Постанова 4851 № 953/17430/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 р.Справа № 953/17430/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Золотухіної Наталії Василівни на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Колесник С.А., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, повний текст складено 10.12.20 року по справі № 953/17430/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Золотухіної Наталії Василівни, третя особа Інспекція з питань контролю за паркуванням Харківської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Золотухіної Наталії Василівни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція з питань контролю за паркуванням Харківської міської ради, в якому просила суд: скасувати постанову інспектора з паркування Департаменту територіального контролю ХМР Золотухіної Н.В. № АБ 022401 від 07.10.2020 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП закрити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 07.10.2020 оскаржуваною постановою № АБ 022401, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1КУпАП за не оплату вартості послуг за користування майданчиком для платного паркування по вул. Піскунівській, 2 у м. Харкові 23.09.2020 о 10 г.09 хв. та накладено штраф у розмірі 100 гривень. Вказує, що майданчик, на якому вона здійснила стоянку на своєму автомобілі 23.09.2020 біля 10 годин ранку, розміщений на проїзній частині вулиці Піскунівська, б.2, обов`язково має бути обладнаним паркувальним автоматом (автоматами) або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги «мобільне паркування», містити інформацію про оператора, вартість послуг та спосіб оплати однак таких даних не містив. Надані відповідачем фотознімки пристроєм Lenovo, розміщені на порталі відповідача таких даних не містять. За таких обставин, відсутність пристроїв чи інформаційних знаків на майданчику про наявність платного паркування та здійснення сплати через систему мобільного паркування виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП. Тобто, відповідачем не доведено виконання вимог п. п. 12, 13, 14, 21 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342. Посилається на те, що факт скоєння нею правопорушення посвідчується лише змістом постанови про адміністративне правопорушення серії № АБ 022401, інших доказів в обґрунтування прийнятої постанови відповідачем на вищезазначеному інтернет-ресурсі не розміщено. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2020 вказаний позов задоволено. Скасовано постанову інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Золотухіної Наталії Василівни серії АБ № 022401 від 07 жовтня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не враховано всі обставини справи, оскільки, як вбачається з оскаржуваного рішення суду даних щодо тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Харкові та, зокрема, за адресою: вул.Пискунівська біля станції метро «Центральний ринок», в ході судового розгляду надано не було. Однак, відповідно до чинного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.01.2012 №26, розміщеному на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету в розділі Єдиний міський реєстр актів, встановлено граничний тариф за одне місце на відведеному майданчику для платного паркування за одну годину з ПДВ в розмірі 5 грн. без градації по районах чи вулицях міста Харкова. Апелянт зазначає, що позивач не посилався на вказану обставину, як на підставу заявлених позовних вимог, тому ця інформація не була надана до суду першої інстанції, але вона є у відкритому доступі. Суд першої інстанції додаткову інформацію не витребував, натомість зробив такий висновок як на підставу задоволення позовних вимог. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про те, що судом неповно з`ясовано всі обставини справи, які мають значення для її розгляду. Також, вказує, що згідно інформації, наданої КП «Харківпарксервіс», з огляду на зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення в розділі On-line послуги на сторінці Департаменту територіального контролю на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету за адресою в мережі інтернет, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (зі змінами) місцем виявлення правопорушення є майданчик для платного паркування за адресою: вул.Пискунівська біля станції метро «Центральний ринок». Зазначено, що згідно п.п. 13, 14 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зазначений вище майданчик для паркування: позначено дорожніми знаками (дорожні знаки ПДР України 5.38, 5.39, табличками до дорожніх знаків 7.14, 7.6.4), обладнано інформаційними щитами щодо порядку та можливості проведення оплати за паркування на майданчику для паркування на майданчику для паркування 2 шт., позначено суцільною синьою (блакитною) смугою. Крім того, зазначає, що про обладнання майданчика для платного паркування за адресою вул.Пискунівська біля станції метро «Центральний ринок» відповідно до вимог пунктів 12, 13, 14, 21 Правил паркування транспортних засобів № 1342, свідчить інформація, надана оператором відведеного майданчика - КП «Харківпарксервіс». На вказані докази суд першої інстанції посилався в оскаржуваному рішенні, однак залишив поза увагою та без висновків, натомість зазначив, що доказів не надано. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити за безпідставності, рішення суду першої інстанції залишити без змін. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою інспектора з паркування серії АБ № 022401 від 07.10.2020 позивача, ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом Volvo ХС60, р.н.з.т.з. НОМЕР_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, відповідно до змісту якої 23.09.2020 об 10 год. 09 хв., за адресою: м.Харків, вул.Пискунівська, 2, здійснила порушення правил паркування транспортних засобів, а саме: неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, чим порушила абз.3 п.26.30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342, та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За приписами ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення. Приміткою до цієї статті Кодексу визначено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика). Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису). Організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентуються Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2009 року № 1342 (далі - Правила № 1342). Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Суб`єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (п. 2). Пунктом 6 Правил № 1342 визначено, що контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування). Контроль за виконанням цих Правил у частині стану утримання майданчиків для паркування здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до п.п. 7, 8 Правил № 1342 майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання майданчиків для паркування здійснюються з дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та цих Правил (п. 11). Колегія суддів зазначає, що за визначенням, наведеним у п. 4 Правил № 1342: - відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі -ПДР); - спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і ПДР. Тобто, Правилами № 1342 розкривається два поняття: «майданчик для паркування» і «спеціально обладнаний майданчик для паркування». Різниця між ними лише в тому, що перший знаходиться в межах проїзної частини вулиці, дороги, а другий - поза межами. Відповідно до цього існують різні вимоги до них. За приписами п. 12 цих Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і ПДР. Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної. Відповідно до Додатку 1 ПДР відведений майданчик для платного паркування позначається: інформаційно-вказівним знаком 5.38 «Місце для стоянки» або 5.39 «Зона стоянки», а також табличками до дорожнього знаку 7.14 «Платні послуги», 7.6.1-7.6.5 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку». Згідно п.п. 10.7.35, 10.7.36 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні» знак 5.38 «Місце для стоянки» повинен застосовуватись для позначення в населених пунктах місць, а поза ними - майданчиків, спеціально відведених для стоянки транспортних засобів. Знак 5.39 «Зона стоянки» повинен застосовуватись для позначення початку, де дозволяється стоянка на проїзній частині або проїзній частині та тротуарі. Знак 5.39 з однією з табличок 7.6.1- 7.6.5 повинен застосовуватись для позначення способу поставлення автомобіля. Згідно п. 10.9.18 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні» табличка 7.14 «Платні послуги» повинна застосовуватись із знаками 5.38 або 5.39 для позначення стоянкових майданчиків, розташованих за межами проїзної частини, а також для позначення спеціально збудованих «карманів» для стоянки транспортних засобів на проїзній частині дороги, на яких беруть платню за стоянку. Крім того, відведені майданчики для платного паркування обов`язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами (технічний пристрій, призначений для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування з використанням платіжних карток та готівкою) з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги «мобільне паркування» (надання користувачеві можливості отримати послуги з користування майданчиками для платного паркування, що оплачуються за допомогою карток попередньої оплати або платіжних інструментів, передбачених законодавством про безготівкові розрахунки, із застосуванням засобів мобільного зв`язку для передачі інформації через захищену комп`ютеризовану систему) (п. 13, 14 Правил № 1342). Згідно п. 21 цих Правил на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати (готівковий або безготівковий). Зазначена інформація надається відповідно до законодавства про мови, а також у разі потреби розміщується її переклад на англійську мову. Також, колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 6 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування. До компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів. Як встановлено судовим розглядом, рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" (зі змінами), розміщеному на Офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету в розділі Єдиний міський реєстр актів, зокрема затверджено Перелік майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення платного паркування транспортних засобів, на території м. Харкова, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, далі - Перелік (додаток 3 до цього рішення). Згідно інформації, наданої КП «Харківпарксервіс», з огляду на зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення в розділі On-line послуги на сторінці Департаменту територіального контролю на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету за адресою в мережі інтернет, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (зі змінами) місцем виявлення правопорушення є майданчик для платного паркування за адресою: вул.Пискунівська біля станції метро «Центральний ринок». Зазначено, що згідно п.п. 13, 14 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.№ 1306, зазначений вище майданчик для паркування: позначено дорожніми знаками (дорожні знаки ПДР України 5.38, 5.39, табличками до дорожніх знаків 7.14, 7.6.4); обладнано інформаційними щитами щодо порядку та можливості проведення оплати за паркування на майданчику для паркування на майданчику для паркування 2 шт.; позначено суцільною синьою (блакитною) смугою (а.с.46). Даних щодо тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Харкові та, зокрема, за адресою: вул.Пискунівська біля станції метро «Центральний ринок», в ході судового розгляду не надано. З наданих суду фотознімків (а.с.48, 49, 50) встановлено, що вони відображають: дату 23.09.2020 року, час - з 09:47 до 10:08 год, GPS координати: широта: 49, 993133, довгота: 36, 223195 та адреса місця розташування транспортного засобу Volvo ХС60, номерний знак НОМЕР_1 . Однак, колегія суддів зазначає, що надана інформація не підтверджує факт облаштування відведеного майданчика для паркування відповідними дорожніми знаками, а також не доводить факту наявності обладнання майданчика паркувальним/паркувальними автоматом/автоматами, так само, як і наявності інформаційних знаків про можливість і порядок надання послуги «мобільне паркування». Тобто, в обґрунтування заперечень проти позову ОСОБА_1 відповідачем не доведено виконання вимог п.п. 12, 13, 14, 21 Правил № 1342. Відповідно до ч.1 ст.9, ст.10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до ст.251, ст.280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів. Колегія суддів зазначає, що факт скоєння правопорушення позивачем посвідчується лише змістом постанови інспектора з паркування Департаменту територіального контролю ХМР Золотухіної Н.В. №АБ022401 від 07.10.2020. Інших доказів в обґрунтування прийнятої постанови відповідачем суду не надано. Враховуючи, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.152-1 КУпАП є недоведеним. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 152-1 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Золотухіної Наталії Василівни залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2020 року по справі № 953/17430/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова