Постанова 4850 № 243/3330/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 року справа №243/3330/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2023 року у справі № 243/3330/22 (головуючий І інстанції Сидоренко І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив скасувати постанову від 08.12.2022 року серії ЕАР № 6261732 про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2023 року позов задоволений: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6261732 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального процесуального права, неповне з`ясування судом обставин. В обгрунтування доводів посилався на те, що факт порушення позивачем п. 12.4 ПДР підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6261732 від 08.12.2022 року, яка винесена сержантом поліції УПП в Житомирській області Гавриковим І.І., позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 20) Вказаною постановою встановлено, що 08.12.2022 року о 12 год. 23 хв., керуючи транспортним засобом в с. Станишівка, рухався зі швидкістю 73 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості у населеному пункті, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 73 КАС України). Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України). Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. До матеріалів справи відповідачем надано фото та відеозапис подій 22.12.2022 року. Судом апеляційної інстанції переглянуто фото та відеозапис події 22.12.2022 року, з яких неможливо встановити номерний знак транспортного засобу, який рухався з перевищенням швидкості. Отже, факт порушення позивачем п. 12.4 ПДР не підтверджується фото та відео з сертифікованого приладу TruCam та відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних, допустимих доказів в підтвердження правомірності спірної постанови. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі встановлених обставин та аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність спірної постанови відповідача та закриття провадження у справі, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 72-77, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2023 року у справі № 243/3330/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін. Повний текст постанови складений 18 жовтня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв