Постанова 4804 № 221/7332/19

22-ц/804/1063/20 221/7332/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „03 березня 2020 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 221/7332/19 Номер провадження 22-ц/804/1063/20 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Гаврилової Г.Л.,Пономарьової О.М. за участю секретаря: Сікори М.М. учасники справи : позивач ОСОБА_1 відповідач АТ «Українська залізниця» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 16 січня 2020 року головуючого судді Писанець Н.В. зі складанням повного тексту судового рішення 16 січня 2020 року по цивільній справі про стягнення заборгованості із заробітної плати,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» ( далі АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати. Позов мотивовано тим, що з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року вона перебувала в трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» на посаді комерційного агента виробничого підрозділу «Станція Донецьк» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати позивачу заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 19414,34 грн., до виплати належить 15487,02 грн., що підтверджується розрахунковими листками, що були отримані за місцем роботи. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року не має змоги. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна, м. Лиман Донецької області, 84404), куди вони були здані нею особисто в вересні 2017 року. Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 15 487,02 грн. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 16 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин справи, які суд визнав встановленими, невідповідність рішення суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. В обґрунтування доводів скарги, зазначає, що не згодна з висновками суду , оскільки не сплачуючи заробітну плату у період з березня 2017 року і по теперішній час роботодавець грубо порушує вимоги чинного трудового законодавства. Суд мав приймати до уваги той факт, що при звільненні позивачу належала до сплати заробітна плата, яка зазначена у наданих нею до суду розрахункових листках. На її думку, суд мав виходити з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця. Відповідачем як роботодавцем позивача підтверджена та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та виплачена заробітна плата. Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав. Надані позивачем розрахункові листки за період з березня 2017 року по липень 2017 року відповідачем не спростовані. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання апеляційного суду сторони не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. ОСОБА_1 викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, та відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик позивач вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с.79). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв*язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи ,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення ,з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що не можна визнати належними та допустимими доказами, наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до розрахункових листків, які належним чином не посвідчені. Жодного іншого належного доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем не надано. Судом першої інстанції прийняті наведені відповідачем об`єктивні причини неможливості виплати заборгованості із заробітної плати та науково-правовий висновок Торгівельно-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-102, у зв`язку із чим підприємство не мало можливості своєчасно провести розрахунок з позивачем по заробітній платі. Зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у непроведені своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні. Такі висновки суду грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне. Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст.ст.115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем на посаді комерційного агента виробничого підрозділу «Станція Донецьк» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». З 17 липня 2017 року позивача звільнено згідно наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 2753/ДНос від 10 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Дані обставини сторонами не оспорюються. На підтвердження заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 надала розрахунок розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, зроблений на підставі розрахункових листків за березень-липень 2017 року , згідно з яким за березень 2017 року всього нараховано 4240,32 грн., сума до виплати 3371,83 грн.; за квітень 2017 року всього нараховано 2888,40 грн., сума до виплати 2296,81 грн.; за травень 2017 року всього нараховано 2648,35 грн., сума до виплати 2105,93 грн.; за червень 2017 року всього нараховано 1921 грн., сума до виплати 1527,55 грн.; за липень 2017 року всього нараховано 7716,27 грн.,в тому числі компенсація за невикористану відпустку 2366,42 грн., сума до виплати 6184,90 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за вказаний період ,суд першої інстанції правильно виходив із того,що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості підприємства перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року по 17 липня 2017 року. Встановлено,що з 16 березня 2017 року нарахування заробітної плати у структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» було припинено. Заперечуючи проти позову представник підприємства зазначав,що з вказаного часу відповідач не має можливості здійснювати господарську діяльність у вказаному структурному підрозділі внаслідок перебування їх під контролем незаконних збройних формувань. У зв`язку з відсутністю первинних документів нарахування заробітної плати здійснити не можливо та було припинено у відповідності до положень рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України» введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року № 62/2-17 року. До дирекції не надходили первинні документи від підприємства, на якому працювала позивач, для нарахування заробітної плати. Тобто на підконтрольній Україні території інформація відсутня, а не втрачена, первинна документація (табеля обліку робочого часу або графіки роботи за період, копії або оригінали внутрішніх наказів, розпоряджень та інше), за період з березня по липень 2017 року, для нарахування заробітної плати. Суд погодився з доводами представника відповідача у вказаній частині і не прийняв за належні та допустимі докази, надані позивачем розрахунки заборгованості, належним чином не посвідчені. Крім того, відповідач посилався на об`єктивні причини неможливості виплати заборгованості із заробітної плати, науково-правовий висновок Торгівельно-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-102, у зв`язку із чим підприємство не мало можливості своєчасно провести розрахунок з позивачем по заробітній платі. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Згідно ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, відповідачем надано науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII « Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Донецьк Донецької області визнано тимчасово окупованою територією України. Втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресом: АДРЕСА_1 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 17 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115 і 116 КЗпП України. У зв`язку з відсутністю організаційних та технологічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхом залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидію гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року у зв`язку з відсутністю первинної документації на підконтрольній Україні території, у ПАТ «Українська залізниця» відсутня можливість виконати зобов`язання перед працівниками згідно ст.ст.47, 83, 115 і 116 КЗпП України. Як вбачається із розділу ІV вказаного вище Науково-правового висновку, втрата контролю і доступу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, 68 та Луганська область, місто Луганськ, вул. Кірова, буд. 44, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями позбавило можливості Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» і «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні. Суд першої інстанції , врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 408/5985/17-ц провадження № 61-36747 св18 та відповідні правові позиції у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року № 6-383цс15, від 23 березня 2016 року № 364цс16, від 23 березня 2016 року № 365цс16, від 25 травня 2016 року № 948цс16, від 31 травня 2017 року № 6-2163 цс16, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17 ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17. Також,суд врахував , неможливість здобуття документів про заборгованість і її виплату працівникам через захоплення підприємства, де акумульована вся документація щодо роботи позивача, як то підтверджено і науково-консультативним висновком Торгово-промислової палати. Внаслідок захоплення виробничих потужностей підприємства озброєнними формуваннями, що роботодавець не міг передбачити чи відвернути, через що господарська діяльність підприємства на території м. Донецька не відбувалась, відсутності первісної документації щодо фактичної роботи позивача на підприємстві після 16 березня 2017 року , результатів виконання позивачем своїх професійних обов*язків, підприємством не нараховувалась і не була виплачена заробітна плата за спірний період часу. У змісті своїх заперечень відповідач вказує, що у зв`язку із втратою зв`язку із структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця АТ «Українська залізниця», відсутністю первинних документів щодо роботи позивача у спірний період часу, нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату з 16 березня 2017 року на даний час немає підстав. До теперішнього часу первинна документація щодо трудових відносин із позивачем не надходила. Достовірність поданих позивачем документів не підтверджена. В обґрунтування вимог ОСОБА_1 до позовної заяви долучено власний розрахунок заборгованості ,копію трудової книжки з відомостями про її звільнення 17 липня 2017 року , а також копії розрахункових листків заробітної плати за березень-липень 2017 року,копію наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (а.с. 4,5-8,13-17,18). Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.За ч. 1 ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За ст. 78 ЦПК суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Втім, документи, подані позивачем до позовної заяви на підтвердження своїх вимог, не завірені належним чином, їх походження не відомо, тож вони не можуть бути визнані судом належними, допустими та достовірними доказами. Роботодавець надав достатньо доказів щодо засвідчення факту припинення господарської діяльності структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень», працівником якого була позивач, через що нарахування заробітної плати було припинено з 16 березня 2017 року. Натомість позивачем, не доведено належними і допустимими доказами в розумінні ч. 6 ст. 95 ЦПК України факту виконання нею певної роботи впродовж періоду з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року або дотримання режиму використання часу знаходження працівників у простої. Не підтверджено офіційного джерела походження представлених суду першої інстанції доказів. Отримання позивачем в день звільнення трудової книжки не доводить наявності у роботодавця первісної документації щодо фіксації роботи позивача у спірний період часу. Сам по собі факт звільнення позивача з ПАТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки за положеннями ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Розмір заробітної плати залежить, зокрема, від результатів праці працівника та господарської діяльності підприємства. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції надав належну оцінку встановленим у справі обставинам та доказам, поданим сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ПАТ «Українська залізниця» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору, обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, та дійшов правильного і обґрунтованого висновку , що вимоги позивача про стягнення заробітної плати задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає. Наведені в апеляційній скарзі доводи за своєю суттю є ідентичними тим, що були викладені позивачем в суді першої інстанції,зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи,містять посилання на факти,що були предметом дослідження й оцінки судом, висновки суду вони не спростовують та не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 16 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 10 березня 2020 року . Судді: