Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 344/1971/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 344/1971/23 пров. № А/857/10512/23 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Гудима Л.Я., Затолочного В.С. при секретарі судового засідання: Василюк В.Б. за участі представника позивача: Краюшкін О.С.; представника відповідача: Корнутій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023 року (рішення ухвалене о 16:10 хв. у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Мелещенко Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції № 2 (селище Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Жолобака Михайла Євгеновича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача 1 інспектора СРПП відділення поліції № 2 (селище Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Жолобака Михайла Євгеновича, відповідача 2 Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що постановою інспектора СРПП відділення поліції№ 2 (селище Рожнятів) Калуського РВПГУНП в Івано-Франківській області Жолобака Михайла Євгеновича від 16 січня 2023 року серії БАД №229506 на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500,00 грн за порушення вимог ч.8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові вказано, що 16 січня 2023 року о 10 годині 00 хвилин у місті Долина по вулиці Міцкевича позивач керував транспортним засобом марки «AUDI ALLROAD A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належність VAR «SHAGI 12», на іноземній реєстрації, який своєчасно не вивезений за межі України, чим порушив ст.ст. 380, 381 Митного кодексу України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказану постанову позивачу направлено поштовим зв`язком, яку він отримав 01 лютого 2023 року. Зазначає, що дана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Позивач заперечує факт керування транспортним засобом. Також у постанові відсутні відомості про пристрій, яким зафіксовано порушення. Крім того, відповідачем не роз`яснено права, передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За наведених обставин позивач просить скасувати постанову серії БАД №229506 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16 січня 2023 року та стягнути судові витрати по справі у розмірі 536,80 грн.. Просив позов задоволити. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №229506 від 16 січня 2023 року вбачається, що 16 січня 2023 року о 10 годині 00 хвилин у місті Долина по вулиці Міцкевича, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «AUDI ALLROAD A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належність VAR «SHAGI 12», на іноземній реєстрації, який своєчасно не вивезений за межі України, чим порушив ст.ст. 380, 381 Митного кодексу України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відтак, при винесенні оскаржуваної постанови інспектор наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. Згідно листа Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Івано-Франківській області, по системі «Аркан» в період з 20 квітня 2018 року по 21 квітня 2023 року відносно перетину кордону України транспортного засобу з реєстраційним номером СНS737 інформація відсутня. Згідно карток обліку адміністративного правопорушення з інформаційної підсистеми «Адмінпрактика» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції», ОСОБА_1 02 січня 2021 року, 21 жовтня 2022 року притягався до адміністративної відповідальності за ч.1ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та 16 січня 2023 року за ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 54-56). Згідно відповіді Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, транспортний засіб марки «AUDI ALLROAD A6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ввезений на митну територію України через пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка» 23 серпня 2014 року у митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування громадянином ОСОБА_2 . Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначаєЗакон України «Про дорожній рух». Частина п`ятастатті 14Закону України«Про дорожнійрух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Згідно статті 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлені основні права та обов`язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов`язаний: - мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; - виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов`язаний: - не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту. Підпунктами а, б пункту 2.1 Правил дорожнього руху України встановлено,що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія направо керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). У підпункті а пункту 2.4. Правил дорожнього руху України зазначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Відтак, вимога працівника поліції щодо пред`явлення реєстраційного документа на транспортний засіб не обов`язково має передувати порушення водієм Правил дорожнього руху України або скоєння дорожньо-транспортної пригоди, адже обов`язок мати при собі та на вимогу працівника вказані документи, а також права працівників Національної поліції контролювати дотримання даної вимоги Правил дорожнього руху України не ставляться у залежність від вчинення водієм Правил дорожнього руху України чи спричинення дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №465/6677/16-а та у постанові від 03 квітня 2019 року №675/1207/17. Водій при керуванні транспортним засобом зобов`язаний, у першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України. Проте всупереч вказаним нормативно-правовим актам позивач не надав працівнику полії реєстраційного документу на транспортний засіб. Згідно частини третьою статті 31 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи (частина п`ята статті 31 Закону України «Про дорожній рух»). Відповідно до частини восьмої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та цілей Закону України «Про дорожній рух», свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Пунктом 10 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Згідно частини п`ятої статті 25 Закону України «Про Національну поліцію» поліція зобов`язана письмово інформувати митні органи про виявлення нецільового використання та/або передачі транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, а також про виявлення розкомплектування таких транспортних засобів. Таким чином, виходячи з вказаних правових норм, поліція має право користуватися реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади та здійснювати інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями, що і було зроблено 16 січня 2023 року під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вирішуючи питання щодо допустимості доказів, суд виходить з наступного. Згідно статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відтак, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Згідно статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису, фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні, в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно частини першої-четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України"Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Долучені відповідачем до справи відеозаписи подані в електронній копії, засвідченій електронним підписом, що було встановлено під час огляду у судовому засіданні, містять інформацію щодо предмета доказування та в повній мірі відповідають вимогам статей 72-75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належності, допустимості та достовірності у зв`язку з чим є належними доказами. Також про наявність відеофіксації зазначено в оскаржуваній постанові від 16 січня 2023 Апеляційний суд звертає увагу, що позивачем не заявлялося заяв або клопотань про надання доказів, не роз`яснення прав або інших заяв. На підтвердження обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем додано до відзиву на позовну заяву відеозапис з портативного відеореєстратора, з якого вбачається, що на час складення оскаржуваної постанови позивач не надав митної декларації або жодних інших доказів про не перевищення строку тимчасового ввезення транспортного засобу на територію України. Позивачем не надано жодних доказів про належність транспортного засобу марки «AUDI ALLROAD A6», на праві власності, у той же час 23 серпня 2014 року даний автомобіль був ввезений у митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування громадянином ОСОБА_2 . В даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчиненняякого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення. Рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom", передбачено, що згідно якого будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.05.2023 року у справі №344/1971/23 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. З. Улицький судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 02.08.2023