Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/195/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/195/22 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., повний текст судового рішення складено 04.10.2023, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №455 від 15.03.21 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ГУНП області» в частині звільнення її зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №819 о/с від 10.12.21 р. «По особовому складу» в частині звільнення її зі служби в поліції за ч.1 п. 6 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); поновити на посаді начальника управління-головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП з 10.12.21 року; стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області грошове забезпечення (з розрахунку середньоденний заробіток - 738,22 грн.) за час вимушеного прогулу з 10.12.21 року до дати винесення судового рішення, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів. В обґрунтування позову зазначено, що спірні накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення є протиправними, оскільки висновок службового розслідування, на підставі якого вони були прийняті, містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачці у кримінальному провадженні, яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження та по якому вирок ще не ухвалено. Цей висновок не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення нею службової дисципліни. Крім того позивачка звертає увагу, що звільнення з посади є крайнім заходом дисциплінарного впливу, тоді як стаж служби позивачки складає 20 років і згідно характеристики за період служби вона зарекомендувала себе лише з позитивного боку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено. При вирішенні спору суд виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів. Зокрема, судом досліджено обставини вчиненого проступку, доведеність вини позивача та зроблено висновок, що звільнення позивачки застосоване за дії, які призвели до порушення службової дисципліни, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості та у порушенні етики поведінки поліцейського. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, ОСОБА_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено доводи, ідентичні доводам позовної заяви. ГУНП в Миколаївській області своїм правом на подання відзиву не скористалось. Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 18.07.2001 року до 06.11.2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року - в Національній поліції України. До звільнення займала посаду начальника управління - головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. 02.02.2021 року надійшла інформація про надзвичайну подію щодо затримання працівниками Миколаївського управління ДВБ Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №62020150000001189, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. У ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження було встановлено, що полковника поліції ОСОБА_1 було затримано під час отримання нею від іншої особи, за попередньою домовленістю, грошових коштів в сумі 39 000 гривень, які вказана особа попередньо отримала у вигляді частини грошових коштів з неправомірно нарахованих завищених премій працівникам ГУНП області. 03.02.2021 року слідчим Другого слідчого відділу управління ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва застосовано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту. Наказом від 03.02.2021 року №138 за фактом порушень службової дисципліни працівниками ГУНП області призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію. 03.02.21 року відповідачем видано наказ №67 о/с про відсторонення ОСОБА_1 від посади на час проведення службового розслідування. За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією 03.03.21 року складено висновок службового розслідування (а/с 28-36). Відповідно до вказаного висновку, за скоєння дисциплінарного проступку внаслідок порушення вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України Про Національну поліцію, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 6 ч. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз.1, 2 п.1 розділу II, абз.1 п.3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, якій полягав у демонстрації низьких морально-ділових якостей, використанні своїх службових повноважень і пов`язаних з цим можливостей для одержання неправомірної вигоди, що, як наслідок, призвело до скоєння надзвичайної події за участю працівника поліції та в подальшому до висвітлення події в ЗМІ, внесення відомостей до ЄРДР, повідомлення про підозру працівникові поліції у вчиненні кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до правоохоронних органів. Враховуючи неналежне ставлення до служби, з урахуванням вимог ч.ч.7, 8 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарною комісією надано пропозиції щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» після виходу з лікарняного на службу. 15.03.21 року наказом ГУНП в Миколаївській області №445, за вчинення дисциплінарного проступку полковника поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» після виходу з лікарняного на службу (а/с 9-11). Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 10.12.21 року №819 о/с начальника управління-головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку полковника поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Державного статуту Національної поліції України) (а/с 8). Вважаючи вищезазначені накази протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. За приписами ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. В свою чергу, Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 року затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції (далі Статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Частиною 1 ст.1 Статуту закріплено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно п.п.1, 2, 4 ч.3 ст.1 Статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Аналізуючи наведені правові норми, судова колегія констатує, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги. Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Як вже зазначалося вище, службове розслідування було ініційовано відповідачем за фактом надходження інформації щодо затримання працівниками Миколаївського управління ДВБ НП України полковника поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №62020150000001189, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. В ході службового розслідування було проведено моніторинг мережі Інтернет на предмет публікацій з приводу зазначеної події та встановлено, що надзвичайна подія за участю ОСОБА_1 викликала суспільний інтерес, адже її обставини оприлюднено в значній кількості засобів масової інформації. Так, в засобах масової інформації опубліковано наступні статті щодо вищевикладених обставин: критична публікація «Внутренняя безопасность задержала финансистов ГУНП за сбор «дани» с премий николаевских полицейских» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) «Откат с премии: руководство Нацполиции собирало «дань» с николаевских полицейских» (ІНФОРМАЦІЯ_2 ), «Получали "откаты" за начисление премий: задержаны главбух и кассир нацполиции Николаевщины» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), « ІНФОРМАЦІЯ_4 , которые выдавали премии за «откаты» (https://nikvesti.com/news/incidents/210885), «У Миколаєві затримано головного бухгалтера та касира Головного управління Нацполіції в області, які налагодили систему відкатів за премії працівникам» (https://www.ukrinform.ua/rubric- regions/3183602-zatrimanna-v-nacpolicii-mikolaivsini-nalagodili-sistemu-vidkativ-za- premii.html), «Відкати» за премії у Миколаєві затримано головного бухгалтера та касира Головного управління Нацполіції в області» (https://myk.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=288305). Під час проведеного службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , яка за своїм службовим становищем володіє інформацією щодо наявного фонду грошового забезпечення, створила умови для одержання неправомірної вигоди для себе від працівників структурних підрозділів ГУНП в Миколаївській області та їх територіальних відділів, шляхом нарахування та виплати преміювання у збільшеному розмірі, з подальшим поверненням їй частини виплачених коштів. Про вказаний умисел ОСОБА_1 повідомила свого підлеглого ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 розподілила для ОСОБА_2 роль, згідно якої останній підшуковував працівників ГУНП області та доводив до останніх інформацію про можливість безпідставного нарахування їм завищеної премії, за умови повернення певної частини (в залежності від розміру премії особисто ОСОБА_2 , з метою подальшої передачі акумульованих грошових коштів ОСОБА_1 ) У подальшому керівники структурних підрозділів ГУНП в Миколаївській області та його територіальних відділів підписували та направляли надані УФЗБО списки на преміювання із зазначенням відсотку преміювання, не володіючи інформацією щодо загальної суми грошового забезпечення конкретного працівника. У грудні 2020 року після робочого часу в м. Миколаєві ОСОБА_2 зустрів інспектора взводу №1 РПОП ГУНП майора поліції ОСОБА_3 та повідомив, що у нього є пропозиція, однак, яка саме, він зазначить в ході наступної їх зустрічі, яка відбулася в цей же день в іншому місці. У ході другої зустрічі ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 , що протягом останнього року їй нараховувалася підвищена премія завдяки його діям та діям начальника управління - головного бухгалтера УФЗБО ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 . Після чого останній став запевняти ОСОБА_3 , що має мету покращити її майновий стан та повідомив, що для подальшого одержання нею завищеної премії вона повинна частину одержаної премії повертати йому, яку він передаватиме ОСОБА_1 , а остання, у свою чергу, розподілятиме її між собою та ним. Крім того, у процесі спілкування ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 додатково залучити інших працівників ГУНП області до вказаного процесу одержання премії, акцентуючи увагу на недопустимість нерозголошення одержаної інформації іншим особам. Разом з тим, останній їй зазначив, що вона самостійно повинна збирати грошові кошти від цих працівників та у подальшому зібрану суму грошових коштів передавати особисто йому. У грудні 2020 року ОСОБА_3 , маючи намір допомогти своїм колегам на одержання додаткового, як на той час вважала, законного заробітку, вона повідомила про можливість одержання додаткового заробітку у вигляді нарахування завищеної премії деяким працівникам поліції ГУНП області. У подальшому, усвідомивши протиправний характер пропозиції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до Миколаївського УВБ ДВБ НП України з відповідною заявою про вчинений злочин. Вказані обставини були підтверджені ОСОБА_3 25.02.2021 року під час надання пояснень у дисциплінарному проваджені у відношенні ОСОБА_1 . Таким чином Дисциплінарною комісією були здобуті докази на підтвердження відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №340/1502/19, працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Порушення працівником поліції моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це, безумовно, негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Встановлені в ході службового розслідування обставини, які повною мірою знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції, беззаперечно свідчать, що позивачкою скоєно дисциплінарне правопорушення, яке є несумісним з подальшою службою в органах Національної поліції України. Стосовно застосування до позивача крайньої міри відповідальності, а саме звільнення зі служби в поліції, колегія суддів вважає співмірним призначене покарання, з огляду на тяжкість вчиненого проступку та наявність негативних наслідків для авторитету органу правопорядку у суспільстві. Крім того апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що кримінальне провадження щодо неї не закінчено і її вину не доведено, що, в свою чергу, виключає притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки з аналізу оскаржуваних наказів вбачається, що предметом службового розслідування було, в тому числі, порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника Поліції або підривають авторитет Поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. При цьому відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі №320/3085/20. На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач І.П. Косцова Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко