Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/447/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/447/23 Перша інстанція: суддя Малих О.В., повний текст судового рішення складено 23.05.2023, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту, яка полягає у відмові здійснити перерахунок та зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 12.07.2000 року по 27.07.2011 року у загальній кількості 05 років 06 місяців 07 днів та підготувати і направити до ГУ ПФУ в Миколаївській області подання та відповідні документи для призначення пенсії з врахуванням вислуги років у кількості 23 роки 08 місяців відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби»; зобов`язати відповідача зарахувати до календарної вислуги років 18 років 01 місяців 23 днів, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 12.07.2000 року по 27.07.2011 року у загальній кількості 05 років 06 місяців 07 днів та підготувати і направити до ГУ ПФУ в Миколаївській області подання та відповідні документи для призначення пенсії з врахуванням вислуги років у кількості 23 роки 08 місяців. В обґрунтування позову зазначено, що вислуга років за період з 12.07.2000 року по 27.07.2011 року підлягає зарахуванню у пільговому обчисленні, у загальній кількості 05 років 06 місяців 07 днів. Проте, позивачеві було протиправно відмовлено у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та у підготовці і направленні до ГУ ПФУ в Миколаївській області подання та відповідних документів для призначення пенсії з врахуванням вислуги років у кількості 23 роки 08 місяців відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволений частково. Суд визнав протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови позивачу у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 12.07.2000 року по 27.07.2011 року у загальній кількості 05 років 06 місяців 07 днів та підготовки і направленні до ГУПФ України в Миколаївській області подання та відповідних документів для призначення пенсії з врахуванням вислуги років у кількості 23 роки 08 місяців відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Також суд зобов`язав відповідача обчислити позивачу вислугу років з зарахуванням йому до календарної вислуги років 18 років 01 місяців 23 днів, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 12.07.2000 року по 27.07.2011 року у загальній кількості 05 років 06 місяців 07 днів та підготувати і направити до пенсійного органу подання та відповідні документи для призначення пенсії з урахуванням вказаної вислуги років. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що відмова у зарахуванні вислуги у пільговому обчисленні є за своєю суттю діями, а не бездіяльністю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, МВС України просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що визначальною для набуття права на призначення пенсію є календарна вислуга років, яка не включає в себе періоди служби в пільговому обчисленні, і позивач такої вислуги у мінімально визначеному законодавством розмірі не має, а тому право на призначення пенсії за вислугу років не здобув. Крім того, апелянт вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. ОСОБА_1 надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 12.02.2000 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. На час звільнення з органів внутрішніх справ вислуга складала 15 років 08 місяців 24 дні. До вислуги років у пільговому обчисленні 05 років 06 місяців 07 днів відповідачем не було зараховано наступні періоди: з 12.07.2000 року по 02.09.2002 року - дільничний інспектор міліції відділення дільничних інспекторів міліції Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області; з 02.09.2002 року по 27.10.2003 року - старший дільничний інспектор міліції відділення дільничних інспекторів міліції Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області; з 27.10.2003 року по 01.10.2011 року заступник начальника відділення дільничних інспекторів міліції Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області. 06.12.2022 року позивач звернувся до Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України із заявою, у якій просив зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вищевказану вислугу в пільговому обчисленні та направити документи до пенсійного органу для призначення пенсії. Листом від 30.12.2022 року № Т-16386/49 відповідач відмовив у задоволенні заяви. Вважаючи протиправним не зарахування до календарної вислуги років вислуги за період з 12.07.2000 року по 27.07.2011 року у пільговому обчисленні, у загальній кількості 05 років 06 місяців 07 днів, позивач звернувся до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії" №137-У 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі Закон №580). Так, відповідно ч. 2 ст.78 Закону №580 до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Згідно з нормами ст.102 Закону №580 пенсійне забезпечення поліцейських здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262). Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2262, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Згідно із пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону №2262, пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Відповідно до ч. 1 ст. 17-2 Закону №2262, обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок №3-1). Пунктом другим Порядку №3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Також, на виконання вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17.07.1992 року затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - постанова №393). Пунктом 1 постанови №393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ. За приписами підпункту «в» пункту 3 постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств. Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підставі для висновку, що набуття особою права на отримання пенсії за вислугою років не перебуває у залежності від наявності календарної вислуги років у такої особи. Можливість пільгового обчислення періоду проходження служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Крім того, нормами зазначених нормативно правових актів не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії. З матеріалів справи вбачається, що позивач на день звільнення мав вислугу років у календарному обчислені 18 років 01 місяць 23 дні, а пільгова вислуга (без урахування календарної) складає 05 років 06 місяців 07 днів (а/с 23-24). Відмовляючи у поданні документів для розгляду питання щодо призначення позивачеві пенсії за вислугою років, відповідач зазначив, що його календарна вислуга років менша, ніж передбачено Законом, що не дозволяє призначити відповідну соціальну виплату. Апеляційний суд вважає таку позицію відповідача необґрунтованою, оскільки вказане не узгоджується із наведеними положеннями чинного законодавства України. До того ж, апелянт трактує законодавство України не системно, а вибірково, що призводить до формування хибних висновків. У цьому ж контексті колегія суддів додатково зазначає, що передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ. Відтак, доводи відповідача, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, судом відхиляються, оскільки вони ґрунтуються на власному розумінні норм матеріального права. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що відповідач не наділений повноваженнями визначати наявність чи відсутність у особи права на призначення пенсії, оскільки такі повноваження мають виключно органи Пенсійного фонду України, що узгоджується зокрема із статтею 49 Закону №2262-ХІІ. У свою чергу на відповідача покладається обов`язок забезпечити подання необхідних документів для прийняття територіальним органом ПФУ рішення щодо призначення пенсії. Такий обов`язок передбачений статтею 48 Закону №2262-ХІІ та пунктом 2 Порядку 3-1, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду 1-ї інстанції, що у даному випадку відповідач, маючи обов`язок з надіслання документів, протиправно не виконав його, тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Апеляційний суд також вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо пропуску строків звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач своєчасно не отримав документи для прийняття територіальним органом ПФУ рішення щодо призначення пенсії саме з вини відповідача, суб`єкта владних повноважень. За таких обставин, в даному випадку строк звернення до суду не обмежується, що прямо передбачено ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ. На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач І.П. Косцова Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко