Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/523/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/523/23 пров. № А/857/10035/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року, ухвалене суддею Дору Ю.Ю. у м. Ужгороді Закарпатської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №260/523/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області про стягнення недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку,- ВСТАНОВИВ: 03 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік у кількості 34 календарних днів на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 260/2925/21, яка полягає у невиконанні рішення суду у повному обсязі; зобов`язати виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 34 календарних днів у розмірі 62342,4 гривень. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. За наслідками скасування рішення суду скаржник просить ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду залишились дані наданої ним довідки про доходи, виплачені за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2022 року, щодо нарахованої заробітної плати у натуральній формі. Натомість, на переконання скаржника, судом було враховані довідки, надані відповідачем, з даними яких позивач не погоджується. В підтвердження правомірності врахування саме наданих позивачем даних довідки, скаржником долучено індивідуальні відомості про застраховану особу, що наявні у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що її слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 29.06.2022 наказом №113 Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області «По особовому складу» позивача було звільнено з служби у поліції. На день звільнення зі служби позивач мав невикористану відпустку за час проходження служби у поліції у відповідності до наданої відповіді з управління кадрового забезпечення у кількості 34 календарні дні за 2021 рік. Однак при звільненні Головним управління Національної поліції України було компенсовано невикористану відпустку лише за 2022 рік, а за невикористану відпустку за 2021 рік грошової компенсації Головним управління Національної поліції України компенсовано не було, що зумовило звернення позивача за захистом свого порушеного права на виплату компенсації за невикористану відпустку у попередній період у судовому порядку. Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 260/2925/22, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року залишене без змін, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчини ти певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки: за 2021 рік у кількості 34 календарні дні. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки: за 2021 рік у кількості 34 календарні дні. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 260/2925/22, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області 26 грудня 2022 року ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію у розмірі 16078,73 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4965 від 26.12.2022, листом УФЗБО ГУНП від 07.02.2023 № 120/106/5-2023 та позивачем не заперечується. З матеріалів справи судом встановлено, що розрахунок компенсації позивачу за невикористану відпустку здійснено за правилами, визначеними пунктом 8 розділу III Наказу МВС від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських». Однак, позивач, вважаючи що компенсація за невикористану відпустку на виконання рішення суду виплачена не у повному обсязі, чим відповідачем, на переконання позивача, допущено протиправну бездіяльність, звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Наголошує на тому, що при обрахунку суми спірної компенсації підлягають врахуванню саме положення Порядку у обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №

100. Суд апеляційної інстанції зауважує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України). Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов. Відповідно до ч.3 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Так, сторонами у справі долучено довідки про заробітну плату, які містять розбіжності у їх цифрових значеннях. Судом першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, враховано дані довідок, наданих відповідачем №268/106/5-23 від 03.04.2023 та № 140/106/5-23 від 13.02.2023. Згідно висновків суду першої інстанції, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки права позивача Головним управлінням Національної поліції у Закарпатській області не порушено, так як застосування відповідачем для розрахунку Наказу МВС від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» не вплинуло на зменшення суми, яка визначена у розрахунках судом згідно з приписами КЗпП України, Закону України «Про відпустки» та Порядку № 100 від 08.02.1995. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно із статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Відповідно до ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Статтями 91-93 Закону № 580 визначений службовий час і час відпочинку поліцейських. Згідно з ч. 2 статті 92 Закону № 580 поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Відповідно до ч.ч. 9, 10 статті 93 Закону № 580 поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Право позивача на отримання компенсації за невикористану відпустку не є спірним при вирішенні даних правовідносин. Таке право позивача встановлено рішенням суду. Однак згаданим рішенням не вирішено питання відповідно до яких норм підлягає обрахунку сума компенсації за невикористані дні відпустки. Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлено Законом України «Про відпустки» №504/96-ВР. Частиною 1 статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. У відповідності до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII). Абзацом 8 пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260) передбачено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Суд апеляційної інстанції відмічає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема №826/8185/18, №818/1276/17. Предметом спору у цих справах були дії відповідачів щодо невиплати позивачам (поліцейським) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення. Проте під час їхнього розгляду суди дійшли різних правових висновків. Так, у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 (провадження №К/9901/19707/19) Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону №504/96-ВР. Проте у постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 (провадження №К/9901/48853/18) Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18). Слід зазначити, що Верховний Суд відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і вважає правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на не врегулювання положеннями Закону № 580 та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 6 квітня 2016 року № 260, питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що при розрахунку суми компенсації позивачу за невикористані дні відпустки підлягають застосування правила, визначені Положенням №100. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. З огляду на положення статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними. Так, позивачем заявлено до суду вимоги про визначення Головному управлінню Національної поліції у Закарпатській області зобов`язання виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 34 календарних днів у розмірі 62342,4 гривень. Із змісту наявних у матеріалах справи довідок №268/106/5-23 від 03.04.2023 та №140/106/5-23 від 13.02.2023 слідує, що за 12 календарних місяців з червня 2021 року по 29 червня 2022 року заробітна плата позивача становить 80 635,92 грн. Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2021 рік Мінсоцполітики надано у листі від 12.08.2020 № 3501-06/219, де з 29 червня 2021 року по 31 грудня 2021 року 160 робочих днів; згідно листа Міністерства економіки України від 19.08.2021 р. № 47-03/520 та з урахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX , з 01 січня 2022 року по 29 червня 2022 року - 125 робочий день. Таким чином, загальна кількість робочих днів з 29 червня 2021 року по 29 червня 2022 року становить 255 робочих днів. Відтак середньоденна заробітна плата позивача за 12 календарних місяців становить 316,22 грн (80 635,92 грн / 255 робочих днів). Таким чином грошова компенсація, що повинна була бути виплачена Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області позивачу за 34 календарні дні становить 10751,48 грн, яка правильно розрахована судом першої інстанції за правилами Порядку №100 шляхом простих математичних розрахунків множенням кількості календарних днів на середньоденну заробітну плату. Водночас судом першої інстанції слушно не враховано наданої позивачем довідки про доходи від 27.07.2022 №309/10615-22 з огляду на положення, визначені пунктом 4 Порядку згідно з якими при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати; м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму; н) винагороди державним виконавцям; о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Аналізуючи наведені правові норми та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до неспростовного переконання, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки застосування відповідачем для розрахунку Наказу МВС від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» право позивача не порушено та не допущено протиправної бездіяльності, оскільки здійснення такої виплати не вплинуло на зменшення суми, яка визначена у розрахунках судом згідно з приписами КЗпП України, Закону України «Про відпустки» та Порядку № 100 від 08.02.1995. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №260/523/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний