Постанова 4813 № 520/15334/17

Номер провадження: 22-ц/813/1058/23 Справа № 520/15334/17 Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Кострицького В.В., Сєвєрової Є.С., з участю секретаря Виходець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2018 року, постановленого під головуванням судді Куриленко О.М., повний текст рішення складений 09 липня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, свідоцтва про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, акту готовності об`єкта до експлуатації та скасування свідоцтва на право власності, - в с т а н о в и в: У грудні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, свідоцтва про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, акту готовності об`єкта до експлуатації та свідоцтва на право власності. В обґрунтування позову зазначила, що з 15 квітня 2000 року по 14 жовтня 2012 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_2 , а 10 жовтня 2004 - дочка ОСОБА_3 . В період шлюбу подружжям споруджений будинок АДРЕСА_1 , який ОСОБА_5 повинен був оформити на їхніх дітей. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_5 розподілена між нею, дітьми та матір`ю померлого ОСОБА_6 . Вона була впевнена, що спірний будинок не входить до складу спадщини після смерті її чоловіка, оскільки оформлений на дітей. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. У вересні 2016 року їй стало відомо, що право власності на спірний будинок зареєстровано не за спільними дітьми подружжя, а за матір`ю її чоловіка ОСОБА_5 ОСОБА_6 , яка залишила заповіт на будинок своїй дочці ОСОБА_4 . В подальшому вона отримала копії документів, на підставі яких виконувалися будівельні роботи та було оформлено право власності на спірний будинок, і дізналася, що вони є незаконними, оскільки видані з порушенням чинного законодавства. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просила: визнати незаконним та скасувати дозвіл від 09 жовтня 2000 року № 370 на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Одеської міської ради; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 27 серпня 2009 року № 15000751, видане Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області; визнати незаконним та скасувати акт готовності об`єкта до експлуатації від 27 серпня 2009 року, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 17 лютого 2012 року НОМЕР_1 , видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_6 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі представника звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду, прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги зазначила, що висновок суду про відсутність належних та допустимих доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування не відповідає фактичним обставинами справи, оскільки суду надані документи, видані органами виконавчої влади та місцевого самоврядування і зазначені документи мали дозвільний характер, констатуючий характер та правовстановлюючий характер. Суд підмінив поняття «державного акту на право власності на землю» на «рішення міської ради», при цьому, рішення органу місцевого самоврядування позивачем не оскаржувалося. Суд в рішенні посилається на те, що державний акт на земельну ділянку виданий після видачі дозволу на будівництво, що є порушенням закону, однак такому порушенню закону суд не надав оцінки. Суд встановив, що прийняте рішення виконкому про видачу свідоцтва про право власності не є нормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, тому не може бути скасований чи змінений органом місцевого самоврядування. Суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки акти органу місцевого самоврядування позивачем не оскаржувалися. З рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.04.2017 року, яке набрало чинності, вбачається, що за чотири місяці до укладання шлюбу із ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 , придбала 202/1000 частин спірного будинку і ці обставини, відповідно до 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи. Однак, суд зобов`язаний був для повноти, всебічності та об`єктивності розгляду даної справи дослідити це питання. ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сестра померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , участі у будівництві спірного будинку не приймали, що підтвердили свідки. Відзиву до суду надано не було. Постановою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, закрито провадження у даній справі, відмовлено ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у позові до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності на житловий будинок. Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року. Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду. Під час розгляду справи, судом до участі у справі, в якості правонаступника Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області залучено до участі у справі Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Одеській області. В судове засідання призначене на 03 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представники Виконавчого комітету Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Одеській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_4 не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 240, 242-247 т. 2). Від ОСОБА_7 , представника Київської районної адміністрації, як органу опіки та піклування до суду надійшла заява розгляд справи за відсутністю представника (а.с. 91-92 т. 3). Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Тарасенко Є.В., представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволенню не підлягають через їх безпідставність, необґрунтованість та відсутність порушення прав позивача. Колегія суддів з таким висновком суду погоджується не в повній мірі, з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з 15 квітня 2000 року по 14 жовтня 2012 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 дочка ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції було зроблено актовий запис за № 9763 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,104 га, що знаходиться за адресою: масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 і, селище міського типу Таїрове, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область; 1/2 частки у праві власності на легковий автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; 1/2 частки грошових коштів з нарахованими відповідними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться в публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк»; 1/2 частки акцій в публічному акціонерному товаристві «Імексбанк»; грошові кошти з нарахованими відповідними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться в публічному акціонерному товаристві «Державний Ощадний банк України». Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були його дружина ОСОБА_1 , діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також мати ОСОБА_6 27 січня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. було посвідчено договір про поділ спадкового майна, укладений між спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за умовами якого сторони дійшли згоди про поділ спадкового майна таким чином: у власність ОСОБА_6 переходить 3/4 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; у власність ОСОБА_1 переходять: 1/2 частки у праві власності на легковий автомобіль марки SSANG YONG REXTON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; 1/6 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,104 га, що знаходиться за адресою: масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 і, селище міського типу Таїрове, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область; у власність малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , переходять: 1/8 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/4 частки грошових коштів з нарахованими відповідними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться у публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк»; 1/2 частки у праві власності на грошові кошти з нарахованими відповідними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться у публічному акціонерному товаристві «Державний Ощадний банк України»; 1/4 частки акцій в публічному акціонерному товаристві «Імексбанк»; 1/4 частки у праві власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/6 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,104 га, що знаходиться за адресою: масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 і, селище міського типу Таїрове, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область; у власність малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , переходять: 1/8 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/4 частки грошових коштів з нарахованими відповідними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться у публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк»; 1/2 частки у праві власності на грошові кошти з нарахованими відповідними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться у публічному акціонерному товаристві «Державний Ощадний банк України»; 1/4 частки акцій в публічному акціонерному товаристві «Імексбанк»; 1/4 частки у праві власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/6 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,104 га, що знаходиться за адресою: масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 і, АДРЕСА_4 . 23 грудня 1999 року (майже за 4 місяці до укладання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А. було посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами якого Одеська міська рада продала, а ОСОБА_6 купила індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді 202/1000 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з: 8 літніх житлових будівель загальною житловою 594,0 кв.м. і надвірних будівель: сараї «З», «Л», «Н», «Ж», «Ш», «Щ», «У», «О», «Ч», «Ф», «Ю», «Я», літніх кухонь «Л1», «Л2», «Л3», «Л»4, «Л5», «Л6», «Л7», «Л9», «С», гаража «Л8», веранди «Т», душа «Н», огорожі № 1-6, І мостіння, розташованих на земельній ділянці загальною площею 5 955 кв.м. Відчуженню підлягають будівлі та споруди, розташовані на ділянці № НОМЕР_6 дачного містечка, позначених на плані: літня дерев`яна будова під літерою «К» загальною житловою площею 184,4 кв. м., сараї «Ю», «Я». На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу 12 січня 2000 року Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди № НОМЕР_7 , яке посвідчувало право приватної власності ОСОБА_6 на 202/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які в цілому складаються з літньої споруди під літерою «К» загальною житловою площею 184,4 кв. м та споруди у вигляді сараїв під літерами «Ю», «Я». На підставі рішення Одеської міської ради від 31 жовтня 2000 року № 1929ХХІІІ ОСОБА_6 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 063172 від 28 грудня 2000 року, за яким ОСОБА_6 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0642 гектарів у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. В подальшому, отримавши всі дозвільні документи, ОСОБА_6 було реконструйовано належні їй 202/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того судом встановлено, що Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради Гандзій К.К. було видано дозвіл від 09 жовтня 2000 року № 370 на виконання будівельних робіт по дачному будинку по АДРЕСА_1 . Термін дії дозволу до 01 жовтня 2001 року. 27 серпня 2009 року ОСОБА_6 отримала акт готовності об`єкта до експлуатації № 751 та свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 15000751. 17 травня 2012 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями серії САЕ № 572916, яке посвідчує, що об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому дійсно належить ОСОБА_6 на праві приватної власності та складається з будинку літера «А» загальною площею 300,7 кв. м, житловою площею 68,2 кв. м, сараю літера «Б», альтанки літера «В», відображених у технічному паспорті від 06 серпня 2009 року. Свідоцтво видане на підставі свідоцтва № НОМЕР_8 про відповідність забудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 27 серпня 2009 року, державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2000 року. Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя ОСОБА_6 склала заповіт від 13 листопада 2013 року, за яким належні їй земельну ділянку та житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_4 . Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)). Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21). Як вбачається з матеріалів справи, Свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 17.02.2012 року видане ВК ОМР на ім`я ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а правонаступником ОСОБА_6 за заповітом є її донька ОСОБА_4 , яка успадкувала спірний будинок (а.с.50). За таких обставин, співвідповідачем у справі повинна бути ОСОБА_4 . Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не залучалась судом до участі у справі в якості відповідача, а залучена у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги у першу чергу стосуються саме ОСОБА_4 , як правонаступника ОСОБА_6 . Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшовши до правильного висновку, однак мотиви у відмові у задоволенні позову повинні бути зазначені саме з підстав незалучення належного співвідповідача ОСОБА_4 . Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду фактичним обставинами справи, що прийняте рішення виконкому про видачу свідоцтва про право власності та державний акт є нормативним актом, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню з підстав того, що суд апеляційної інстанції прийшов висновку про те, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, а саме не залучення всіх відповідачів, чиї права та інтереси стосуються даної справи. Доводи про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки справа по суті заявлених позовних вимог апеляційним судом не переглядалася. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині його мотивування зазначеного в цій постанові, оскільки не в повній мірі відповідає нормам законодавства. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В зв`язку з відмовою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, підстав для розподілу судового збору, судом не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2018 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішеннязалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 05 жовтня 2023 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ В.В. Кострицький ______________________________________ Є.С. Сєвєрова