Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 353/412/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 353/412/23 пров. № А/857/9937/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М., за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року (головуючого судді Лущак Н.І., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 16 год. 02 хв. в м. Тлумач) у справі №353/412/23 провадження 2-а/353/3/23 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Боднарчука Василя Михайловича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 26.04.2023 звернулася в суд з позовом до Інспектора СРПП відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Боднарчука Василя Михайловича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ГАБІ № 745933 від 16.04.2023 року, винесену інспектором СРПП відділення поліції №5 (м.Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Боднарчука В.М. за ст.183 КУпАП, якою накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України. Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 16.04.2023 року інспектором СРПП відділення поліції №5 (м.Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Боднарчуком В.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №745933 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення в розмірі 850 грн. штрафу, з тих підстав, що позивач 16.04.2023 року о 09 год. 00 хв. в с. Бортники Івано-Франківського району Івано-Франківської області, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на спецлінію « 102» та повідомила про те, що в неї виник конфлікт із сином старости села, хоча цього факту насправді не було. Відповідно до постанови ОСОБА_1 власноручно написала: «Неправдиво описано за мій напад, чого вони переходили на дорозі». В графі «Примірник постанови отримав, дата отримання постанови та підпис правопорушника» наявний підпис позивача ОСОБА_1 . Вважаючи вказану постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, беручи заявлені позивачем позовні вимоги та суть спору не встановлено підстав для задоволення позову. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься стаття 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а). Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України). Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Апеляційним судом враховується, що відповідно до наявних в матеріалах справи відеозапису видно, що ОСОБА_1 стверджувала про відсутність жодного конфлікту між нею та сином старости села Слободяном Назаром 16.04.2023 року, а вона викликала працівників поліції для того, щоб попередити конфлікт. Інспектором поліції було повідомлено позивачку, що відносно неї буде складено постанову по справі про адміністративне правопорушення, роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в т.ч. право користуватися правовою допомогою. Після складання постанови її зміст інспектором було оголошено ОСОБА_1 та надано для ознайомлення, де остання надала свої письмові пояснення та отримала копію постанови під розписку. В рапорті від 16.04.2023 року (а.с. 22) поліцейський СРПП відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Рибак Р.М. доповідає начальнику про те, що 16.04.2023 року о 09 год. 14 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_1 про те, що в неї виник конфлікт з ОСОБА_2 , сином старости села. Виїздом СРПП відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області встановлено, що ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції, повідомивши про конфлікт із сином старости села, хоча насправді цього не було. На ОСОБА_1 складено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 745933 від 16.04.2023 року за ст. 183 КУпАП. Суд враховує, що рапорт поліцейського за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх. Крім того, суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 про те, що інспектором Боднарчуком В.М. був порушений порядок розгляду справи, а саме вона не була ознайомлена зі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, чим було порушено її право на захист, а також те, що вона не мала можливості під час розгляду справи давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, оскільки вищевказані обставини спростовуються відеозаписом правопорушення. Незгода позивача щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення її від адміністративної відповідальності. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення серії ГАБІ № 745933 від 16.04.2023 є обґрунтована, прийнята у відповідності до положень чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування, адже ОСОБА_1 16.04.2023 року о 09 год. 00 хв. в с. Бортники Івано-Франківського району Івано-Франківської області, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на спецлінію « 102» та повідомила про те, що в неї виник конфлікт із сином старости села, хоча цього факту насправді не було, а тому колегія суддів дійшла висновку, що всі викладені доводи позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності, суд не встановив порушень при складанні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б могли призвести до скасування оскаржуваної постанови, судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року у справі №353/412/23 провадження 2-а/353/3/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк О.М. Довгополов Повний текст постанови складено 24.07.2023