Постанова КЦС ВС № 761/13085/14-ц

Постанова Іменем України 09 жовтня 2023 року м. Київ справа № 761/13085/14-ц провадження № 61-10532 св 23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., учасники справи: заявник (стягувач) - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислав Андрійович, заінтересована особа (боржник) - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 рокуу складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст вимог скарги У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправним та скасування рішень державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А., зобов`язання вчинити певні дії, заінтересована особа - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Скарга мотивована тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року зобов`язано відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - боржник) вчинити усі необхідні і передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, спрямовані на примусове виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року у справі № 761/13085/14-ц. На підставі вказаної ухвали суду 26 вересня 2022 року він отримав виконавчий лист № 761/13085/14-ц, який пред`явив на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Повідомленням державного виконавця цього відділу Костюченко А. П. від 07 жовтня 2022 року виконавчий лист від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц повернуто йому, як стягувачу, без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що виконавчий лист має бути пред`явлений безпосередньо до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У жовтні 2022 року виконавчий лист від 26 вересня 2022 року пред`явлено ним на виконання за належною підвідомчістю до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Проте, повідомленням державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А. від 31 жовтня 2022 року виконавчий лист від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц повернуто йому, стягувачу, без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник вважав, що такими протиправними діями та рішенням (у формі повідомлення від 31 жовтня 2022 року) державного виконавця Яковенка В. А. про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання, що остаточно унеможливлює примусове виконання судового рішення, порушуються його права. Посилання державного виконавця на пункт 4 розділу І «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) не може бути належною правовою підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Боржник не може здійснювати примус до себе самого, тому покладення функції примусового виконання на самого боржника за судовим рішенням та виконавчим документом або на його посадову чи службову особу не узгоджується з принципом верховенства права, суперечить вимогам закону та самій правовій природі виконавчого провадження. Тлумачення державним виконавцем норми пункту 4 розділу І Інструкції № 512/5 зводиться до того, що виконавчий лист від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц має пред`являтися на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тобто саме до боржника і навіть незважаючи на те, що цей виконавчий лист вже було повернуто без прийняття до виконання державним виконавцем цього відділу Костюченко А. П. повідомленням від 07 жовтня 2022 року. Прийняття виконавчого документу до виконання, відкриття виконавчого провадження є виконавчими діями у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а отже, жоден з державних виконавців (посадових осіб) боржника не може вчиняти такі виконавчі дії відносно самого боржника в силу імперативних вимог частини четвертої статті 5 цього Закону. Таким чином, виконавчий лист про зобов`язання органу державної виконавчої служби вчинити певні дії не може бути пред`явлений на примусове виконання до того самого суб`єкта (органу державної виконавчої служби), який є боржником за цим виконавчим листом. Отже, виконавчий лист від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц був правомірно повернутий без прийняття до виконання державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко А. П. повідомленням від 07 жовтня 2022 року, проте протиправно повернутий без прийняття до виконання державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В. А. оскаржуваним повідомленням від 31 жовтня 2022 року. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А. від 31 жовтня 2022 року у формі повідомлення про повернення йому, як стягувачу, без прийняття до виконання виконавчого листа № 761/13085/14-ц, виданого 26 вересня 2022 року Шевченківським районним судом м. Києва; зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц та відкрити відповідне виконавче провадження за цим виконавчим листом; зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у десятиденний строк повідомити суд та стягувача про виконання ухвали, постановленої у справі за цією скаргою. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пункт 4 розділу І Інструкції № 512/5 не введено в дію, тому безпідставними є посилання заявника на те, що оскільки боржником у виконавчому листі від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц є відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який є структурним підрозділом територіального органу центрального органу виконавчої влади, тому саме відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомче пред`явлення виконавчого листа від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц. При цьому, посилання заявника на те, що пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання виконавчого документа не може бути покладено на самого боржника за цим виконавчим документом або його посадову та службову особу, а тому він самостійно звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, є помилковими, з огляду на таке. Питання щодо підвідомчості виконавчого провадження визначені Інструкцією і вирішення питання щодо його передачі є компетенцією виключно державного виконавця та відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Таким чином, заявник мав звернутись із виконавчим документом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), який надалі мав вирішити питання щодо виконання рішення з урахуванням положень пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження». Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що не введено в дію пункт 4 розділу І Інструкції № 512/5, згідно з яким відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи, а також розташовані у місті Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи. Відсутні належні та допустимі докази на спростування такого висновку, а саме розміщення на веб-сайті Міністерства юстиції України оголошення про утворення у складі Департаменту державної виконавчої служби управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві. Встановивши зазначені обставини, й те, що пред`явлений до виконання виконавчий документ не підвідомчий відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державний виконавець цього відділу Яковенко В. А. прийняв правомірне рішення від 31 жовтня 2022 року у формі повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц. Апеляційний суд, надавши оцінку змісту судового рішення, яке ухвалено в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, та врахувавши вимоги статей 451, 453 ЦПК України, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що виконати таке судове рішення (усунути порушення вимог закону в порядку виконання рішення) має саме відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/13085/14-ц з Шевченківського районного суду м. Києва. У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», яка забороняє державним виконавцям вчиняти виконавчі дії в умовах реального або потенційного конфлікту інтересів. Проте безпідставно застосували Інструкцію № 512/5. Виконавчий лист спочатку подавався на примусове виконання саме до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), і лише після того, як виконавчий лист було повернуто державним виконавцем вказаного відділу державної виконавчої служби з вказівкою про те, що належною підвідомчістю пред`явлення цього виконавчого листа є саме відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, він подав його на примусове виконання до зазначеного відділу. За таких обставин, а саме порушення принципу належного урядування, не можна покладати на заявника тягар повторного визначення належної підвідомчості виконавчого листа всупереч офіційній позиції державного виконавця. Диспозицією пункту 4 розділу І Інструкції № 512/5 у чинній редакції - охоплюються інші органи державної влади та їх посадові особи. Підвідомчість виконавчого листа від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц належить відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не як розташованому у м. Києві територіальному органу центрального органу виконавчої влади чи його структурному підрозділу, а саме як іншому органу державної влади чи його посадовій особі в контексті вказаної норми, тобто в тій її частині, яка набрала чинності на час подачі скарги та на час розгляду справи. При цьому суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду. Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Судом установлено, що 01 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва розглянув скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця (у порядку судового контролю за виконанням судових рішень) та постановив ухвалу, якою зобов`язав відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі та інші дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, спрямовані на примусове виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року у справі № 761/13085/14-ц. На виконання вказаної ухвали суду 26 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 761/13085/14-ц, який заявник пред`явив для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Повідомленням державного виконавця зазначеного відділу Костюченко А. П. від 07 жовтня 2022 року виконавчий лист повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що цей виконавчий документ/рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, має бути пред`явлений безпосередньо до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Повідомленням державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А. від 31 жовтня 2022 року виконавчий лист від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом цього рішення державного виконавця, пред`явлений виконавчий документ не підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 4 розділу І «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У частині другій статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 512/5 органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби). Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 зазначав, що оскільки боржником за виконавчим листом є відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який є структурним підрозділом розташованого у місті Києві територіального органу центрального органу виконавчої влади, тому виконання рішень, за якими цей орган є боржником, відповідно до абзаців першого і другого пункту 4 розділу І Інструкції 512/5 підвідомче відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Відповідно до абзаців першого та другого пункту 4 розділу І Інструкції 512/5 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи, а також розташовані у місті Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; - сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті або двадцять п`ять та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті, якщо місцем виконання рішення є місто Київ. Вказані пункти викладені з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства юстиції України № 4224/5 від 27 грудня 2019 року, і такі зміни вводяться в дію відповідно до пункту 5 вказаного наказу. Наказом Міністерства юстиції України від 27 грудня 2019 року № 4224/5 затверджено зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, зокрема в абзаці другому пункту 4 Інструкції 512/5 після слів «посадові особи» доповнено словами «, а також розташовані у місті Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи»; абзац третій цього пункту інструкції викладено такій редакції: сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті або двадцять п`ять та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті, якщо місцем виконання рішення є місто Київ» (абзаци чотирнадцятий-шістнадцятий підпункту 1 пункту 1 вказаних змін). За змістом пункту 5 наказу Міністерства юстиції України від 27 грудня 2019 року № 4224/5 абзаци чотирнадцятий-шістнадцятий підпункту 1 пункту 1 змін, затверджених цим наказом, вводяться в дію з дня розміщення на веб-сайті Міністерства юстиції України оголошення про утворення у складі Департаменту державної виконавчої служби управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві. Отже, суди правильно встановили, що абзаци перший і другий пункту 4 розділу І Інструкції 512/5 у вказаній заявником редакції не введені в дію. Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. при прийнятті рішення у формі повідомлення від 31 жовтня 2022 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц діяв відповідно до положень закону, оскільки зазначений виконавчий документ не підвідомчий відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Суди, надавши оцінку змісту судового рішення, яке ухвалено в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, та врахувавши вимоги статей 451, 453 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», дійшли законного і обґрунтованого висновку про те, що виконати таке судове рішення, тобто усунути порушення вимог закону у порядку виконання рішення, має саме відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Вказані висновки судів спростовують доводи касаційної скарги про те, що підвідомчість виконавчого листа від 26 вересня 2022 року № 761/13085/14-ц належить відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, як іншому органу державної влади чи його посадовій особі. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 761/13085/14 (провадження № 61-18304 св 21). Посилання касаційної скарги на те, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», яка забороняє державним виконавцям вчиняти виконавчі дії в умовах реального або потенційного конфлікту інтересів, є безпідставними, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження існування конфлікту інтересів при усуненні порушень закону у порядку виконання рішення відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник