Постанова 4803 № 204/9184/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6096/23 Справа № 204/9184/22 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року в цивільній справі номер 204/9184/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «ВТП «Укренергочормет» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 з 01.01.2010 року знаходиться у трудових відносинах з ПрАТ «ВТП «Укренергочормет», але згідно з наказом №ВС/18-к про припинення трудового договору позивача було звільнено 9 вересня 2022 року згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. 10 червня позивач отримав попередження про майбутнє звільнення із займаної посади 10 вересня 2022 року, згідно з ч. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ №ВС/10-к про скорочення численності працівників та внесення змін до штатного розкладу товариства. Під час знаходження ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього було не нараховано та не виплачено заробітну плату у розмірі 86243,22 грн, підтвердження факту заборгованості є табеля обліку використання робочого часу та надано інформацію від Голови управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.10.2022 року. 09.09.2022 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із скороченням штату, згідно з наказом №ВС/19-к від 09.09.2022 року. Однак, в день звільнення позивача, а саме 09.09.2022 року, відповідач письмово не повідомив ОСОБА_1 про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Таким чином, заборгованість становить 86243,22 грн - заробітна плата з березня по 09.09.2022 року; 35945,00 грн - компенсація за 79 днів невикористаної відпустки (за розрахунок було взято середньоденну заробітну плату у розмірі 455,00 грн); 13650,00 грн - вихідна допомога при звільненні. Також у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 37 робочих днів, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 16835,00 грн. Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ВТП «Укренергочормет» заборгованість по заробітній платі на загальну суму 152673, 22 грн. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 86243,22 грн, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 35945 грн, вихідну допомогу при звільненні у розмірі 13650,00 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку на момент звернення до суду у розмірі 16835,00 грн, а всього суму 152673,22 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет» на користь держави судовий збір у розмірі 1526,73 грн. Із вказаним рішенням не погодилось ПрАТ «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет», подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального права та за неповного з`ясування обставин справи. У відповідності до наказу підприємства №12/1 від 25.03.2022 року дія трудового договору позивача була призупинена на час воєнного стану. До дати звільнення позивача дія трудового договору не поновлювалась. Таким чином у Відповідача відсутні зобов`язання з нарахування й виплати позивачу заробітної плати у період з березня по вересень 2022 року. Вказаний наказ відповідач був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції, оскільки не отримував від суду ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками. Табеля обліку робочого часу, на які посилається суд першої інстанції, не можна враховувати у якості доказів того, що позивач працював з березня по вересень 2022 року. Лабораторія у м. Дніпро є структурним підрозділом ПАТ «ВТП «Укренергочермет». З березня 2022 року у зв`язку із зупиненням діяльності підприємства була зупинена і діяльність лабораторії. Як і усі працівники лабораторії ОСОБА_1 у цей час не працював, трудову функцію не виконував, та більш того, на роботу не з`являвся. Табеля обліку робочого часу, на які посилається суд першої інстанції, є недопустимими, неналежними та недостовірними доказами, оскільки підписантом у них є сам ОСОБА_1 . Вказані табелі не підписані ані керівником ПАТ «ВТП «Укренергочермет», ані головним бухгалтером, ані іншою уповноважено посадовою особою. ОСОБА_1 в свою чергу не був уповноважений на ведення та складання відповідних табелів. Торгово-промислова палата України офіційно підтвердила, що війна з 24 лютого 2022 року є форс-мажорною обставиною. У відповідності до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Діяльність підприємства через воєнні дії зупинена з 24.02.2022 року і до сьогоднішнього дня не поновлена. Зважаючи на це є усі підстави для звільнення відповідача від відповідальності у порядку передбаченому ч. 3 ст. 10 Закону. Від позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Приставка В.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідач посилається на закон, в якому зазначено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Як зауважує Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, для цього роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б. На вимогу працівника або з власної ініціативи, роботодавець може видати працівнику відповідну довідку про нараховані суми заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б. Відповідач порушує навіть ці приписи, хоч сам на них і посилається, адже з матеріалів справи видно що, відповідач ігнорує звернення позивача надати довідку про нараховані суми заробітної плати та компенсаційних виплат. Відповідач посилається на наказ №12/1 від 24.02.2022 року, яким з 01.04.2022 року призупинено дію трудових договорів з працівниками, які зазначені у додатку №1. Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІX призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою й тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку зі збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Для призупинення дії трудового договору необхідна наявність двох умов: роботодавець не може забезпечити працівника роботою; працівник не може виконувати роботу. І така неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, має бути абсолютною. В даному наказі зазначено, що у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок ведення активних бойових дій за місцем розташування підприємства у м. Харкові, але позивач працював у м. Дніпро, тобто дія цього наказу на нього не розповсюджувалася. Відповідачем не надано жодних доказів про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №12/1 від 24.02.2022 року, який було складено з порушеннями чинного законодавства України, та не доведено, що позивач не міг виконувати свої посадові обов`язки у повному обсязі за основним місцем праці, а саме: АДРЕСА_1 . Відповідач не надав до суду жодних фінансових документів, що б підтверджували факт не здійснення підприємством господарської діяльності, адже за своєю специфікою діяльності підприємство має змогу проводити господарську діяльність по всій території України, як це було в м. Дніпрі до скорочення штату та звільнення її працівників. Наказом №489 не визначено процедури ведення табеля обліку використання робочого часу. У матеріалах справи міститься копія довіреності №16, яка уповноважує ОСОБА_1 підписувати та складати усі необхідні документи для здійснення господарської діяльності Відповідача. Доводи о щодо відсутності працівників на робочому місці є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. ПрАТ «ВТП «Укренергочормет» не надало жодних підтверджень, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання щодо нарахування та виплати заробітної плати. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначено для розгляду, зокрема справ, що виникають з трудових відносин. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки від 07.06.1978 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.05.2000 року прийнятий на посаду начальника в лабораторію аналізів пилогазових виробів, запис внесено на підставі наказу №25-к від 04.05.2000 року (а.с. 5). Згідно з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 за звітний 2021 рік сплачував страхові внески (а.с. 7-11). Відповідно до наказу №ВС/10-к від 10.06.2022 року про скорочення численності працівників та внесення змін до штатного розкладу товариства зазначається, що 10.09.2022 року виключено із штатного розкладу посаду директора виробництва Цех №7 Комплексного виробництва Цеху №7, а саме ОСОБА_1 (а.с. 20). Наказом (розпорядженням) №ВС/18-к від 09.09.2022 року трудовий договір припинено та звільнено з посади ОСОБА_1 (а.с. 19). Відповідно до Свідоцтва Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №ПЧ 06-2/763-2021, що видано 26.04.2021 року та є чинним до 26.04.2024 року, технічна компетентність вимірювальної лабораторії аналізу промислових викидів в атмосферу Комплексного виробництва ПРАТ «ВТП «Укренергочормет», знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маяковського, 5а. (а.с. 31). В матеріалах справи містяться табеля обліку використання робочого часу в період з лютого 2022 року по вересень 2022 року за підписом ОСОБА_1 (а.с. 22-29). Наказом голови правління-генерального директора ПрАТ «Укренергочормет» №12/1 від 24 березня 2022 року призупинено дію трудового договору з працівниками у зв`язку з веденням активних бойових дій (а.с. 77-79зв). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитися в певній частині, виходячи з наступного. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Пунктом 8 даного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України. Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Указом Президента України від 24.04.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Указами Президента України від 14.03.2022 за №133/2022, від 18.04.2022 за №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні, в тому числі, з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб. Згідно із вказаними вище Указами Президента України воєнний стан введено на всій території України. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України» Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем. Частиною 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам. Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником. Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права. Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. З матеріалів справи вбачається, що наказами голови правління-генерального директора ПрАТ «Укренергочормет» №12 від 24.02.2022 року та №12/1 від 24 березня 2022 року призупинено дію трудового договору з працівниками, зокрема з ОСОБА_1 . Зазначені накази не оскаржені та є чинними. Отже посилання позивача на табелі обліку використання робочого часу є безпідставними, оскільки фактично дію його трудового договору на зазначений в табелях період було припинено. Отже, задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 86243,22 грн за період з березня 2022 року по час звільнення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В частині спору про стягнення компенсації за 79 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про порушення відповідачем свого обов`язку, встановленого законодавством, щодо виплати позивачу всіх сум, що належать йому від підприємства в день його звільнення. Інші, викладені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України вказані обставини є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача і скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 86243,22 грн. Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Таким чином, сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає компенсації за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». При зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідач ПрАТ «ВТП «Укренергочормет» сплатив судовий збір в сумі 2290,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1500 від 04.04.2023 року (а.с. 92), оскільки вимоги апеляційної скарги задоволені частково, сума судового збору, що підлягає компенсації становить 1293,64 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет» задовольнити частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня по 09.09.2022 року у розмірі 86243,22 грн скасувати, в частині стягнення судового збору змінити.. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет» заборгованості по заробітній платі за період з березня по 09.09.2022 року у розмірі 86243,22 грн відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет» на користь держави судовий збір у розмірі 664,30 грн. В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року залишити без змін. Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Виробничо-Технічне Підприємство «Укренергочормет» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1293,64 грн за рахунок держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: