Ухвала КАС ВС № 990/330/24

УХВАЛА 10 липня 2025 року м. Київ справа №990/330/24 адміністративне провадження №П/990/330/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Шишова О. О., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відвід судді Шишова О. О. у справі № 990/330/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, установив: 23.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просить: - визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо відмови, оформленої листами від А-3892/24 від 17.07.2024, за підписом Сидоровича Р; від 16.08.2024 № 21-4522/24 та від 02.09.2024 №21-4855/24 за підписом ОСОБА_2 у наданні йому запитуваної інформації згідно запитів від 10.07.2024 та 20.08.2024 (уточнений 18.08.2024); - зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України надати йому доступ до інформації, запитуваної у зверненнях від 10.07.2024 та 20.08.2024 (уточнений 18.08.2024) а саме: Щодо персональних даних: - повну копію екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання на етапі іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання; - інформацію про обґрунтовану оцінку його практичної роботи за кожним окремо критерієм відповідно до підпунктів 3.1.-3.11 пункту 3 розділу 2 Положення «Про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення», затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 року № 143/зп-16 кожним окремо членом ВККС (з зазначенням їх прізвищ), які здійснювали оцінювання його практичного завдання. Про відомості стосовного програмного комплексу: - документи на розробку та впровадження програмного комплексу, що використовувався для формування завдань на іспит: a. технічне завдання; b. положення про відповідний програмний комплекс; c. технічну документацію; d. інструкції користувачів у тому числі і учасників виконання практичного завдання. Копія чинного та зареєстрованого атестата відповідності КСЗІ та експертного висновку на засіб ТЗІ, що діє (діяв) в Вищій кваліфікаційній комісії суддів України. Тобто, предметом позовних вимог Позивача у даній справі є протиправні дії Комісії щодо відмови ОСОБА_1 у наданні інформації за його інформаційними запитами, відповідно до змісту яких, останній просив у Комісії матеріали іспиту у межах кваліфікаційного оцінювання, зокрема інформацію про обґрунтовану оцінку практичної роботи ОСОБА_1 за кожним окремо критерієм згідно з підпунктами 3.1-3.11 пункту третього глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18, зі змінами) кожним окремо членом Комісії (з зазначенням їх прізвищ), які здійснювали оцінювання практичного завдання Позивача, а також відомості щодо окремої складової інформаційно-комунікаційної системи Комісії, яка використовується Комісією для цілей проведення іспиту. Таким чином, дії Позивача щодо отримання запитуваної інформації можна розцінювати як спрямовані на доведення протиправності дій Комісії при перевірці та встановленні результатів виконаного ним практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року відкрито провадження у цій справі. 20 травня 2025 року представниця Вищої кваліфікаційної комісії суддів України подала заяву про відвід судді Шишову О. О., вказувала на те, що в судовому засіданні їй стало відомо те, що у Верховному Суді на розгляді перебуває позов його дружини ОСОБА_3 , предметом оскарження в якому є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, в якому вона бере участь. Обґрунтовуючи правові підстави, представниця Вищої кваліфікаційної комісії суддів України посилається на практику Європейського суду з прав людини із зазначених питань. З огляду на вказане та посилаючись на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Вища кваліфікаційна комісія суддів України вважає, що суддя Шишов О. О. не може брати участі у розгляді цієї справи. Дослідивши матеріали позову, проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого відводу, Суд виходить із такого. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті). Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України. Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права. За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-центр проти України від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі Фей проти Австрії (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII). У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України від 9 квітня 2013 року зазначено таке. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ) Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86). Разом з тим, щодо об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52). Колегія суддів вважає, що ВККС України не заявляє про обставини, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду ним цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість судді в результаті її розгляду. Наведені нею фактичні обставини не можуть об`єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об`єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду. Відтак, надавши оцінку доводам ВККС України про відвід, колегія суддів дійшла висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Шишова О.О. як судді щодо позивача, його необ`єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення заявленого відводу судді Шишову О. О. немає. Керуючись статтями 36,39, 40, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд постановив: Відмовити в задоволенні заяви представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відвід судді Шишова О.О. від участі в розгляді справи №/990/330/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Шишов Судді О. В. Білоус Н. Є. Блажівська Л. І. Желтобрюх М. М. Яковенко