Постанова 4857 № 500/72/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 500/72/21 пров. № А/857/12905/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовк А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 500/72/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, місце ухвалення судового рішення м.Тернопіль Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження суддя у І інстанціїЧепенюк О.В. дата складання повного тексту рішення03.07.2023 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА 05.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі Держпродспоживслужба України, відповідач 1), Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (далі Головне управління, відповідач 2), про скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 500/72/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано висновок, затверджений наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09 грудня 2020 року № 420-к «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2020 році», в частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11 грудня 2020 року № 436-к Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області з 12 грудня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2020 року по 22 червня 2023 року у розмірі 921 229,12 гривень (дев`ятсот двадцять одна тисяча двісті двадцять дев`ять гривень 12 копійок) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 12 грудня 2020 року на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області підлягає до негайного виконання. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не урахував дискреційності повноважень безпосереднього керівника при визначенні та виставленні державному службовцю оцінки та балів за виконані ним завдання при щорічному оцінюванні результатів службової діяльності державного службовця; дискреційності повноважень безпосереднього керівника щодо обґрунтування балів та оцінки; дискреційності повноважень безпосереднього керівника щодо застосування критеріїв виставлення балів, що викладені в постанові Верховного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 320/425/21, а також скаржник посилається на постанову ВС від 30.03.2021 року та 14.07.2022 року. Зазначає, що процедура оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 є дотримана та проведена у відповідності до норм Порядку №640. Скаржник вказує, що виставлені бали у розрізі кожного визначеного завдання та строку їх фактичного виконання є обґрунтованими та такими, що вчинені посадовою особою відповідача 1 у межах реалізації його дискреційних повноважень щодо оцінювання діяльності позивача. Вказує, що звільнення позивача відбулося з дотриманням процедури визначеної Законом «Про державну службу». Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду та під розписку. Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлявся засобами поштового зв`язку, про що матеріали справи містять відповідні докази та під розписку. В судовому засіданні представник відповідача-1 ОСОБА_2 та представник відповідача-2 ОСОБА_3 надали пояснення та підтримали доводи апеляційної скарги. Представник позивача Сідоров В.М. та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні надали пояснення та заперечили проти доводів апеляційної скарги. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтування Держпродспоживслужбою України негативної оцінки не відповідає критеріям виставлення балів, встановленим Додатком 4 до Порядку № 640 та принципам проведення оцінювання, визначеним пунктом 3 Порядку №

640. Відповідачем 1 як суб`єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження обставин, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для подальшого затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 та доказів достовірності даних, які були взяті безпосереднім керівником позивача до уваги. Натомість судом встановлено, що виставлення результатів відбувалось необ`єктивно, недобросовісно, без урахування усіх обставин та без належного обґрунтування виставлених балів, а відтак оцінювання позивача проведено з порушенням встановленого порядку та без урахування норм чинного законодавства. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 23.01.2017 № 25-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (том 1 а.с.116, том 3 а.с.34). З матеріалів особової справи ОСОБА_1 , копія якої долучена до матеріалів адміністративної справи, вбачається, що позивач щороку з 2018 по 2020 роки проходив оцінювання службової діяльності як державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б». У 2018-2019 роках ОСОБА_1 отримував позитивні оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, а саме: середній бал за 2018 рік - 3,4; за 2019 рік - 2,8 (том 3 а.с.47-59). 28.12.2019 ОСОБА_1 було визначено та погоджено 5 завдань та ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності на 2020 рік як державному службовцю, який займає посаду державної служби категорії «Б», а саме такі завдання: 1) організація ефективної роботи Головного управління Держпродспоживслужби в області; 2) забезпечення управління персоналом; 3) створення дієвих систем консультування споживачів, підвищення рівня загальної правової грамотності, ступеня поінформованості, впевненості та впливовості споживачів на розвиток внутрішнього ринку; 4) забезпечення виконання Плану заходів з реалізації Концепції державної політики у сфері захисту прав споживачів на період до 2020 року; 5) налагодження обліку базисних та розхідних складів пестицидів та мінеральних добрив, їх паспортизація (том 1 а.с.121-123). За результатами проведення щорічного оцінювання результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б», за 2020 рік, ОСОБА_1 була виставлена негативна оцінка, середній бал 2,2, що підтверджується Результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2020 рік щодо позивача (далі Результат виконання завдань), висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2020 році, затвердженим наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09.12.2020 № 420-к «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби» (том 1 а.с.124-130, том 3 а.с.69-77, 79-81). Позивача 09.12.2020 було ознайомлено із Результатами виконання завдань, у якому він вказав, що не погоджується із оцінкою результатів в повному обсязі та надає зауваження на 31 аркуші щодо оцінювання Результатів виконання завдань, які долучені до особової справи державного службовця та до матеріалів цієї адміністративної справи (том 1 а.с.138, 143-177, том 3 а.с.76, а.с.77-78). Після ознайомлення із висновком та Результатами виконання завдань позивач звернувся до голови Держпродспоживслужби України із скаргою про скасування негативного висновку (том 1 а.с.139-140). Листом Держпродспоживслужби України від 30.12.2020 № 24.3-6/1/7682 по суті скарги відповідь не надано, а лише повідомлено позивачу про його звільнення відповідно до наказу Держпродспоживслужби України від 11.12.2020 № 436-к (том 1 а.с.141-142). На підставі висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів видано наказ від 11.12.2020 № 436-к Про звільнення ОСОБА_1 , відповідно до якого позивача з 11.12.2020 звільнено з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу (том 1 а.с.117). Також судом встановлено, що протягом 2020 року щомісяця позивач отримував надбавку за інтенсивність праці та в окремих місяцях премії, погоджені керівництвом Держпродспоживслужби України (том 7 а.с.5-48). У 2020 році ОСОБА_1 проходив підвищення кваліфікації «Управління персоналом в державному органі» та займався самоосвітою, про що видані відповідні сертифікати від 11.09.2020 та 17.04.2020, 30.07.2020, 16.10.2020. За пройдене професійне навчання позивачу нараховано 1,17 кредиту Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (том 3 а.с.64-68). З висновком про результати оцінювання службової діяльності та наказом про звільнення з посади позивач не погодився, вважаючи їх протиправними, та звернувся до суду. У цій справі при перегляді у суді касаційної інстанції судових рішень, якими в позові ОСОБА_1 було відмовлено, Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 зазначив про таке: «

42. Так, спір у цій справі виник у зв`язку із ухваленням відповідачем 1 висновку про негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності позивача, як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, а також із винесенням на підставі спірного висновку наказу про звільнення позивача.

43. У постанові від 21.04.2021 у справі № 480/4987/19, спірні правовідносини якої є подібними до правовідносин, що склалися у цій справі, Верховний Суд сформулював правову позицію, яка полягає у тому, що допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставлені балів та оцінок, що не відповідають встановленим критеріям, та затвердженні висновку який містить таку оцінку, є підставою для скасування висновку щодо результатів службової діяльності державного службовця у встановленому порядку.

44. Застосовуючи наведену правову позицію до обставин цієї справи, слід зазначити, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки відповідності проведеної процедури оцінювання та результатів оцінювання за критеріями виставлення балів, встановленими Додатком 4 до Порядку № 640.

45. Слід зазначити, що відповідність спірного висновку в частині оцінки результатів службової діяльності ОСОБА_1 , наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, може бути надано лише на підставі аналізу дотримання учасниками процедури оцінювання цієї процедури, зокрема на предмет обґрунтованості за встановленими критеріями балів, проставлених безпосереднім керівником державного службовця позивача у формі щодо результатів виконання останнім завдань». Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, судом надається правова оцінка відповідності проведеної процедури оцінювання та результатів оцінювання за критеріями виставлення балів, встановленими Додатком 4 до Порядку № 640, та враховуються такі нормативно-правові акти, що регламентують спірні правовідносини. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Згідно з пунктами 7, 10 частини першої статті 4 Закону № 889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням принципів, серед яких: забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів. За приписами частин другої та третьої статті 5 Закону № 889-VIII, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Державний службовець має право, окрім іншого, на чітке визначення посадових обов`язків; оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності (пункти 2, 10 частини першої статті 7 Закону № 889-VIII). Відповідно до статті 44 Закону, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», здійснюється суб`єктом призначення. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення). Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи. Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання) визначає Порядок № 640 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 640 метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри. Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця. За змістом пункту 4 Порядку № 640 учасниками оцінювання є: державний службовець; безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В"; керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В"; суб`єкт призначення; служба управління персоналом. За правилами пункту 7 Порядку № 640 оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Пунктом 9 Порядку № 640 передбачено, що оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню). Положеннями пункту 10 Порядку № 640 обумовлено, що завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні. Приписами пункту 12 Порядку № 640 передбачено, що завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному. Пунктом 16 Порядку № 640 визначено, що висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року. Служба управління персоналом державного органу, в якому працює державний службовець, ознайомлює відповідного державного службовця із затвердженим висновком у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу". Відповідно до пункту 36 Порядку № 640 визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов`язків за посадою державної служби категорії "А", "Б" або "В", здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає. Згідно з пунктом 37 Порядку № 640 для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", оціночну співбесіду. Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії Б або В, заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання (пункт 38 Порядку № 640). Пунктом 39 цього Порядку визначено, що оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період. Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. За приписами пункту 41 Порядку № 640 висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. Пунктами 47, 49 Порядку № 640 передбачено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем. Висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця. Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання. Аналіз наведених правових норм свідчить, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Так, оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. При цьому, оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" здійснюється безпосереднім керівником державного службовця. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. Таким чином, за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. Водночас, за приписами частини сьомої статті 44 Закону № 889-VIII висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. Отже, виходячи зі змісту наведеної норми, предметом оскарження в судовому порядку може бути саме висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця. Предметом спору у цій справі є висновок щодо негативного оцінювання результатів службової діяльності начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області ОСОБА_1 , затверджений наказом голови Держпродспоживслужби України від 09.12.2020 № 420-к, та наказ голови Держпродспоживслужби України від 11.12.2020 № 436-к року Про звільнення ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 125 Конституції України адміністративні суди створені й діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень і владних управлінських функцій. Відтак, будь-яке управлінське рішення стосовно особи, ухвалене суб`єктом владних повноважень незалежно від способу прийняття, рівня і місця органу у відповідній системі, правових підстав, мотивів, способу та форм ухвалення, підлягає судовому контролю. На законодавчому рівні поняття дискреції не закріплено, однак за виробленою методологією та практикою Верховного Суду, дискреційні повноваження розуміють як сукупність прав та обов`язків суб`єкта на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішення, кожне з яких є правомірним. При цьому дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права). У постанові Верховного Суду 18 липня 2018 року у справі №826/3520/15 відображено науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року. За даними вказаного висновку: - дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким; - дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним; - при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог. - критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття. Європейським Судом з прав людини висловлено правову позицію за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31.07.2008, рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» від 22.11.1995, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21.07.2011, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02.12.2010). Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 480/4987/19, дійшов правового висновку, що з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984). Отож, зважаючи на природу та підстави даного спору, а також межі дискреційних повноважень відповідача та судового контролю за його реалізацією, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо перебирання на себе судом першої інстанції дискреційних повноважень відповідача, позаяк державний орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом. Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються висновків Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 320/425/21, а також скаржник посилається на постанову ВС у справі №280/6429/19 від 30.03.2021 року та справі № 440/99/21 від 14.07.2022 року, щодо дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень з приводу визначення та виставлення оцінки за виконання завдання, то слід зазначити, що вказані висновки були враховані судом при первинному вирішенні цього спору та відмові у позивачу задоволенні його позові. Однак, під час касаційного розгляду цієї справи Верховний Суд у пунктах 50-52 у постанови від 02.03.2023 надав оцінку такому застосуванню судом норм права. Зокрема у п. 50 постанови від 02.03.2023 року, Верховний Суд у цій справі звернув увагу на приведені вище висновки ВС, викладені у постанові від 21.04.2021 у справі № 480/4987/19, щодо надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства та необхідністю забезпечення особі належного захисту від свавільного втручання. Так, оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції та здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. За приписами частини сьомої статті 44 Закону України «Про державну службу» предметом оскарження в судовому порядку може бути висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця. Спірні правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, що склалися у справі № 480/4987/19. Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 по вказаній справі сформулював правову позицію, яка полягає у тому, що допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставлені балів та оцінок, що не відповідають встановленим критеріям, та затвердженні висновку який містить таку оцінку, є підставою для скасування висновку щодо результатів службової діяльності державного службовця у встановленому порядку. Отож, при ухваленні оскаржуваного судового рішення від 22 червня 2023 року, судом першої інстанції на виконання правової позиції Верховного Суду у справі № 480/4987/19, висновків Верховного Суду у цій справі (постанова від 02.03.2023) та положення ч. 4 ст. 9 КАС України (щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи) підставно досліджено докази та надано правову оцінку проведеній процедурі оцінювання позивача та його результатів вимогам Порядку №640, зокрема, відповідності проведеної процедури оцінювання та результатів оцінювання за критеріями виставлення балів, встановленими Додатком 4 до Порядку № 640, та відповідність спірного висновку в частині оцінки результатів службової діяльності ОСОБА_1 , наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям. Стосовно ж доводів апеляційної скарги які стосуються не урахування судом додаткових пояснень відповідача від 07.05.2021 року №23.3-6/10600, від 21.05.2021 року №23.3-6/11891, від 08.06.2023 року №23.3-1/13275, заяви про надання доказів від 24.04.2023 року №23.3-1/10262, то колегія суддів детально дослідивши (в численних судових засіданнях) вказані пояснення відповідача та надані ним докази дійшла висновку, що обумовлені пояснення та докази не спростовують висновків суду першої інстанції, відображених у оскаржуваному судовому рішенні та зібраних у справі доказів, відповідно до яких негативна оцінка результатів службової діяльності ОСОБА_1 не відповідає сформованому обсягу ключових показників та завдань (визначених та доведених до відому позивача) та критеріям виставлення балів, встановленим Додатком 4 до Порядку № 640 та принципам проведення оцінювання, визначеним пунктом 3 Порядку №

640. Отож, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оцінка результатів службової діяльності ОСОБА_1 відбувалось необ`єктивно, недобросовісно, без урахування усіх обставин та без належного обґрунтування виставлених балів, а відтак оцінювання позивача проведено з порушенням встановленого порядку та без урахування норм чинного законодавства. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області ОСОБА_1 , який затверджено наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09 грудня 2020 року № 420-к «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2020 році». Щодо решти судового рішення, яке стосується вимог позивача про скасування наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11 грудня 2020 року № 436-к Про звільнення ОСОБА_1 , поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів зазначає, що вказані вимоги позивача є похідними від основної позовної вимоги, яка визнана обґрунтованою, внаслідок чого підставно задоволені судом. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 500/72/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 09 листопада 2023 року