Постанова 4803 № 216/437/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4748/23 Справа № 216/437/22 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., за участю секретаря Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 216/437/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року, встановив: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» (далі за текстом ТОВ «Сітісервіс-КР») про стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Сітісервіс-КР» звернулось до суду з позовом про солідарне стягнення зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 6 553,67 гривень, інфляційні збитки в сумі 1 840,45 гривень, 3% річних в сумі 303,58 гривень, а також понесені судові витрати в сумі 2481 гривень. Вказує, що до позову ТОВ «Сітісервіс-КР» не додано належних і допустимих доказів існування спірних правовідносин, так і існування спірних зобов`язань, а також і обсягів спірних зобов`язань, що свідчить про відсутність цивільно-правових відносин з вини ТОВ «Сітісервіс-КР». Споживач був зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, який виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем - договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Натомість, ТОВ «Сітісервіс-КР» до позову не додано ні укладеного договору, ні проекту такого договору. Посилається, що для набуття статусу виконавця послуг є обов`язковим укладення договору про надання послуг, який відповідає типовому договору, оскільки укладення такого договору є обов`язком споживача лише за умови, що запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Крім того, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт виконання ним робіт послуги з утримання багатоквартирним будинком, як за адресою: АДРЕСА_1 , так і взагалі в цьому будинку, чим порушене право позивача ОСОБА_1 на отримання своєчасних належних послуг. Крім того, відсутні законні підстави для нарахування та стягнення 3% річних і індексу інфляції за час прострочення зобов`язань, оскільки такого прострочення не існує ні фактично, ні формально, оскільки сам кредитор, яким себе вважає ТОВ «Сітісервіс-КР», не вчинив дії до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок. Послуга з утримання житлового будинку та прибудинкової території надаватись відповідачем не могла, оскільки її надання не передбачено законом, а усі роботи, які відносяться до цієї послуги, виконуватись не могли. Зазначав, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірі заробітної плати - 6 500 гривень * 5 = 32 500 гривень. За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача ТОВ «Сітісервіс-КР» на свою користь моральну шкоду. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам законодавства. Також зазначає, що 23 січня 2023 року ним через канцелярію Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу була подана заява про відвід судді Кузнецова Р.О. 24 січня 2023 року ухвалою судді заява про відвід була визнана необґрунтованою та передана до канцелярії суду для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід у порядку встановленому ст. 33 ЦПК України. 30 січня 2023 року мало відбутися судове засідання, в якому розглядалась заява про відвід судді Кузнецова Р.О. Оскільки матеріали цивільної справи знаходилися в Дніпровському апеляційному суді вирішено відкласти розгляд заяви про відвід до надходження матеріалів справи № 216/437/22. Наступне засідання було призначено на 01 березня 2023 року. Вказане скаржник підтверджує копіями судових повісток. Незважаючи на це, 09 січня 2023 року суддею Кузнецовим Р.О., щодо якого не було вирішено питання про відвід, прийняте оскаржуване судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Сітісервіс-КР» відмовлено. Наголошує, що таке рішення суду не ґрунтується на засадах верховенства права, не законне і не обґрунтоване, ухвалене суддею Кузнецовим Р.О. без дотримання норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на висновки щодо застосування відповідних норм права, які висловлені Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 495/11830/18, зазначає, що оскаржуване рішення прийнято неповноважним складом суду та підлягає обов`язковому скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Сітісервіс-КР», посилаючись на необґрунтованість позовної заяви ОСОБА_1 , просить у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовити. В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримали та просили її задовольнити. В судове засідання апеляційного суду представник відповідача ТОВ «Сітісервіс-КР» не з`явися, повідомлявся про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам закону судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області з січня 2020 року перебувала позовна заява ТОВ «Сітісервіс-КР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 27 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Сітісервіс-КР» про відшкодування моральної шкоди в прядку захисту справ споживачів. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу від 27 червня 2022 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Сітісервіс-КР» про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_1 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу від 27 червня 2022 року, текст якої міститься в Єдиному Державному реєстрі судових рішень, скасовано, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу від 13 вересня 2022 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Сітісервіс-КР» про відшкодування моральної шкоди залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Сітісервіс-КР» про відшкодування моральної шкоди повернуто позивачу. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сітісервіс-КР» про відшкодування моральної шкоди. Визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання. 09 лютого 2023 року Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено оскаржуване рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення. В апеляційній скарзі позивач посилається на ту обставину, що оскаржуване судове рішення ухвалено суддею Центрально-Міського району міста Кривогу Рогу 09 лютого 2023 року Кузнецовим Р.О. , щодо якого не розглянута заява про відвід, тобто рішення прийнято неповноважним складом суду. Частиною 1 статті 36 ЦПК визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений у ст. 40 ЦПК відповідно до якої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов`язаних із подальшим процесуальним рухом справи. За результатами розгляду заяви, поданої у строки, встановлені ч. 3 ст. 39 ЦПК, суд може постановити ухвалу або про її задоволення, або про відмову у задоволенні. У разі подання такої заяви з порушенням процесуальних строків, або повторно з підстав заявлених раніше, вона має бути залишена без розгляду. При цьому, відповідно до вимог ч.11 ст.40 ЦПК за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. В порушення наведених вимог ЦПК України заява ОСОБА_1 про відвід судді Кузнецова Р.О. не була розглянута. Так 23 січня 2023 року позивачем у даній справі ОСОБА_1 до Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області подано заяву про відвід судді Кузнецова Р.О., що підтверджено заявником копією першої сторінки вказаної заяви з реєстраційним штампом суду про її отримання. Згідно ухвали Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2023 року, текст якої наявний в Єдиному державному реєстрі судових рішень, заява ОСОБА_1 про відвід судді Кузнецова Р.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сітісервіс-КР» про відшкодування моральної шкоди визнано необґрунтованою та передано її до канцелярії для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України. Згідно відповідей Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2023 року №3473 та від 28 червня 2023 року №3600 заява ОСОБА_1 про відвід судді Кузнецова Р.О., яка була подана до суду 23 січня 2023 року по цивільній справі №216/437/22, після здійснення повторного перерозподілу 20 червня 2023 року, суддею Бутенко М.В. було винесено ухвалу від 21 червня 2023 року, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кузнецова Р.О. відмовлено. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus). У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium). Отже, враховуючи, що на час ухвалення оскаржуваного рішення від 09 лютого 2023 року заяву про відвід судді у встановленому процесуальним законом порядку вирішено не було, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині знайшли своє підтвердження, зазначене є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Вирішуючи позов по суті, апеляційний суд виходить з наступного. Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 посилався на те, що таку шкоду йому спричинено ТОВ «Сітісервіс-КР», яке не укладало з ним відповідний договір, не надає своєчасно та належно послуги, не вручаються платіжні документи. Твердження представника відповідача у справі за позовом ТОВ «Сітісервіс-КР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, що нібито рішенням Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету виконавчого комітету Криворізької міської ради ТОВ «Сітісервіс-КР» призначено управителем будинку АДРЕСА_2 не відповідає дійсності. Житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на правах приватної власності належить йому, отже належить до приватного житлового фонду і не має ніякого відношення до житлового фонду Криворізької міської ради. Відповідачем не доведено належними і допустимим доказами факт виконання ним робіт з послуги з утримання, чим порушено його право на отримання своєчасних належних послуг. Крім того, посилається, що, відповідно до положень Закону України № 1875-IV в редакції від 09 червня 2018 року, що діяла на час спірних правовідносин, послуга з утримання багатоквартирного будинку, яку, нібито надає йому відповідач, відсутня, тому вона надаватись не могла, а усі роботи, які відносяться до цієї послуги виконуватись також не могли. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та впливу на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальних законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Тобто, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин). Правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року. Статтею 1 Закону № 2189-VIII визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; Пунктами 1, 3, 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством у умовами укладених договорів, право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяних його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг, право складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої ст. 7 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки встановлені відповідними договорами. Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разу ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Звертаючись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт виконання ним робіт з надання послуги з утримання багатоквартирним будинком, оскільки відповідний договір на надання таких послуг з ним не укладено. Крім того у законі не визначена така послуга як послуга з утримання багатоквартирним будинком. Проте, матеріали справи не містять письмових доказів звернення позивача до відповідача з претензіями щодо ненадання послуг або неналежного надання послуг. Посилання позивача на те, що у зв`язку з не укладенням між сторонами договору щодо надання послуг, відповідач фактично ці послуги не надавав, колегія суддів не приймає, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно ч. 3,4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У пунктах 48-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг». Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 не надано доказів заподіяння відповідачем моральної шкоди. Позивач не зазначив в чому полягають його моральні страждання або інші негативні явища, які були завдані діями відповідача. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченост.16 ЦК України. При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Перевіряючи доводи в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними і не має передбачених законом підстав для їх задоволення. Окремо колегія суддів апеляційного суду вважає доцільним зазначити, що за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (п. 1, 5 і 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)). Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18, що стосувалась обґрунтованості нарахування позивачці обсягу спожитого природного газу, вказав у п. «101. Вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності у постачальника права вимагати оплати донарахованого боргу та відсутності обов`язку (який кореспондує вказаному праву) у споживача з оплати такого боргу. Ця вимога є ефективним способом захисту інтересу боржника в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. У пункті 102 вказаної постанови зазначено, що ефективним способом захисту прав споживача є і вимога зобов`язати постачальника списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість, тобто про примусове виконання обов`язку в натурі. Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо. Задоволення цієї вимоги унеможливить виставлення постачальником рахунків на суму боргу, який споживач не визнає, за наявності невирішеного спору, або якщо суд визнав цей борг безпідставним». Фактично, зі змісту позовної заяви вбачається, що кінцевою метою пред`явлення позову ОСОБА_1 є оскарження наявності заборгованості за надані відповідачем житлово-комунальні послуги за відповідний період. Ефективний засіб юридичного захисту в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Отже, враховуючи те, що позивачем не доведено сукупність фактів, які є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, яку, як зазначає позивач, спричинено йому вимогою ТОВ «Сітісервіс-КР» щодо сплати заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за відсутності у останнього повноважень на надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , а саме, не доведено в чому полягає спричинена моральна шкода, не надано на підтвердження факту її заподіяння відповідних доказів, не обґрунтовано в чому виявилися його моральні страждання або інші негативні явища, які були завдані діями відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», його позовні вимоги по суті задоволенню не підлягають, судові витрати у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід віднести в рахунок держави. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» про стягнення моральної шкоди залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 30 жовтня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста