Ухвала КАС ВС № 200/2125/23

УХВАЛА 06 листопада 2023 року м. Київ справа № 200/2125/23 адміністративне провадження № К/990/35036/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Холостенко Олексій Васильович, на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 200/2125/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач), в якому просив: визнати порушення прав людини відповідачем у зв`язку з його протиправною бездіяльністю, допущеною після отримання запиту за вхідним № А-146407/10/8102 від 02 травня 2023 року та ненаданням відповіді в строк встановлений законом; зобов`язати відповідача надати в строк, встановлений судом, обґрунтовану відповідь на запит за вхідним № А-146407/10/8102 від 02 травня 2023 року. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року відмовлено в задоволені позову. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 200/2125/23 - скасовано. Позов ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо несвоєчасного надання мотивованої відповіді на запит позивача від 02 травня 2023 року № А-146407/10/8102. Зобов`язано Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 02 травня 2023 року № А-146407/10/8102 з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанцій в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Холостенко Олексій Васильович, звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 20 вересня 2020 року у справі № 329/766/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 28 вересня 2021 року у справі № 160/12268/19, від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21, а також додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Варто зауважити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації цих витрат суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Тобто, питання стягнення витрат, понесених на правничу допомогу належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи. У цій справі суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання стягнення витрат понесених позивачем на правничу допомогу врахував, що за умовами договору № 1 від 29.04.2021, додаткової угоди № 2 від 01.03.2023 та акту виконаних робіт № 1 розрахунок за надані послуги здійснюється після виконання відповідачем рішення суду. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у справах № 178/1522/18, № 329/766/18, № 923/560/17 скаржник указує, що суд апеляційної інстанції не врахував сформовану судом касаційної інстанції правову позицію щодо застосування статті 134 КАС України відповідно до якої, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено. Поруч із цим, скаржник, із посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційног оскарження постанови суду апеляційної інстанції, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Водночас обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, у випадку оскарження судового рішення в межах висновку щодо застосування однієї і тієї ж норми матеріального права пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України за своїм змістом є взаємовиключними. Щодо посилання скаржника на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21 у якій зазначено про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату та визнано законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», то необхідно зазначити, що судом апеляційної інстанції не ставилося під сумнівив та не заперечувалося право позивача та його адвоката визначити у договорі про надання правничої допомоги винагороду адвоката у формі "гонорара успіху". Однак, варто зауважити, що відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 638/8960/16-ц не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Стосовно доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 згідно яких відсутність клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, свідчить про відсутність підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, Суд уважає за необхідне зауважити, що судом апеляційної інстанції у цій справі питання зменшення витрат на правничу допомогу не вирішувалося. Отже, обґрунтування підстав касаційного оскарження фактично зводяться до цитування висновків суду апеляційної інстанції, які стосуються вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу, наведення витягів із постанов Верховного Суду без взаємовз`язку із обставинами цієї справи та висновками суду апеляційної інстанції, а також зазначення взаємовиключних підстав (пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України) касаційного оскарження судового рішення. Крім того, за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд її за правилами спрощеного позовного провадження. Разом з тим касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Холостенко Олексій Васильович, на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 200/2125/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяЛ.О. Єресько