Постанова 4857 № 353/282/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 353/282/21 пров. № А/857/13365/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Запотічного І.І. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 року (рішення ухвалене у м. Тлумач судом у складі головуючого судді Лущак Н.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліії в Івано-Франківській області, інспектора СРПП № 1 Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Данильця Василя Ярославовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 028733 від 07.07.2020 року,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліії в Івано-Франківській області, інспектора СРПП № 1 Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Данильця В.Я., про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 028733 від 07.07.2020 року, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що при прийняті оскаржуваної постанови інспектор поліції виходив з того, що 07.07.2020 року о 05 год. 30 хв. по вул. Шевченка в м. Тисмениці Івано-Франківського району Івано-Франківської області, керував автомобілем «ПЕЖО» д.н.з НОМЕР_1 , без поліса обов`язкового страхувння цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги ПДР, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Інспектор дійсно його зупиняв на вищезгаданій ділянці дороги без пояснення причин зупинки і представлення хто він є, вимагав від нього пред`явлення документів. Після перевірки документів виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вважає, що інспектор, перевищивши свої службові повноваження, в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», створив фіктивну постанову, оскільки інспектор не мав правових підстав вимагати від нього пред`явити документи без пояснення причин зупинки, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Просив позов задоволити. Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 07.07.2020 року інспектором СРПП № 1 Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Данильцем В.Я. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 028733 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 425 грн. штрафу. Апеляційним судом встановлено, що позивач 07.07.2021 року о 05 год. 30 хв. по вул. Шевченка в м. Тисмениця Івано-Франківської області керував транспортним засобом - автомобілем «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2 , без поліса обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів. Згідно п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 (із змінами та доповненнями). Згідно п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.4 "а" ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. ПДР. Частиною 1 ст. 126 КУпАП (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). Як вказує позивач на неправомірності дій поліцейського посилаючись на те, що він мав право не пред`являти посвідчення на право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс на вимогу поліцейського, оскільки останній йому не довів, що зупинка його транспортного засобу була пов`язана з порушенням правил дорожнього руху. Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, зокрема, передбачені частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна відповідати вимогам визначеним даною статтею. Відповідно до статті ст. 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція). Згідно п. 1 вказаної Інструкції передбачено, що вона визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Відповідно до п. 4 цієї Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення, зокрема, адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст. 126 КУпАП. Згідно п. 1 розділу ІІІ Інструкції «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 9 вказаного розділу визначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Відтак, з метою виконання покладених законодавством обов`язків щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор поліції встановлює особу водія - учасника дорожнього руху - на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Таким чином, у разі порушення водієм ПДР інспектор поліції має право зупинити транспортний засіб та вимагати пред`явлення документів для встановлення особи водія та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у цьому випадку на керування транспортним засобом, тобто реєстраційних документів на транспортний засіб для перевірки правомірності безпосереднього керування водієм цим транспортним засобом. Згідно розділу 2 ПДР, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено основні права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів та закріплено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (чинний страховий сертифікат «Зелена картка»), Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 висловив правову позицію та наголосив на тому що, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити необхідні документи. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 року у справі №353/282/21 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 04.08.2021