Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/27913/17

Справа № 127/27913/17 Провадження № 22-ц/801/1525/2023 Категорія: 48 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2023 рокуСправа № 127/27913/17м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Войтка Ю.Б., Ковальчука О.В., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2022 року про залишення позову без розгляду, постановлену суддею Ан О.В., в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання», ОСОБА_3 , Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», ОСОБА_4 , Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради, третя особа ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання», ОСОБА_3 , Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, встановив: У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання», ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири (а.с.1-3). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2018 року відкрито провадження у справі (а.с.82 т.1). 06 березня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири (а.с.169-172 т.2). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2020 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 як співвідповідача Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (а.с.199-200 т.3). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири (а.с.58-59 т.4). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2020 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 (а.с.125-126 т.5). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2022 року справу прийнято до провадження суддею Ан О.В. У справі призначено підготовче засідання (а.с.164 т.7). 13 червня 2022 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому вона просила задовольнити клопотання третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору за окремим позовом на виконання вимог п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України про залишення без розгляду позовної заяви учасника судового процесу. Повернути їй з державного бюджету судовий збір, сплачений згідно квитанцій (а.с.102-105 т.8). Клопотання мотивоване тим, що позивач до потачку розгляду справи по суті має право подати заяву про залишення позову без розгляду. Оскільки строк підготовчого провадження не сплинув і жодного судового засідання не проводилося, наявні підстави для задоволення клопотання та застосування судом при постановлені ухвали положень п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Враховуючи, що третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_1 подала клопотання про залишення без розгляду та повернення позовної заяви наявні підстави для повернення сплаченого судового збору. Вказано, що після усунення умов, які стали підставою для повернення заяви, третя особа із самостійними вимогами має право звернутися до суду повторно. Вважає, що існує спосіб, не заборонений законом, змінити склад суду, коли суддя демонструє істотне порушення норм процесуального права. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2022 року клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 про залишення її позову без розгляду задоволено. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання», ОСОБА_3 , Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири залишено без розгляду. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору відмовлено (а.с.125-127 т.8). Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13 червня 2022 року, якою залишено без розгляду позовну заяву та уточнені позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 , а справу направити на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду для продовження розгляду справи. У скарзі зазначає, що у справі відсутні відомості щодо належного повідомлення її та ОСОБА_2 про розгляд справи. Суддя Ан О.В. порушила правила відводу, внаслідок чого постановила ухвалу з порушенням норм процесуального права. Судом в ухвалі не зазначено ряд обставин, які є важливими при вирішенні даного спору. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. У п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Суд першої інстанції, враховуючи те, що право позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду з огляду на принцип диспозитивності, закріплене у ч. 3 ст. 13 ЦПК України, є безумовним правом особи, яка звернулася до суду, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення цієї заяви. Одним із доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 є те, що справа містить відводи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , однак, суддя порушила правила та порядок розгляду відводу. З матеріалів справи встановлено, що 10 травня 2022 року, після прийняття суддею Ан О.В. даної справи до провадження, від ОСОБА_2 (а.с.178-179 т.7) та від ОСОБА_1 (а.с.180-182 т.7) надійшли заяви про відвід судді Ан О.В. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2022 року в задоволенні вказаних заяв про відвід судді відмовлено (а.с.210-211 т.7). 24 травня 2022 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відвід секретаря судового засідання Поляруш І.О. (а.с.1 т.8), а також заява про відвід судді Ан О.В. (а.с.2-5 т.8). Також 25 травня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Ан О.В. (а.с.66-68 т.8). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід секретаря судового засідання Поляруш І.О. (а.с.71 т.8). 10 червня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла ще одна заява про відвід (недовіру) судді Ан О.В. (а.с.92-100 т.8). Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., отримавши 13 червня 2022 року від ОСОБА_1 клопотання про залишення без розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у судовому засіданні 13 червня 2022 року задовольнила вказане клопотання. Проте, у частині першій статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений у статті 40 ЦПК України. Відповідно до частини другої вказаної статті, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. У ч. 3 ст. 40 ЦПК України зазначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Згідно з ч. 7 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. З положень частин 8, 11 цієї статті вбачається, що суд вирішує питання про відвід судді шляхом постановлення ухвали. Таке питання вирішується судом без повідомлення учасників справи, однак за ініціативою суду питання про відвід може бути вирішено у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов`язаних із подальшим процесуальним рухом справи. За результатами розгляду заяви, поданої у строки, встановлені частиною третьою статті 39 ЦПК України, суд може постановити ухвалу або про її задоволення, або про відмову у задоволенні. У разі подання такої заяви з порушенням процесуальних строків, або повторно з підстав заявлених раніше, вона має бути залишена без розгляду. Після одержання 24 травня 2022 року, 25 травня 2022 року та 10 червня 2022 року згаданих вище відводів суддя першої інстанції не розглянула їх в порядку, визначеному статтею 40 ЦПК України, хоча не була позбавлена можливості це зробити. Жодних процесуальних рішень з приводу заявлених відводів (визнання необґрунтованим відводу і передачі його на розгляд іншому судді; відмови в задоволенні відводу; залишення заяв без розгляду з підстав пропуску процесуального строку їх подання; визнання зловживанням процесуальними правами заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, тощо) судом прийнято не було. Як вбачається із змісту клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду та підтверджується змістом апеляційної скарги, підставою для подання ОСОБА_1 такого клопотання стало саме не розгляд суддею заявлених відводів. Тобто не розгляд заявлених відводів спонукало ОСОБА_1 подати заяву про залишення її позову без розгляду. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v.Cyprus). У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v.Belgium). За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд до вирішення заяви про відвід не відповідає вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» й, відповідно, не може вирішувати жодне наступне процесуальне питання, без вирішення заявленого відводу. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 27 травня 2020 року по справі №2-18/11 (провадження № 61-12956св19). Доводи апеляційної скарги з приводу неналежного повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи на 13 червня 2022 року не заслуговують на увагу, оскільки поштові конверти із судовими повістками на вказану дату повернулися на адресу суду із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.87,135 т.8). Судові повістки були направлені на адресу для листування, які повідомлені учасниками справи: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 ); АДРЕСА_2 ( ОСОБА_2 ). Відтак, в розумінні положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються такими, що отримали судові повістки в день проставлення в поштовому повідомленні такої відмітки (про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду). Решта доводів апеляційної скарги (з приводу: вирішення питання про витребування доказів; заяви про уточнення позовних вимог; розгляду клопотань третьої особи із самостійними вимогами; зупинення провадження у справі) не розглядаються апеляційним судом, оскільки предметом апеляційного перегляду є ухвала суду, якою вирішено питання про залишення позову без розгляду, а тому апеляційним судом вказаним доводам не надається оцінка. У п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України зазначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судом першої інстанції норм права при вирішенні заяви про залишення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору без розгляду та обґрунтованості повторно заявлених відводів, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (вирішення питання про заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відводи судді з повторним розглядом клопотання ОСОБА_1 від 13 червня 2022 року про залишення її позову без розгляду). Оскільки апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу та направили справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду, що не передбачено ст. 374 ЦПК України (повноваження суду апеляційної інстанції), наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного із розглядом відповідної апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції у подальшому відповідно до вимог ЦПК України (абз.3 п.37 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»). Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 серпня 2023 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді Ю.Б. Войтко О.В. Ковальчук