Постанова 4854 № 489/1822/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2020 р. м.ОдесаСправа № 489/1822/19 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Федусика А.Г. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Котеньова Дениса Сергійовича на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Котеньова Дениса Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Котеньова Дениса Сергійовича, в якому просив скасувати постанову серії НК № 576013 від 06.11.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП, мотивуючи його тим, що відповідачем винесено зазначену постанову з порушеннями чинного законодавства без урахування факту відсутності в своїх діях складу адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст. 140 КУпАП. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 576013 від 06.11.2019 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1ст. 140 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. (одна тисяча двадцять гривень 00 коп.) та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення. Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06.11.2018, серія НК № 576013, вбачається, що 18.10.2018 о 10 год. 00 хв., ОСОБА_1 будучи відповідальною посадовою особою за утримання автомобільної дороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» (через м. Вознесенськ), від км 43+580 225+844, перебуваючи на посаді начальника служби автомобільних доріг в Миколаївській області, порушив вимоги правил, норм та стандартів ДСТУ 3587-97 п.п. 3.1, 3.2, що виразилося у вибоїнах на Н-24 та інших порушень виявлених згідно акту обстеження, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП. Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримався норм КУпАП, оскільки суду не були надані докази вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП. П`ятий апеляційний адміністративний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статті 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при винесені оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відповідачем не були з`ясовані вказані обставини. Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.10, 11 КУпАП). У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Як встановлено колегією суддів, суд першої інстанції в ході дослідження матеріалів справи дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, сукупність яких свідчила б про безумовне порушення позивачем п.1.5 Правил дорожнього руху, про що зазначено у постанові серії НК №576013 від 06.11.2018 року. При цьому колегія суддів зазначає, що сама постанова серії НК №576013 від 06.11.2018 року не є безумовним доказом скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати необхідні докази з власної ініціативи, чим не скористався. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На переконання колегії суддів, оскаржуване в межах даної справи рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.05.2019 року зазначеним вимогам закону не відповідає. Так, відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Так, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії НК №576013 від 06.11.2018 року не містить посилань на належні та допустимі докази, дослідженні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема: - докази, що саме позивач є суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП, та яке мало місце 18.10.2018 року на Автодорозі Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» (через м. Вознесенськ), від км 43+580 225+844 від межі Миколаївської області до м. Миколаєва; - докази того, що позивач у відповідності до посадової інструкції та як виконуючий обов`язки керівника установи, є суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена приписами ч. 1 ст. 140 КАС України (які саме обов`язки, що стосуються нагляду за експлуатацією Автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» (через м. Вознесенськ), від км 43+580 225+844 від межі Миколаївської області до м. Миколаєва, визначенні посадовою Інструкцією не виконанні позивачем в період виконання ним обов`язків начальника Служби, внаслідок чого було складено постанову серії НК №576013 від 06.11.2018 року); - докази наявності обов`язку та повноважень у Служби автомобільних доріг у Миколаївській області здійснювати нагляд за частиною шляхової мережі автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» (через м. Вознесенськ), від км 43+580 225+844 від межі Миколаївської області до м. Миколаєва; - докази наявності (відсутності) замовлень Службі автомобільних доріг у Миколаївській області, на виконання ремонтних робіт Автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» (через м. Вознесенськ), від км 43+580 225+844 від межі Миколаївської області до м. Миколаєва та докази невиконання таких замовлень через бездіяльність позивача; - наявності або відсутності договору про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення, зокрема Автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» (через м. Вознесенськ), від км 43+580 225+844 від межі Миколаївської області до м. Миколаєва; - докази в підтвердження статусу шляхової мережі Автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» (через м. Вознесенськ), від межі Миколаївської області до м. Миколаєва в тому числі і км 43+580 225+844 останньої. З огляду на наведені вище норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, в призмі встановлених обставин справи та наявних матеріалів справи, колегія суддів дійшло до переконання, що а ні висновки суду першої інстанції, а ні доводи та заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не підтвердженні належними та достатніми доказами. Колегія суддів зазначає, що етап зібрання доказів, зокрема у справі про адміністративне правопорушення, в підтвердження наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції проігноровано. В той же час, наведене вище, дає підстави колегії суддів стверджувати про передчасність висновків суду першої інстанції в даній справі, оскільки матеріали справи не містять доказів усунення судом першої інстанції прогалин в доказовій базі даної справи. Тобто, жодних дій, спрямованих на всебічне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження факту вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, які б засвідчили обґрунтованість висновків про наявність підстав для винесення постанови серії НК № 576013 від 06.11.2018 року. У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. За логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Отже, колегія суддів звертає увагу на тому, що якщо уповноваженим органом не обґрунтовано підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного здобуття доказів вини особи. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог в частині скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серії НК №576013 від 06.11.2018 року з підстав відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме до Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції. При цьому, колегія суддів зазначає, що прийняття рішення шляхом направлення справи на новий розгляд до компетентного органу не суперечитиме вимогам ч.2 ст. 272 КАС України, оскільки зазначена норма забороняє повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно п. 4 ч. 1, ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Котеньова Дениса Сергійовича задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Котеньова Дениса Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати постанову серії НК № 576013 від 06.11.2018 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Котеньовим Денисом Сергійовичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Миколаївській області. В задоволені решти вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Федусик А.Г. Шляхтицький О.І.