Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 344/11824/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 344/11824/23 пров. № А/857/17751/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., за участю секретаря Пославського Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Кіндратишин Л.Р. у м. Івано-Франківськ, повне судове рішення складено 13 вересня 2023 року) у справі № 344/11824/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора СПДН Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта Бухарського Тараса Михайловича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому зокрема просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ГБВ №179590 від 21.02.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що спірна постанова є необґрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства, викладені у ній обставини не відповідають дійсності, а розгляд справи є неповним та необ`єктивним. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.09.2023 скасовано постанову серії ГБВ № 179590 від 21.02.2023, що складена старшим інспектором СПДН Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Бухарським Тарасом Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, а провадження по справі закрито. У частині позовних вимог до відповідача - старшого інспектора СПДН Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Бухарського Тараса Михайловича - відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин, а тому оскаржувана постанова у розмірі 1700 грн підлягає скасуванню. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що згідно з постановою про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 179590 від 21.02.2023, що складена старшим інспектором СПДН Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Бухарським Тарасом Михайловичем, про те, що 21.02.2023 близько 19 год. 23 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснила дзвінок на лінію «102» та повідомила про домашнє насильство, чого не було. У зв`язку з тим, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено штраф у сумі 1700 грн. Так, згідно з графою, що визначена у постанові - « Примірник постанови отримав» зазначено 21.02.2023 ОСОБА_1 . При цьому підпис отримувача відсутній. Позивач долучила до позову постанову про відкриття виконавчого провадження, заяву адресовану до ВДВС у м. Івано-Франківську, що прийнята адресатом 19.06.2023, про видачу оскаржуваної постанови. Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. В ст. 9 КУпАП, видно, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Із змісту ч. 1 ст. 251 КУпАП, видно, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, настає лише в разі завідомо неправдивого виклику поліції. Тобто, суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Так суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку, що зі змісту оскаржуваної постанови, всупереч вимогам ст. 283, ст. 284 КУпАП не наведені обставини які встановлені під час розгляду справи, не зазначено жодних доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. У постанові відсутні пояснення позивача про причини виклику поліції. А також посилання на пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак на переконання колегії суддів такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на таке. Додатком №7 до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушенняв органах поліції (пункт 8 розділу IV) затв. Наказом МВС №1376 від 06.11.2015 - затверджено форму та бланку Постанови по справі про адміністративне правопорушення, У даному бланку, який використовується поліцією, відсутня графа в яук вписується, що додається до постанови, у свої чергу докази долучаються до матеріалів адміністративної справи (ЄО). А тому посилання суду першої інстанції, що у постанові відсутні пояснення позивача про причини виклику поліції, а також те що відсутнє посилання на пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - є хибними та помилковими, такими які взагалі не відповідають істині та чинному законодавству. Пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП були надані суду першої інстанції, у свою чергу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 будь-яких пояснень не надавала. Так, з матеріалів про адміністративне правопорушення встановлено, що 21.02.2023 о 19:23 год. надійшло повідомлення зі служби «102» від ОСОБА_1 , що в АДРЕСА_1 , дочка скандалить, не дає спокою заявниці, стукає у двері, перебуває в стані сп`яніння, зловживає алкоголем. Прибувши за вказаною адресою було встановлено що гр. ОСОБА_1 повідомила про факт домашнього насильства якого не було. На гр. ОСОБА_1 винесено постанову за ст. 183 КУпАП серії ГБВ 179590. Також на місце викликано КШМД та останню госпіталізовано до лікувального закладу по АДРЕСА_2 оскільки дана особа хворіє на психіатричні розлади (а.с. 33-35). Більше того, згідно долучених до матеріалів справи пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слідує наступне (а.с. 36, 37). Зі слів опитаних на місці події громадян було встановлено: ОСОБА_2 (дочка): «хочу повідомити, що 21.02.2023 в мене ніякого конфлікту вдома з матір`ю не було, я майже цілий день була відсутня по місцю проживання Однак, моя матір викликала поліцію без причини та КШМД ...Моя мати здійснила завідомо подвійний неправдивий виклик поліції та КШМД»; ОСОБА_3 : «хочу повідомити, що в моєї сусідки з кв. АДРЕСА_3 раніше були конфлікти з донькою. Однак, на разі наскільки мені відомо. 21.02.2023 протягом цілого дня я не чув сторонніх звуків та не бачив жодних неправомірних дій з боку сусідів з кв. АДРЕСА_3 . Та на скільки мені відомо донька вказано помешкання була відсутня в домі проживання..». Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє твердження апелянта, що в ході розгляду звернення ОСОБА_1 на спецлінію «102», на основі зібраних матеріалів за результатами перевірки було встановлено, що будь-якого домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 не було, а остання здійснила завідомо неправдивий виклик спецслужб, а саме поліції, тобто вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП. Відтак, матеріали справи не містять доказів, що свідчать про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших не передбачених законом дій, які б порушували права, інтереси ОСОБА_1 або створювали загрозу її здоров`ю, життю або майну, які б були обґрунтованою правдивою підставою для виклику екстрених служб, а саме поліції. Судом встановлено, що відповідачем у повному обсязі досліджені обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст. 252 КУпАП, при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Щодо доводів позивача про допущення посадовими особами відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що виразилось у тому, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не було роз`яснено її прав, на переконання суду апеляційної інстанції, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого. Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача. Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них. Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про законність оскаржуваної постанови та відсутності підстав для задоволення позову. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задовольнити, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2023 року у справі № 344/11824/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 06 листопада 2023 року