Постанова 4857 № 260/1706/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1706/21 пров. № А/857/23366/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Затолочного В.С. за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,- суддя (судді) в суді першої інстанції Іванчулинець Д.В., час ухвалення рішення 11:21:23, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 02 грудня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 12 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі ГУНП в Закарпатській області), в якому просив: визнати протиправними дії щодо звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Закарпатській області від 09 квітня 2021 року за № 830 в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Закарпатській області від 12 квітня 2021 року № 82 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції, на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 13 квітня 2021 року; стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13 квітня 2021 року до дня набрання законної сили рішенням суду в даній справі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнути судові витрати. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками службового розслідування відповідачем винесено наказ № 830 від 09 квітня 2021 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. В подальшому відповідно до вищевказаного наказу відповідачем видано наказ № 82 о/с від 12 квітня 2021 року, згідно з яким його звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Вказує, що оскаржене звільнення стало наслідком проведеного відповідачем службового розслідування, яким встановлено факт виявлення 28 березня 2021 року о 23 год 20 хв під час здійснення патрулювання наїзду на пішохода без вжиття передбачених законодавством заходів. Зазначає, що дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) в дійсності мала місце не 28 березня 2021 року о 23 год. 20 хв., а 29 березня 2021 року близько 00 год. 20 хв. Близько 23 год. 20 хв. 28 березня 2021 року позивач з напарником в ході патрулювання проїжджали по вул. Спортивній в смт. Солотвино, однак на той час ДТП ще не трапилась, і здійснювати яку-небудь фіксацію, інформування, охорону місця події та інші передбачені законом заходи, не було підстав. Звертає увагу на те, що перевіряючі помилились у визначенні часу, коли відбулась ДТП, і в зв`язку з цим зробили безпідставні висновки про вчинення ним дисциплінарного проступку, а саме: про перебування на місці події раніше реєстрації останньої ІП ЄO Тячівського РВП ІТС ІПНП і невчинення ним у зв`язку з цим відповідних дій. Натомість про вказану подію їм було повідомлено близько 01 год 00 хв 29 березня 2021 року, після чого без будь-яких зволікань, вони виїхали на місце події, встановили осіб, які там знаходилися, огородили місце зіткнення та не допускали будь-яких втрат доказової бази. Зазначає, що в ході проведення службового розслідування комісією не було встановлено обставини достовірності фіксування камерами магазину «Тиса» часу скоєння ДТП, хоча докази похибки, що складає 1 год 13 хв, надавались уповноваженим працівникам відповідача. Вказує на порушення порядку призначення службового розслідування з огляду на відсутність підстав, передбачених законодавством, а також процедури його проведення, безпосереднім наслідком чого є скасування його результатів. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Закарпатській області від 09 квітня 2021 року за № 830 в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору патрульної поліції Тячівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Закарпатській області від 12 квітня 2021 року за № 82 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору патрульної поліції Тячівського районного відділу ГУНП в Закарпатській області. Поновлено з 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 на службі в Національній поліції, на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу ГУНП в Закарпатській області. Стягнуто з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у розмірі 85 473,67 грн. Стягнуто з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по правничій допомозі у розмірі 10 500,00 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць у сумі 11 307,06 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновок службового розслідування не містить доказів, які б свідчили про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Докази у справі, в тому числі матеріали досудового розслідування, свідчать про те, що комісія помилково встановила, що ДТП мало місце 28 березня 2021 року о 23 год. 20 хв., оскільки така насправді трапилась 29 березня 2021 року близько 00 год. 20 хв. Службове розслідування та накази про звільнення оформлено з грубими порушеннями Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом № 893 від 07 листопада 2018 року. Відповідач жодним чином не мотивував обрання найсуворішого з видів стягнень, що передбачені статтею 12 Дисциплінарного статуту. Суд першої інстанції вважає, що необхідно поновити позивача саме з 13 квітня 2021 року, оскільки позивач вважається таким, що 12 квітня 2021 року був на роботі (проходив службу). Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 13 квітня 2021 року по 21 листопада 2021 року, становить 223 календарних днів, а відтак грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 85 473,67 грн (383,29 грн. х 223 дні). Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що за результатами службового розслідування встановлено, що позивач вже перебував на місці події раніше часу її реєстрації ІП ЄО Тячівського РВП ІТС ІПНП., крім того, отримавши інформацію про факт ДТП невідкладно за скороченим номером екстреного виклику поліції не повідомив, заходів щодо надання допомоги, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, а також охорони місця події не здійснив, не увімкнув боді-камери, що призвело до втрати доказової бази. Вказує, що позивача звільнено зі служби в поліції за допущення дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що ДТП мало місце о 00.20 год 29 березня 2021 року, а не о 23.20 год. 28 березня 2021 року, як викладено у висновку службового розслідування, є надуманим, позиція суду першої інстанції повністю скопійовано з позовної заяви та спростовується матеріалами службового розслідування та матеріалами справи. З огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини вважає, що застосований до позивача захід дисциплінарного стягнення є пропорційним скоєному дисциплінарному проступку, а тому оскаржений наказ скасуванню не підлягає. Вказує, що до матеріалів справи долучено лише попередній розрахунок про надання правової допомоги у справі на загальну суму 10500 грн, що не може бути законною та обгрунтованою підставою для задоволення судом вимоги щодо відшкодування витрат по правничій допомозі. Звертає увагу, що лише при отриманні всіх підтверджуючих документів понесених позивачем витрат на правову допомогу: договору про надання правової допомоги, квитанції про сплату за договором коштів та долучення обгрунтованих розрахунків, витрати на правову допомогу можуть бути відшкодовані. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, про помилковість тверджень відповідача щодо часу скоєння ДТП 28 березня 2021 року о 23:20 год. Зазначає, що позивач близько 23 год 20 хв 28 березня 2021 року в ході патрулювання проїжджав по вул. Спортивній в смт. Солотвино, однак на той час ДТП ще не трапилося, а тому здійснювати будь-яку фіксацію, інформування, охорону місця події та інші передбачені законом заходи не було підстав. Стосовно тверджень відповідача про не встановлення позивачем осіб, які вчинили злочин, зазначає, що такі питання не входили до кола його службових повноважень. Заявляє, що позивач на виконання законодавчих вимог після прибуття на місце події вчиняв всі необхідні дії, зокрема: огородив місце події та здійснював його охорону, для збереження доказів та слідів перекривав та регулював рух інших транспортних засобів, а після прибуття слідчого виконував його доручення. Поряд з цим вчинення поліцейським інших дій нормами чинного законодавства не передбачено. Вважає, що звільнення із служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, а тому рішення про його застосування повинно бути належним чином обґрунтовано. В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 старший сержант поліції, проходив службу в органах внутрішніх справ з 16 травня 2005 року по 06 листопада 2015 року. В Національній поліції України з 07 листопада 2015 року, а на посаді поліцейського СРПП Тячівського РВП з 01 лютого 2021 року по 12 квітня 2021 року. 05 квітня 2021 року начальник чергової частини УОАЗОР ГУНП в Закарпатській області Репка В. звернувся з рапортом до начальника ГУНП в Закарпатській області, в якому повідомив про виявлення факту безпідставного покращення часу оперативного реагування на ДТП нарядом СОГ ТРВП ГУНП в Закарпатській області шляхом передчасного проставлення відмітки про прибуття на місце події (т.1, а.с 124). На підставі зазначеного рапорту з метою всебічного і об`єктивного дослідження обставин за фактом ДТП, що мало місце 29 березня 2021 року в смт. Солотвино Тячівського району по вул. Спортивній біля АЗС WOG, наказом ГУНП в Закарпатській області № 782 від 05 квітня 2021 року створено дисциплінарну комісію (т. 1, а.с.125). Під час службового розслідування встановлено, що на місце події за фактом ДТП виїжджали відповідальний від керівництва Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, члени СОГ, працівники СРПП та СУ ГУНП в Закарпатській області. Тому, враховуючи значний суспільний резонанс ДТП, наказами ГУНП в Закарпатській області № 790 від 06 квітня 2021 року та № 79 о/с від 06 квітня 2021 року від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування був відсторонений, серед інших, також ОСОБА_1 (том 1, а.с. 127-128). Згідно з висновком службового розслідування від 09 квітня 2021 року, в ході проведення такого службового розслідування встановлено, що на лінію служби « 102» УОАЗОР ГУНП в Закарпатській області 29 березня 2021 року о 01:00 год від фельдшера станції швидкої медичної допомоги смт. Солотвино Тячівського району надійшло повідомлення про те, що неподалік АЗС «WOG», яка розташована на вул. Спортивній в смт. Солотвино, на проїжджій частині лежить тіло жіночої статі із заподіяними ушкодженнями, характерними для дорожньо-транспортної пригоди. Зовнішнім оглядом тіла ознак життя не встановлено. Інспектором-черговим служби управління нарядами чергової частини УОАЗОР о 01:03 год 29 березня 2021 року призначено завдання наряду поліції ТР-№3 сектору реагування патрульної поліції ТРВП ГУНП в Закарпатській області, який ніс службу на службовому автомобілі «TOYOTA-PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 , у складі старшого інспектора сектору превенції ТРВП капітана поліції ОСОБА_2 та поліцейського СРПП ТРВП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . Так, в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією установлено, що прибуття наряду ГРПП ТР-№3 на місце події зафіксовано о 01:06 год 29 березня 2021 року. Поліцейськими проводилися першочергові заходи зі встановлення місця знаходження транспортного засобу, за участі якого вчинено ДТП, а саме: автомобіля AUDI А7, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував на відстані близько 50 метрів від трупа жінки та особу чоловічої статі, який повідомив про своє перебування за кермом вище зазначеного автомобіля ОСОБА_3 . Також установлено, що нарядом ГРПП ТР-№3 о 01.26 год. 29 березня 2021 року складено рапорт про те, що на місце події викликано слідчо-оперативну групу та забезпечено охорону місця події. Наряд ГРПП ТР-№3 перебував на вул. Спортивній в смт. Солотвино до 03:08 год 29 березня 2021 року. Разом з тим, за наслідками предметного опрацювання та аналізу маршруту руху службового автомобіля ГРПП ТР-№3 ТРВП ГУНП в Закарпатській області в ніч з 28 на 29 березня 2021 року та відеозаписів з камер відеонагляду по маршруту їх руху, дисциплінарною комісією встановлено наступне. О 23:20 год 28 березня 2021 року до магазину «Тиса» по вул. Спортивна в смт. Солотвино Тячівського району під`їхав автомобіль марки AUDI А7 (за зовнішніми ознаками схожий з автомобілем AUDI А7, д.н.з. НОМЕР_2 ), з якого вийшли троє осіб чоловічої статі, один з яких місцевий мешканець ОСОБА_4 , рідний брат громадянина ОСОБА_3 , який підозрюється у скоєнні смертельної ДТП. У подальшому, при перегляді записів з камер відеонагляду, розташованих на магазині «Тиса» по АДРЕСА_1 , встановлено, що особа, зовні схожа на ОСОБА_4 , повертається до автомобіля AUDI А7, сідає за кермо та починає рух в напрямку центру зазначеного селища, де близько 23:18 год 28 березня 2021 року поблизу буд. 116 на вул. Спортивній здійснює наїзд на пішохода ОСОБА_5 . Крім того, у ході аналізу маршруту руху наряду ГРПП ТР-№3 у період з 23:00 по 23:59 год 28 березня 2021 року, відповідно до інформації GPS - треку установлено, що службовий автомобіль ГРПП TP-№З «TOYOTA», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в с. Середнє Водяне Рахівського району, близько 23:20 год змінив напрям руху в напрямку Тячівського району. О 23:50 год транспортний засіб зупинився (тривалість зупинки 42 секунди), після чого продовжив рух до центру смт. Солотвино, з подальшим рухом в с. Грушево Тячівського району та зупинкою у цьому населеному пункті (до 20 хв) о 00:41 год 29 березня 2021 року. На підставі вищенаведеного дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували на місці події раніше часу її реєстрації ІП ЄO ТРВП ІТС ІПНП. Поряд з цим, на порушення вимог п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку, вказані посадові особи ТРВП ГУНП в Закарпатській області невідкладно за скороченим екстреного виклику поліції « 102» про ДТП не повідомили, заходів щодо надання допомоги, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, а також охорони місця події не здійснили. Також дисциплінарна комісія дійшла висновку про порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, а саме: прибувши на місце події, боді-камери не увімкнули, що в свою чергу, призвело до втрати доказової бази за обставинами вчиненого злочину (т.1, а.с. 112-122). За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 09 квітня 2021 року, затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Закарпатській області 09 квітня 2021 року, відповідно до якого, відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, прийнято вважати такими, що підтвердилися. За скоєння дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, порушення службової дисципліни, неналежне виконання покладених функціональних обов`язків, грубе нехтування алгоритму дій поліцейського, відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 27 квітня 2020 року № 357, п. 2 розділу 1 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, порушення порядку роботи з боді-камерою під час прибуття на місце події, що призвело до втрати доказової бази, грубе нехтування вимогами п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08 лютого 2019 року № 100, під час реагування на кримінальне правопорушення, не вжиття заходів щодо надання допомоги, установлення і затримання осіб, які його вчинили, та охорони місця події, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до пп. 7 п. 3 ст. 13 розділу III Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого 15 березня 2018 року №2337-VIIl, звільнено зі служби в поліції (т.1, а.с. 120). Пунктом 3 наказу ГУНП в Закарпатській області № 830 від 09 квітня 2021 року за допущення дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, порушення службової дисципліни, неналежне виконання покладених функціональних обов`язків, грубе нехтування алгоритму дій поліцейського, відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 27 квітня 2020 року № 357, п. 2 розділу 1 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, порушення порядку роботи з боді-камерою під час прибуття на місце події, що призвело до втрати доказової бази, грубе нехтування вимогами п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08 лютого 2019 року№ 100, під час реагування на кримінальне правопорушення, не вжиття заходів щодо надання допомоги, установлення і затримання осіб, які його вчинили та охорони місця події, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до пп. 7 п. 3 ст. 13 розділу III Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого 15 березня 2018 року №2337-VIIl, звільнено зі служби в поліції (т. 1, а.с. 15-16). Наказом ГУНП в Закарпатській області від 12 квітня 2021 року № 82 о/с, відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі п. 3 наказу ГУНП в Закарпатській області в Закарпатській області від 09 квітня 2021 року за № 830, звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, з 12 квітня 2021 року (т. 1, а.с.19). Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580). Відповідно до ст. 3 Закону № 580-VIII), у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових, актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення, таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Вказаний обов`язок кореспондується також з нормами п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, відповідно до яких поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно із ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Пунктами 3, 6, 7, 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно із ст. 11 Дисциплінарного статуту поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту). Нормами ч. 3 передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. При цьому, колегія суддів зазначає, що Закон № 580-VIII не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Отже, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку, особи порушника та виходячи із обставин справи, до особи може застосуватися найбільш суворе стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Згідно із ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Частиною 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893 (далі Порядок № 893), передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. З висновку про результати службового розслідування слідує, що об`єктивна сторона протиправних дій (порушень службової дисципліни і т.д.) зводиться до того, що 28 березня 2021 року о 23:20 год. позивач з напарником ОСОБА_2 , перебуваючи в складі наряду ГРПП ТР-№3, рухаючись на службовому автомобілі TOYOTA PRIUS д.н.з. НОМЕР_1 в смт. Солотвино, по вул. Спортивній, виявили біля буд. № 116 факт наїзду автомобіля на пішохода ОСОБА_5 , однак не вжили будь-яких заходів щодо: - фіксації даної події, - інформування стосовно останньої на лінію 102, - надання допомоги, - установлення і затримання осіб, які вчинили злочин, - охорони місця події. - використання боді-камер, що призвело до втрати доказової бази. З наведеного ГУНП в Закарпатській області правового обґрунтування скоєного ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який проявився у порушенні порядку роботи з боді-камерою під час прибуття на місце події, що призвело до втрати доказової бази, не вжиття заходів щодо надання допомоги, установлення і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та охорони місця події, такий є свідченням грубого порушення: Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 27 квітня 2020 року № 357, п. 2 розділу 1 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08 лютого 2019 року №

100. Оскаржені рішення ГУНП в Закарпатській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції ґрунтуються на результатах проведеного службового розслідування за фактом вчиненого в смт. Солотвино ДТП з летальними наслідками. Так, висновки дисциплінарної комісії про скоєння позивачем дисциплінарного проступку, що проявився у не вжитті заходів щодо надання допомоги, установлення і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, базуються на тому, що зазначене ДТП відбулося саме 28 березня 2021 року орієнтовно о 23:20 год. Вказаний висновок дисциплінарної комісії ґрунтувався на відомостях камери відеоспостереження, розташованої на магазині «Тиса» (біля місця скоєння ДТП). Враховуючи встановлений час скоєння ДТП дисциплінарною комісією здійснено аналіз маршруту руху наряду ГРПП №3 ТРВП ГУНП в період з 23:00 год 28 березня 2021 по 03:00 год 29.03.2021 згідно GPS-треку службового автомобіля марки «TOYOTA», д.н.з. НОМЕР_1 . За наслідками проведеного дослідження з`ясовано, що такий транспортний засіб, перебуваючи в с. Середнє Водяне, близько 23:20 год розвернувся та поїхав в напрямку місця ДТП, де о 23:50 год зробив зупинку тривалістю 42 секунди, після чого поїхав в центр смт. Солотвино, де знову розвернувся та рухався в напрямку с. Грушево Тячівського району (т.1, а.с.235-251). На підставі зазначених відомостей дисциплінарна комісія зробила висновок про те, що поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дізналися про факт настання ДТП задовго до отримання відповідного повідомлення на лінію служби « 102» УОАЗОР ГУНП в Закарпатській області, однак належного реагування на таку подію не вчинили. Натомість дочекалися отримання на логістичний пристрій повідомлення з лінії « 102» та тільки після цього о 01:00 год прибули на місце події. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено факт скоєння ДТП 29 березня 2021 року 00:18 год та допущену дисциплінарною комісією в цій частині помилку. Вказана обставина підтверджується, зокрема, відомостями повідомлення про підозру від 27 квітня 2021 року, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, врученого Слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області Влад Михайлу Нуцовичу, відповідно до змісту якого досудовим розслідуванням встановлено факт скоєння ДТП, що мало наслідком загибель жінки в смт. Солотвино , саме 29 березня 2021 року о 00:18 год (т.1., а.с.29-32). Час скоєння вищезазначеного ДТП саме о 00:18 год 29 березня 2021 року зафіксовано також відомостями записів з камери відеоспостереження, розташованої на будинку за адресою: АДРЕСА_1 (навпроти місця події) (арк. спр. 190, т. 1) та наданими громадянином ОСОБА_6 , мешканцем зазначеного будинку, поясненнями (т.2, а.с. 41). Вказана особа також повідомила, що він був присутній на місці події, хоча безпосередньо факт наїзду на потерпілу не бачив, про що проінформував працівника органів поліції ОСОБА_7 , який першим прибув на місце ДПТ. Також свідок ОСОБА_6 зазначив, що на відеозаписах, здійснених вищевказаними камерами відеоспостереження. та наданих стороні захисту вірно відображено години та хвилини здійснення запису , тобто відеофіксації. Відеозаписи з камер відеоспостереження, на яких зафіксовано факт ДТП, яке сталось в 00 год. 18 хв. 29 березня 2021 року, внаслідок якого відбулось заподіяння смертельних тілесних ушкоджень ОСОБА_8 автомобілем марки AUDI А7, д/н НОМЕР_2 - ним вже надавались слідчому Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Надані їм вищевказані відеозаписи були з таким самим відображенням годин та хвилин здійснення (часу) відеозйомки, як і надані представнику позивача. В свою чергу фізична особа-підприємець ОСОБА_9 , власник будівлі, в якій розташовано магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », повідомив про існуючу помилку у фіксації часу на розміщеній на магазині камері відеоспостереження. Зазначив, що тривалий час, відеозапис вищевказаними камерами для відеоспостереження та відеофіксації здійснюється з похибкою в 1 годину 13 хвилин. Тобто в даному випадку на відеозаписі, якщо у верхньому лівому куті вказано 22 год. 00 хв., то справжній час у який проходила відеозйомка за Київським часом становить 23 год. 13 хв. Таким чином, для встановлення за наданим відезаписом реального часу фіксації події, потрібно до вказаних у верхньому лівому куті годин та хвилин додати 1 годину 13 хвилин. (т.1, а.с. 38). В свою чергу будь-яких інших доказів поінформованості ОСОБА_1 стосовно факту настання ДТП раніше, аніж надійшло повідомлення від інспектора-чергового служби управління нарядами чергової частини УОАЗОР, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не порушено вимог Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 27 квітня 2020 року № 357, оскільки матеріалами справи підтверджується, що вказана ДТП трапилась 29 березня 2021 року близько 00 год. 20 хв., про яку йому стало відомо о 01:03 год 29 березня 2021 року із призначення завдання Інспектора-чергової служби управління нарядами чергової частини УОАЗОР. Матеріалами справи також підтверджено факт невідкладного прибуття наряду поліції ТР-№3 у складі поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на місце події після отримання від уповноваженої особи служби управління нарядами чергової частини УОАЗОР завдання. Судом першої інстанції встановлено, що надаючи в судовому засіданні пояснення в якості свідка ОСОБА_1 зазначив, що відразу відреагував на виклик чергового та одночасно на повідомлення на планшеті про факт ДТП. Зокрема зазначив, що він прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди вчасно, діяв відповідно до інструкції та закону, забезпечивши забезпеку дорожнього руху, після встановлення особи, яка назвалась водієм транспортного засобу винним у скоєнні ДТП, та виконував вказівки слідчого ОСОБА_10 щодо збереження доказової бази на місці події. Окремо зазначив, що відповідальність за зарядку боді-камер несе особа, яка їх видає. Окрім того, зібраними під час проведення службового розслідування поясненнями, так і показами допитаних в судовому засіданні свідків підтверджено те, що після прибуття на місце події ОСОБА_1 виконував вказівки слідчого щодо збереження доказів, регулювання дорожнього руху, встановлення осіб, які були свідками ДТП Із пояснень наданих під час службового розслідування, а також в судовому засіданні свідком ОСОБА_11 судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 огороджено місце події, ОСОБА_1 виконав всі вказівки слідчого щодо збереження доказів, регулювання дорожнього руху, встановлення потерпілої та осіб, які були свідками ДТП. Свідок ОСОБА_11 також вказує, що ОСОБА_1 ТА ОСОБА_12 на своєму службовому автомобілі доставили водія ОСОБА_3 до вказаного штрафмайданчика, на якому відбулось його затримання (том 1, а.с.133-136). Зі свідчень свідка ОСОБА_13 , судом першої інстанції встановлено, що позивач з напарником діяли відповідно до наказів та інструкції. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_1 забезпечував регулювання дорожнього руху. Відповідно до пояснень, наданих у судовому засіданні свідком ОСОБА_14 , судом встановлено, що в ніч, коли відбулася ДТП, він приступив до чергування. В 00:30 годині 29 березня 2021 року він отримав інформацію про ДТП. У подальшому дзвонив через декілька хвилин для підтвердження факту ДТП. ГРПП підтвердила факт ДТП, встановили особу, яка скоїла та транспортний засіб. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність доказів допущення ОСОБА_1 порушення п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08 лютого 2019 року № 100, в частині невжиття заходів щодо надання допомоги, установлення і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Стосовно висновку дисциплінарної комісії щодо порушення ОСОБА_1 п. 2 розділу 1 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року №1026, в частині порушення роботи з боді-камерою під час прибуття на місце події, що призвело до втрати доказової бази, колегія суддів зазначає наступне. Так, в тексті висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після прибуття на місце події боді-камери не увімкнули. Разом з тим, будь-яких пояснень щодо з`ясування дисциплінарною комісією обставин та причин скоєння вказаного порушення висновок службового розслідування не містить. З метою дослідження повноти з`ясування дисциплінарною комісією причин та умов, що призвели до вчинення вказаного порушення, судом першої інстанції проаналізовано відібрані в ході службового розслідування пояснення ОСОБА_1 , з яких встановлено, що питання не увімкнення боді-камери взагалі не досліджувалося. Разом з тим, в ході судового розгляду даної адміністративної справи позивач пояснив, що не увімкнення боді-камери було зумовлено її розрядженням. Так, зокрема, ОСОБА_1 та допитаний в якості свідка ОСОБА_2 повідомили, що 28 березня 2021 року після початку виконання службових обов`язків відповідальною особою їм було видано боді-камери, які перебували в робочому стані. Однак, як виявилося пізніше, їх заряд був недостатнім, що стало причиною передчасного вимкнення таких. При цьому зазначив, що підстав для завчасного повідомлення відповідальну особу та керівника про факт вимкнення портативного відеореєстратора в даному випадку не було з огляду на відсутність будь-яких пошкоджень вказаного приладу. Оцінюючи вищезазначені обставини та надані позивачем пояснення в контексті їх достатності для прийняття відповідачем оскарженого рішення, колегія суддів враховує також наступне. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (далі Інструкція). Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції, на яку покладається відповідальність за: 1) зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів; 2) зберігання, видачу та приймання карт пам`яті; 3) зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах; 4) облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів; 5) належне ведення відповідної документації. П. 8 розділу ІІ Інструкції встановлено обов`язок відповідальної особи забезпечувати безперебійне заряджання портативного відеореєстратора впродовж 4 годин та експорт інформації під час під`єднання до док-станції в автоматичному режимі або в інший спосіб, визначений виробником такого відеореєстратора. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не належить до числа таких осіб. Згідно п. 4 розділ ІІ Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. Нормами п. 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції (п. 6 розділу ІІ Інструкції). Отже, з проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регламентують спірні правовідносини, судом встановлено обов`язок поліцейського забезпечувати збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допущення його розряджання. Разом з тим, ні положеннями Інструкції, ані нормами будь-якого нормативно-правового акту не передбачено алгоритм дій поліцейського у разі передчасного розрядження портативного відеореєстратора в той час, коли необхідно надалі продовжувати виконання своїх службових обов`язків. Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що поліцейський повинен забезпечити ведення безперервної відеозйомки виконання своїх службових обов`язків, поряд з цим вважає, що сам тільки факт не увімкнення боді-камери під час прибуття на місце події (враховуючи закінчення заряду такої) не може бути єдиною підставою для звільнення зі служби в поліції. Суд вважає, що звільнення зі служби як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може бути застосовано тільки у разі доведення, що характер допущеного поліцейським проступку та обставини його вчинення, відповідають мірі обраної відповідальності. В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про звільнення позивача зі служби відповідач посилається на те, що не увімкнення боді-камери зумовило втрату доказової бази за обставинами вчиненого злочину. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що констатуючи допущення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, відповідач посилається на порушення останнім п. 2 розділу І Інструкції. Поряд з цим вказана законодавча норма містить загальні положення та регламентує виключно мету застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. В свою чергу з матеріалів службового розслідування не вбачається, яка саме доказова база була втрачена внаслідок допущеного позивачем порушення. Більше того, в ході проведення службового розслідування вказана обставина членами дисциплінарної комісії взагалі не досліджувалася. При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на не забезпечення ОСОБА_1 здійснення фіксування ДТП за допомогою планшету, оскільки така обставина взагалі не розглядалася дисциплінарною комісією як можливий дисциплінарний проступок. Колегія суддів зазначає, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Судом першої інстанції встановлено, що законних підстав для призначення і проведення службового розслідування не було. Пунктом 2, розділу ІІ Порядку № 893 встановлено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; - повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; - надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»; - ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; - недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; - втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; - розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом; - порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку. З наведеного переліку вбачається, що він є вичерпним та не допускає призначення і проведення службового розслідування з інших підстав. В даному випадку, підставою для проведення службового розслідування слугував рапорт начальника чергової частини УОАЗОР ГУНП - Репки Віктора від 05 квітня 2021 року № 884/106/01/4-2021, в якому він зазначив 3 підстави для проведення службового розслідування: 1) скерована диспетчером ГУНП о 01:00 год. на місце події слідчо-оперативна група Тячівського РВП передчасно поставила відмітку про прибуття на місце події; 2) слідчий СВ райвідділу поліції Магей І.Ю. використав доступ до бази даних ІПНП іншого слідчого Вовчка А.І.; 3) невиїзд керівництва Тячівського РВП на місце події. З наведених у рапорті Репки В. підстав слідує, що останні не входять до переліку, визначеного Пунктом 2, розділу II Порядку 1, тому законних підстав для призначення і проведення службового розслідування не було. Порушена сама процедура проведення службового розслідування, що тягне за собою недійсність та недопустимість самого висновку, як процесуального документа і як доказу. Крім того, пунктом 8.4. розділу 8 Порядку № 893 визначено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення. Разом з тим, з аналізу самого висновку слідує, що не всі вищевказані відомості підтвердились. Підтвердився лише факт невиїзду підполковників ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на місце події, інші відомості не знайшли свого підтвердження. За таких обставин відбулось лиш часткове підтвердження, що всупереч п. 8.4., розділу 8 Порядку 1 не відображено у висновку. За таких обставин, результати службового розслідування, відображені у висновку не оформлені у передбаченому законом порядку, що тягне за собою недійсність та недопустимість самого висновку, як процесуального документа і як доказу. Суб`єкт владних повноважень, в свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 826/1916/17. Разом з тим, колегія суддів вважає, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, дисциплінарною комісією проведено поверхнево, без належного, повного та всебічного дослідження всіх обставин, що могли вплинути на встановлення наявності чи відсутності у діях поліцейського складу дисциплінарного проступку та міри відповідальності, що в даному випадку могла бути застосована. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що ГУНП в Закарпатській області не доведено обґрунтованість та співрозмірність застосованого до ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення та подальше звільнення його зі служби, а тому оскаржені накази обгрунтовано визнані судом першої інстанції протиправними. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до оскарженого наказу відповідача позивача звільнено з роботи 12 квітня 2021 року, відтак. з 13 квітня 2021 року у позивача почався вимушений прогул. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивача необхідно поновити саме з 13 квітня 2021 року. Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до ст. 91 Закону №580, особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Тобто згідно з чинним законодавством робочий час поліцейських є ненормованим. Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. П. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Згідно з довідкою ГУНП в Закарпатській області від 31 травня 2021 року № 554/106/5-21 позивачу нараховано заробітну плату у тому числі у натуральній формі за лютий 2021 року 11509,09 грн, березень 2021 року 11105,02 грн. Загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням, з врахуванням календарних днів, становить 22614,11 грн (том 1, а.с.80) Із врахуванням того, що у лютому та березні 2021 року сумарно кількість календарних днів становить 59 днів, то середньоденний заробіток позивача складає 383,29 грн ((11509,09 грн. + 11105,02 грн. ) / 59 днів), а середньомісячна заробітна плата 11 307,06 грн. (22614,11 грн. / 2 місяці). Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 13 квітня 2021 року по 21 листопада 2021 року, становить 223 календарних днів, а відтак грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 85 473,67 грн (383,29 грн. х 223 дні). Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивача у розмірі 85 473,67 грн та допущення до негайного виконання стягнення на користь позивача грошове утримання за один місяць в розмірі 11 307,06 (грн. (29253,69 грн / 2 місяці), та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції України на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу та доводів апелянта про відсутність у матеріалах справи договору про надання правової допомоги, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно із ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 7, ч. 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Приписами ст. 30 Закону України від 05 травня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З матеріалів справи слідує, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано попередній (орієнтований) розрахунок витрат на професійну правову допомогу від 08 травня 2021 року на загальну суму 10500 грн (12 годин, 5 засідань), у якому зазначено, вартість роботи адвоката складає 500 грн за 1 годину роботи, гонорар за представництво згідно з договором про надання правової допомоги від 15 квітня 2021 року та додатком № 1 до даного договору (т. 1, а.с.21). Однак, колегія суддів зазначає, що договір про надання правової допомоги від 15 квітня 2021 року та додаток № 1 до даного договору відсутні у матеріалах справи. Колегія суддів вказує, що відсутність факту оплати наданих адвокатом послуг не є підставою для відмови у їх стягненні за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому. Однак, враховуючи те, що позивачем не подано на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договору про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а відтак, відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, висновки суду в цій частині відсутні, має місце порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення в цій частині нового судового рішення. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі № 260/1706/21 скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нову постанову, якою у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 22 лютого 2022 року.