Постанова Одеський апеляційний суд № 523/13906/22

Номер провадження: 22-ц/813/6524/23 Справа № 523/13906/22 Головуючий у першій інстанції Аліна С.С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., з участю секретаря Виходець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шахновського Олексія Олександровича, представника ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 року, постановленого під головуванням судді Аліної С.С., повний текст рішення складений 17 травня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна, - в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна, в якому просив: - зняти арешт та заборону відчуження з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.04.2006 року; - вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження за реєстраційним номером 3785456. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 05.06.2002 №1227. Суворовським районним судом м. Одеси розглянута справа № 2-272/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (1972 р.н., АДРЕСА_2 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Ухвалою суду від 03.01.2005 року накладено арешт на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . На підставі вказаної ухвали Третьою одеською державною нотаріальною конторою11.02.2005 року накладено заборону відчуження 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження № 1674591. За результатами розгляду справи Суворовським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 2-272 від 27.04.2006 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 2528 грн. Постановою державного виконавця Першої державної виконавчої служби у Суворовському районі від 21.09.2006 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-272, виданого27.04.2006 року Суворовським районним судом м. Одеси, накладено арешт на вказану частку квартири. На підставі вказаної постанови Восьмою одеською державною нотаріальною конторою26.09.2006 року накладено заборону відчуження 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Постановою державного виконавця від 25.06.2007 закінчено виконавче провадження, у зв`язку із сплатою боргу в повному обсязі, виконавчий лист повернуто до суду. Проте арешт з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 не знято, заборона відчуження не скасована. Позивач вказував на те, що він не є учасником справи, проте через збіг прізвища ім`я та по-батькові з прізвищем, ім`ям та по-батькові відповідача у справі № 2-272/06 помилково було накладено арешт на квартиру. Факт існування вказаного арешту підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06 жовтня 2022 року № 311819077. У відповідь на заяву про зняття арешту від 28.10.2021 Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) повідомлено, що у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження відсутні підстави для задоволення заяви, рекомендовано звернутись до суду. Позивач вважає, що існування арешту на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 є протиправним, порушує його права та законні інтереси, а тому підлягає скасуванню. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зняття арешту з майну відмовлено. Не погодившись з заочним рішенням суду, адвокат Шахновський О.О., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не встановив, що позивач не є учасником справи №2-272/06, а відтак накладення арешту на його майно в порядку примусового виконання рішення суду по цій справі порушує право власності позивача та його законні інтереси, які підлягають судовому захисту. Також апелянт вважає, що суд в порушення вимог ст. 280 ЦПК України ухвалив заочне рішення за відсутності згоди позивача на заочний розгляд справи. Відзиву до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначенена 08 листопада 2023 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином. Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов`язковою. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає в повній мірі, з наступних підстав. Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду письмових доказів на підтвердження своїх вимог, а також, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом зазначив, що він є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 05.06.2002 №1227, на 1/3 частки якої, судом, в рамках справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (1972 року народження, АДРЕСА_2 ) було накладено арешт. Також позивач зазначив, що він не є учасником справи, проте через збіг прізвища ім`я та по-батькові з прізвищем, ім`ям та по-батькові відповідача у справі № 2-272/06,помилково було накладено арешт на зазначену квартиру, з якої він просив суд зняти арешт. Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01 лютого 2006 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 2-272/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду та моральну шкоду (а.с. 10-11). Рішення суду набрало законної сили 14 лютого 2006 року (а.с. 11 зв.б.). Постановою державного виконавця Першої державної виконавчої служби у Суворовському районі від 21.09.2006 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-272, виданого 27.04.2006 року Суворовським районним судом м. Одеси, накладено арешт на 1/3 частки спірної квартири (а.с. 12). На підставі постанови державного виконавця ПДВС у Суворовському районі від 21.09.2006 року Восьмою одеською державною нотаріальною конторою 26.09.2006 року накладено заборону відчуження 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.10.2022 № 311819077 (а.с. 9). Відповідно до свідоцтва про право власності ОСОБА_1 дійсно належить на праві приватної власності кв. АДРЕСА_1 (а.с. 14). Листом від 24.12.2021 № 54874 Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) повідомлено адвоката Шахновського О.О., що у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження відсутні підстави для задоволення заяви та рекомендовано з питань звільнення майна з-під арешту звернутись до суду (а.с. 13). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 у справі № 2-272/06 та позивач у справі №523/13906/22 є різними особами, що вбачається з їх дати народження, РНОКПП та місця проживання. Так судом встановлено, що позивач у справі №523/13906/22 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , а відповідач у справі № 2-272/06 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 та з 30.04.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 84-87). З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, неповно з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, у відповідності до наданих позивачем доказів, не встановив, що позивач не є учасником по справі № 2-272/06, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки накладення арешту на його майно в порядку примусового виконання рішення суду по справі № 2-272 порушує право власності позивача та його законні інтереси, які підлягають судовому захисту. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню, з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (14 листопада 2023 року). Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Шахновського Олексія Олександровича, представника ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 року скасувати. Прийняти постанову. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна задовольнити. Зняти арешт та заборону відчуження з 1/3 частки кватири АДРЕСА_1 , який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 квітня 2006 року. Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження за реєстровим номером 3785456. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 14 листопада 2023 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ______________________________________ Є.С. Сєвєрова