Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8391/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 р. Справа № 520/8391/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 08.05.23 по справі № 520/8391/23 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок втрати військового майна, ВСТАНОВИВ: Військова частина НОМЕР_1 (далі за текстом також - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом також відповідач), в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі 5 067 746,26 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 залишено без руху позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої державі внаслідок втрати військового майна. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду іншого клопотання про поновлення пропущеного ним тримісячного строку звернення до суду з позовом із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення такого строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення до суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок втрати військового майна, повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не поновлено позивачу строк звернення до суду в цій справі з урахуванням того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року за № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин. Просить урахувати, що інститут строку звернення до суду не може слугувати позивачу відмові у захисті порушеного права. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотивами оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є те, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, а зазначені позивачем в заяві від 25.04.2023 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, що згідно із пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для повернення позовної заяви. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням такого. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України. Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Колегія суддів звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Отже встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду. Як убачається зі змісту позовної позовної заяви, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби відповідач завдав державі в особі Військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду, що було встановлено в ході службового розслідування за фактом нестачі авіаційного пального в підпорядкованій Військовій частині НОМЕР_1 у кількості 337 555 кг. Наказом Військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2012 за № 10 вирішено утримати кошти в розмірі 5 222 5351,40 грн з грошового забезпечення начальника сховища складу авіаційного пального частини старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 . Вказаний наказ не скасовано, він є чинним. Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2014 за № 916 за період з 01.06.2012 по 26.12.2014 з грошового забезпечення ОСОБА_1 відраховано 11 737,00 грн в рахунок погашення нанесених державі матеріальних збитків в сумі 5 222 535,40 грн. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2021 за № 140 (по стройовій частині) старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника зміни киснедобувної станції групи газозабезпечення батальйону аеродромно - технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , якого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2021 за № 17-РС звільнено в запас (у зв`язку закінченням строку контакту), з 25.07.2021 виключено із списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення. Отже станом на момент видання наказу про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення - 26 липня 2021 року позивач знав про завдання відповідачем матеріальної шкоди, а тому саме з цього часу у нього, як суб`єкта владних повноважень, виникли підстави для пред`явлення визначених законом вимог і, відповідно, розпочався перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі. Проте, як зазначалося вище, з указаним позовом Військова частина НОМЕР_1 звернулася до адміністративного суду лише 07 квітня 2023 року, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного статтею 122 КАС України. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією щодо застосування у цій категорії спорів процесуальних строків звернення до суду, передбачених КАС України, викладеною у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 825/1463/16, від 26 січня 2021 року у справі № 620/1720/20, від 28 січня 2021 року у справі № 140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі № 420/4099/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 580/4611/21. В наданій до суду заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом у цій справі представник позивача зазначив, що в даному випадку застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною 4 статті 122 КАС України, оскільки позивач надсилав відповідачу претензії про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди від 25.10.2021 та від 25.01.2022, тобто скористався досудовим порядком вирішення спору. При цьому, на думку позивача, тримісячний строк звернення обчислюється з моменту надсилання позивачем відповідачу останньої претензії - з 25.01.2022. Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість таких тверджень представника позивача стосовно обчислення строку звернення до суду з позовом у цій справі, оскільки у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 560/1942/19 Верховний Суд наголосив, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Належність такої категорії правовідносин до спорів, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби встановлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц, а також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.01.2022 у справі № 520/10571/2020. Крім того, у заяві позивач зазначив, що вказані вище претензії про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди від 25.10.2021 та від 25.01.2022 вручені відповідачу. Проте доказів їх вручення позивачем не надано до суду, як і не надано доказів направлення претензії від 25.01.2022. В заяві про поновлення строку звернення позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання адміністративного позову та поновити строк звернення до суду з цим позовом, зважаючи на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" введено на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнний стан, який триває на даний час. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість тверджень представника позивача стосовно обчислення строку звернення до суду з позовом у цій справі. Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання представника на позивача на те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час, як на належну підставу для поновлення строку звернення до суду, є безпідставним, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався ще у липні 2021 року, тоді як до суду звернувся у квітні 2023 року, тобто тримісячний строк звернення до суду з позовом у цій справі сплив ще до початку введення на території України воєнного стану. Разом з тим колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 380/22655/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 160/195/22. Також у заяві про поновлення строку звернення до суду, як і в апеляційній скарзі, позивач послався на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року за № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин. Так, згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 04.05.2020 за № 343) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Постановою КМУ від 09 грудня 2020 року за № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", продовжено на всій території України дію карантину, встановленого Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р., № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до 30 червня 2023 року. 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, яким пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Проте, окрім посилань на запровадження на території України карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, позивачем в заяві про поновлення строку звернення не зазначено, як саме запровадження по всій Україні карантинних обмежень вплинуло та ускладнило своєчасне звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі, судом таких також не встановлено. Колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на запровадження на території України карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме запровадження на території України карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження. Колегія суддів ураховує, що дійсно у позивача могли бути об`єктивні підстави несвоєчасної реалізації права на звернення до суду, проте неналежна організація процесу звернення до суду з позовом з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного звернення до суду є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатися отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо вчасного подання позовної заяви. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 160/4008/23. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. За таких обставин судова колегія вважає слушними та вмотивованими висновки суду першої інстанції про неповажність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом у цій справі. Водночас в ухвалі від 08 травня 2023 року суд першої інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 29 квітня 2020 у справі № 560/1942/19, зазначив, що цей спір є спором щодо проходження військової (публічної) служби, а тому до спірних правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Проте колегія суддів зауважає, що в контексті питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 620/1720/20, від 28 січня 2021 року у справі № 140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі № 420/4099/20, від 30 вересня 2021 року у справі № 620/4567/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 580/4611/21 та багатьох інших. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування такого процесуального наслідку пропуску строку звернення до суду як повернення позовної заяви, але зважаючи на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення справи, то ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року необхідно змінити в частині мотивів щодо застосування місячного строку звернення до суду з позовом у цій справі. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 580/4611/21. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, ураховуючи частину четверту статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 по справі № 520/8391/23 - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 по справі № 520/8391/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова