБ «Укргазбанк» був позбавлений можливості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити вимоги по кредитному договору. На день укладення договору іпотеки № 05/08-11 від 06 травня 2008 року в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 не було зареєстровано жодної особи, що підтверджується довідкою КВЖЕПП від 05 травня 2008 року (т. 1, а. с. 47). Однак при підготовці документів для реалізації предмета іпотеки житлового будинку по АДРЕСА_1 стало відомо, що за даною адресою з 19 вересня 2008 року мешкають ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 та їх спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 липня 2013 року у справі № 645/2659/13, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2013 року, позовні вимоги АБ «Укргазбанк» задоволено. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, вирішено питання про розподіл судових витрат (т. 1, а. с. 67-70). У подальшому банку стало відомо, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_4 , 1990 року народження, а тому у серпні 2014 року АБ «Укргазбанк» був змушений звернутися з позовом про її виселення (т. 1, а. с. 82-83). На підтвердження позовних вимог суду також позивачем надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання судового рішення у справі № 645/6421/14-ц про виселення ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 125-126). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що у червні 2015 року банк звернувся до суду із вказаним позовом. У позовній заяві банк зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Іншу адресу щодо проживання відповідача банком не зазначено. Згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Харківській області від 18 листопада 2015 року ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 139). Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 червня 2015 року відкрито провадження у справі, справа призначалася до розгляду на 22 червня 2015 року об 15-30 год. (т. 1, а. с. 104). Згідно довідки секретаря судового засідання від 22 червня 2015 року у судове засідання не з`явилися особи, які беруть участь у справі, справа відкладена на 13 липня 2015 року об 11-00 год. (т. 1, а. с. 105). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (судова повістка) на ім`я ОСОБА_1 у судове засідання на 13 липня 2015 року об 11-00 год. повернулася до суду без вручення за закінченням терміну зберігання (т. 1, а. с. 106-107). Згідно довідки секретаря судового засідання від 13 липня 2015 року у судове засідання не з`явилися особи, які беруть участь у справі, справа відкладена слуханням на 03 серпня 2015 року о 10-00 год. (т. 1, а. с. 111). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (судова повістка) на ім`я ОСОБА_1 у судове засідання на 03 серпня 2015 року о 10-00 год. повернулася до суду без вручення «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а. с. 113-114). Згідно довідки секретаря судового засідання від 03 серпня 2015 року у судове засідання не з`явилися особи, які беруть участь у справі, справа відкладена слуханням на 24 вересня 2015 року о 14-30 год. (т. 1, а. с. 115). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (судова повістка) на ім`я ОСОБА_1 у судове засідання на 24 вересня 2015 року о 14-30 год. повернулася до суду без вручення «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а. с. 118-119). Згідно довідки секретаря судового засідання від 24 вересня 2015 року у судове засідання не з`явилися особи, які беруть участь у справі, справа відкладена слуханням на 15 жовтня 2015 року об 11-30 год. (т. 1, а. с. 120). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (судова повістка) на ім`я ОСОБА_1 у судове засідання на 15 жовтня 2015 року о 11-30 год. повернулася до суду без вручення «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а. с. 132). Згідно довідки секретаря судового засідання від 15 жовтня 2015 року у судове засідання не з`явилися особи, які беруть участь у справі, справа відкладена слуханням на 11 листопада 2015 року о 10-00 год. (т. 1, а. с. 131). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (судова повістка) на ім`я ОСОБА_1 у судове засідання на 11 листопада 2015 року о 10-00 год. повернулася до суду без вручення «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а. с. 133-134). Згідно довідки секретаря судового засідання від 11 листопада 2015 року у судове засідання не з`явилися особи, які беруть участь у справі, справа відкладена слуханням на 08 грудня 2015 року о 10-00 год. (т. 1, а. с. 136). Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2015 року ухвалено справу розглядати в порядку заочного розгляду (т. 1, а. с. 141). 08 грудня 2015 року у даній справі ухвалене заочне рішення про задоволення позовних вимог банку у повному обсязі (т. 1, а. с. 142-143). 17 липня 2018 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Максимова М. І. про перегляд заочного рішення суду першої інстанції від 08 грудня 2015 року (т. 1, а. с. 160-164). Відповідно до статті 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України). Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів про повідомлення відповідача щодо розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись статтями 287, 288 ЦПК України, правомірно скасував заочне рішення та призначив справу до розгляду. Щодо суті позовних вимог Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що судовим рішенням у справі № 2-127/11 за позовом банку звернуто стягнення на предмет іпотеки, натомість позивач, звертаючись із вказаним позовом, не надав доказів на підтвердження того, що саме з вини відповідача неможливо реалізувати предмет іпотеки. Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке. Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Звернення стягнення на предмет застави повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням і тільки у такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18). Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 04 липня 2018 року № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в якій зазначено, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. Наведеного суди не врахували та дійшли помилкового висновку щодо неможливості кредитора, який ініціював звернення стягнення на предмет іпотеки, звернутися до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням для захисту свого порушеного права. При цьому суди правомірно врахували, що банк, звертаючись у вересні 2009 року до суду, змінив строк виконання основного зобов`язання, а отже позбавлений можливості нараховувати проценти, а також інші платежі, передбачені умовами кредитного договору. Наведене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, у якому вказано, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Звертаючись до суду із вказаним позовом, банк просив суд стягнути на свою користь з відповідача 122 172,14 доларів США, 1 448 871,77 грн пені та 48 350 грн штрафу. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року, ухваленим у справі № 2-127/11 за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , сектору у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського ВР ХМУ ГУ МВС України, третя особа - орган опіки та піклування адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, позовні вимоги задоволенов повному обсязі. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 05/08-11 від 06 травня 2008 року станом на 11 листопада 2011 року у розмірі 90 633,42 грн, яка складається з: 58 028 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 10 209 доларів США - поточна заборгованість за кредитом, 22 144,98 доларів - заборгованість по процентам, 251,44 доларів США - заборгованість по поточним процентам та пеня у розмірі 124 884,39 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06 травня 2008 року у розмірі 90 633,42 доларів США та пені у розмірі 124 884,39 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2007 року у справі № 2-4794/2007. Виселено ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» судові витрати: судовий збір 1 700,00 грн, витрати на ІТЗ 120,00 грн (т. 1, а. с. 48-53). Рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2012 року у справі № 2-127/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06 травня 2008 року на суму 90 633,42 доларів США та пені в сумі 124 884,39 грн, а також в частині виселення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення скасовано. У задоволенні позову АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та виселення відмовлено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 , та стягнення судового збору - залишено без змін. Доповнено резолютивну частину рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року про звернення стягнення на нерухоме майно тим, що реалізація предмету іпотеку має бути проведена шляхом надання АБ «Укргазбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті оціночної діяльності, та за рахунок грошових коштів від продажу будинку АДРЕСА_1 мають бути задоволені вимоги позивача по заборгованості за кредитом в розмірі 90 633,42 доларів США та пені в сумі 124 884,39 грн, витрати по сплаті судового збору, витрати, що будуть понесені для укладання договору купівлі-продажу цього будинку (т. 1, а. с. 54-61). У перегляді даного судового рішення в касаційному порядку відмовлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 листопада 2012 року (т. 1, а. с. 62-63). Судами під час розгляду справи встановлено, що станом на 11 листопада 2011 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором складає: прострочена заборгованість по кредиту -58 028 доларів США, поточна заборгованість по кредиту -10 209 доларів США, заборгованість по процентам - 22 144,98 доларів США, поточним процентам -251,44 долари США, нарахована пеня 124 884,39 грн. Таким чином, враховуючи те, що звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_1 , сектору у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського ВР ХМУ ГУ МВС України, третя особа - орган опіки та піклування адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, тому він не мав права нараховувати проценти, а також інші платежі, передбачені умовами кредитного договору. Отже, оскільки поданням позовної заяви у справі № 2-127/11 змінено строки виконання основного зобов`язання, тому на користь банку з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом, визначена рішенням у вказаній справі, у розмірі 90 633,42 доларів США. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не визначились із застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому висновки таких щодо відмови у задоволенні позовних вимог, які вказані вище, є передчасними. Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про поновлення строків позовної давності, а представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦПК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Звертаючись до суду із вказаним позовом, банк разом із позовною заявою подав клопотання про поновлення строків позовної давності. Клопотання обґрунтовано тим, що судовим рішенням у справі № 2-127/11 звернуто стягнення на предмет іпотеки, проте виконати судове рішення неможливо, оскільки боржник вчиняє дії, які перешкоджають реалізації майна. Банк також вказував, що у зв`язку із діями боржника більше трьох років за рахунок предмета іпотеки не може задовольнити свої вимоги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) зроблено висновки, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Водночас саме на позивача покладений обов`язок доведення тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому разом із заявою про перегляд заочного рішення 17 липня 2018 року до місцевого суду подана заява представника ОСОБА_1 - Максимова М. І. про застосування строків позовної давності. У вказаній заяві представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих відсотків у період з 06 травня 2008 року по 02 червня 2012 року та штрафних санкцій у період з 05 травня 2008 року по 02 червня 2014 року. Також у листопаді 2019 року після скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій останній просив застосувати строки позовної давності по відношенню до вимог позивача та у зв`язку з цим відмовити у задоволенні позову. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15 (провадження № 61-20952св19)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) висловлено правовий висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки. При цьому відповідно до правової позиції, сформованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Таким чином, враховуючи те, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, дійшли помилкового висновку щодо неможливості звернення позивача до суду із вказаним позовом після задоволення його вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в іншій справі, у зв`язку з чим відмовили у задоволенні позову, тому вони не досліджували обставини, якими позивач обґрунтовує клопотання про поновлення строків позовної давності, та клопотання представника відповідача щодо застосування строків позовної давності. З огляду на те, що до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного, об`єктивного дослідження та встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, їх клопотанням, та вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 30 січня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович