Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/27913/17

Справа № 127/27913/17 Провадження № 22-ц/801/631/2023 Категорія: 48 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2023 рокуСправа № 127/27913/17м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач), суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С., учасники справи: позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлове експлуатаційне об`єднання», Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», Департамент житлового господарства Вінницької міської ради, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 , розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2023 року, постановлену у складі судді Ан О. В. у місті Вінниці, дата складання повного тексту ухвали відповідає даті її прийняття, в с т а н о в и в : У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» (надалі ТОВ «ЖЕО»), ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. В ході розгляду справи Вінницьким міським судом Вінницької області як відповідачі до участі у справі були залучені ОСОБА_3 , КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та Департамент житлового господарства Вінницької міської ради. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2023 року було закрито підготовче провадження у справі та одночасно повернуто ОСОБА_1 заяви від 22 липня 2022 року та 25 липня 2022 року про збільшення позовних вимог та про уточнення позовних вимог та заяву від 10 січня 2023 року про уточнення позовних вимог. Підставою повернення заяв позивачці було не усунення нею недоліків таких заяв, зазначених в ухвалах Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2022 року та 11 січня 2023 року, а саме ОСОБА_1 всупереч вимог ст. 177 ЦПК України не сплатила судовий збір за подання до суду заяв про збільшення позовних вимог, а також всупереч вимог ст. 49 ЦПК України позивачка не долучила до своїх заяв докази їх направлення іншим учасникам справи. Не погодившись з такою ухвалою у частині повернення поданих нею заяв, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить вказану ухвалу в оскаржуваній частині скасувати та направити справу для продовження розгляду, оскільки така ухвала перешкоджає подальшому провадженню по справі. На підтвердження доводів апеляційної скарги позивачка зазначає, що усунути недоліки своїх заяв вона не мала можливості, оскільки ухвал про залишення їх без руху не отримувала, в ухвалах про залишення заяв без руху суд не зазначив розмір судового збору, який підлягає сплаті, що суперечить вимогам процесуального закону та не врахував судовий збір, який вона сплатила при поданні позову. Також суд повторно не направив їй ухвали про залишення заяв без руху. Не зважаючи на її категоричні заперечення, суд безпідставно закрив підготовче провадження та постановив оскаржувану в частині повернення заяв ухвалу за її відсутності, не повідомивши про судове засідання, що є обов`язковою підставою для скасування такої ухвали. Окрім того позивачка зверталася до суду із заявами про звільнення від сплати або відстрочення судового збору, однак суд залишив їх поза увагою та не витребував довідку про доходи ОСОБА_1 , із якої б встановив, що сума судового збору перевищує 5 % її річного доходу. Відзиви на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходили. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не у повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року). ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти росії»). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. По справі встановлено наступне: -із цим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду у грудні 2017 року, та ставила вимогу про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 104 347 грн, спричиненої залиттям квартири (а.с. 1-3, т.1). При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в розмірі 1043,47 грн (а. с. 66, т.1); -22 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду за залиття квартири: 269 659 грн матеріальних збитків та понесені судові витрати (том 8, а. с. 174-184);. -25 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просила суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду за залиття квартири в розмірі 269 659 грн матеріальних збитків, понесені нею судові витрати в загальному розмірі 8 337 грн. та 11 161 грн матеріальних витрат на лікування. (том 9, а. с. 14-34) -25 липня 2022 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, з огляду на збільшення позовних вимог, заяви про збільшення та уточнення позовних вимог залишено без руху з підстав несплати судового збору, зазначено про необхідність позивачці сплатити судовий збір в розмірі 1 848,10 грн та надав строк на усунення вказаних недоліків протягом 5 днів з дня вручення ухвали (том 9, а. с. 57-59). -Супровідним листом від 25 липня 2022 року підтверджується надсилання ОСОБА_1 копії ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2022 року (том 9, а. с. 67), однак відправлення було повернуте до суду із відмітною про невручення (том 9, а. с. 110-111). Відправлення здійснювались за адресою АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_1 вказувала як адресу для листування в поданих нею заявах про збільшення та уточнення позовних вимог від 22 липня 2022 року та 25 липня 2022 року. -У період з 01.08.2022 року (а.с. 90, т.9) по 28.09.2022 року (а.с. 105, т. 9) та у період з 14 жовтня 22 р. (а.с. 170, т.9) по 13 грудня 2022 року (а.с. 26, т.10) справа перебувала у Вінницькому апеляційному суді; - 10 січня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про обов`язковість прийняття до розгляду уточненої заяви від 12 жовтня 20222 року та від 29 грудня 2022 року (том 10, а. с. 116). - одночасно 10 січня 2023 року ОСОБА_1 було подано заяву про відстрочення сплати судового збору за розгляд заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 101-104, т. 10) - Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2023 року вказану заяву залишено без руху для усунення недоліків, а саме: надання документів про доплату судового збору у розмірі 1848,10 грн та надання доказів надсилання копії заяви іншим учасниками справи, питання відстрочення сплати судового збору судом не вирішувалось(том 10, а. с. 148-150). Вказана ухвала була надіслана ОСОБА_5 того дня на адресу АДРЕСА_1 , разом із повісткою про виклик до суду на 01 лютого 2023 року (том 10, а. с. 159), що підтверджується супровідним листом (том 10, а. с. 151). 30 січня 2023 року відправлення було повернуте на адресу суду із відміткою від 26 січня 2023 року про відсутність адресата за вказаною адресою (том 10, а. с. 190-191). Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 в частині не визначення судом першої інстанції в ухвалах про залишення поданих нею заяв без руху суми судового збору, яка підлягає до сплати, апеляційний суд зазначає наступне: Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати, встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про судовий збір», у відповідності до частини 2 статті 6 якого, у разі, якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху; в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Отже, апеляційний суд виснує, що з поданих ОСОБА_1 численних заяв про збільшення , уточнення позовних вимог, взяття до уваги та вирішення поданих нею заяв про збільшення та уточнення позовних вимог, вбачається, що ціна заявленого нею позову становила 104 347 грн (матеріальна шкода, спричинена залиттям квартири), а в подальшому вона збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідачів на її користь 269 659 грн матеріальних збитків, спричинених залиттям квартири, понесені нею в ході розгляду справи судові витрати в загальному розмірі 8 337 грн. та 11 161 грн матеріальних витрат на лікування. Отже, ціна позову збільшилася з 104 347 грн до 280 820 грн ( 269 659 грн + 11 161 грн ). Оскільки позивачкою до поданих нею заяв про збільшення позовних вимог не було додано квитанцію про сплату судового збору, суд першої інстанції правомірно залишив такі заяви без руху. Залишаючи без руху подані позивачкою заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, суд першої інстанції врахував, що позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 1043,47 грн., про що зазначено і в Ухвалі від 25 липня 2022 року, і в Ухвалі від 11 січня 2023 року, відтак твердження ОСОБА_1 про те, що суд не врахував сплачений нею судовий збір, є надуманим та не відповідає матеріалам справи. Разом з тим, визначаючи розмір судового збору, який слід було доплатити позивачці у зв`язку із збільшенням та уточненням позовних вимог, суд першої інстанції припустився помилки та, визначаючи ціну позову у зв`язку із збільшенням позовних вимог, вказав, що ціна позову тепер складає 289 157 грн, приплюсувавши до ціни позову 280 820 грн (збитки спричинені залиттям та збитки спричинені лікуванням) також розмір судових витрат, які позивач понесла в ході розгляду справи в розмірі 8 337 грн, що призвело до неправильного визначення суми судового збору, яка підлягала до сплати. Відтак доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 в цій частині є підставними. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вирішив клопотання про відстрочення судового збору, апеляційний суд виснує, що такі доводи апеляційної скарги є підставними: дійсно, подаючи 10 січня 2023 року заяву про обов`язковість прийняття до розгляду уточненої заяви від 12 жовтня 20222 року та від 29 грудня 2022 року (том 10, а. с. 116), ОСОБА_1 одночасно було подано заяву про відстрочення сплати судового збору за розгляд заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 101-104, т. 10). Залишаючи вказану заяву без руху з підстав несплати судового збору, суд першої інстанції в ухвалі від 11 січня 2023 року (том 10, а. с. 148-150) питання відстрочення сплати судового збору не вирішив, в ухвалі відсутня згадка про таке клопотання, тому апеляційний суд виснує, що такі дії суду суперечать вимогам статті 136 ЦПК України. Разом з тим, покликання ОСОБА_1 про не витребування судом першої інстанції у Державної податкової інспекції відомостей на підтвердження отримання нею доходів не заслуговують на увагу, оскільки обов`язок надання документів на підтвердження суми отриманих доходів процесуальним законом покладений на особу, яка заявляє клопотання про звільнення її від сплати судового збору. Отже, з огляду на те, що суд першої інстанції невірно визначив розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачкою ОСОБА_1 у зв`язку із збільшенням позовних вимог, та не вирішив клопотання про відстрочення сплати судового збору, постановлена в порядку частини 3 статті 185 ЦПК ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2023 року про повернення заяв ОСОБА_1 від 22 липня 2022 року та від 25 липня 2022 року про збільшення позовних вимог та уточнення позовних вимог, заяви від 10 січня 2023 року про уточнення позовних вимог, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Враховуючи те, що справа перебуває на розгляді з 2017 року і досі по ній не ухвалено остаточного рішення, апеляційний суд не може залишити поза увагою та акцентує на наступному: Ухвали Вінницького міського суду від 25 липня 2022 року, від 10 січня 2023 року про залишення поданих ОСОБА_1 заяв без руху, ухвала від 01 лютого 2023 року про закриття підготовчого провадження та повернення поданих позивачкою заяв надсилалися судом першої інстанції на адресу, зазначену самою ОСОБА_1 у поданих нею заявах: АДРЕСА_1 , проте були повернуті суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07 липня 1989). Відтак апеляційний суд виснує, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 у цій справі є недобросовісною, оскільки , як вбачається з матеріалів справи, позивачка не отримує від суду кореспонденцію, яку той направляє на адресу, зазначену нею особисто як адресу для листування. Також апеляційний суд акцентує увагу суду першої інстанції на тому, що застосування приписів статей 175, 176, 185 ЦПКУ регламентовано часом і тому невиправданим (навіть з урахуванням строку перебування справи у апеляційному суді) є затягування вирішення питання про застосування наслідків усунення (не усунення) недоліків поданих позивачкою заяв: перші дві заяви були залишені без руху ухвалою суду від 25 липня 2022 року, третя заява була залишена без руху ухвалою від 10 січня 2023 року, а питання про наслідки не усунення вимог цих ухвал судом було вирішено лише 01 лютого 2023 року. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відтак апеляційним судом дано оцінку основним аргументам, викладеним в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи, якими обґрунтована апеляційна скарга, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, суд першої інстанції порушив норми процесуального права при вирішенні питання щодо прийняття заяв позивачки про збільшення та уточнення позовних вимог, що призвело до необґрунтованого та передчасного визнання таких заяв неподаними та повернення їх позивачці. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379 ЦПКУ, апеляційний суд за результатами апеляційного розгляду вправі скасувати ухвалу що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки розгляд справи та вирішення процесуальних питань щодо прийняття заяв про зміну та уточнення позову належать до компетенції суду першої інстанції (ч. 1 ст. 23, ст. ст. 49, 185 ЦПК України), при їх розгляді суд допустив грубі порушення процесуального закону, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції від 01 лютого 2023 року в частині визнання заяв неподаними та повернення їх позивачці скасувати, справу передати для продовження розгляду до того ж суду для вирішення питання про прийняття заяв про збільшення, уточнення позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст. 374, ст. 379, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2023 року в частині повернення ОСОБА_1 заяви від 22 липня 2022 року та 25 липня 2022 року про збільшення позовних вимог та про уточнення позовних вимог та заяви від 10 січня 2023 року про уточнення позовних вимог, - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Т. М. Шемета Судді О. В. Ковальчук О. С. Панасюк