Постанова Полтавський апеляційний суд № 536/1088/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/1088/22 Номер провадження 22-ц/814/3170/23Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Одринської Т.В., Чумак О.В. секретар: Андрейко Я.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року, постановлене суддею Левицькою Т.В по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Позовні вимоги обрунтовані тим, що 14.11.2012 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 померла. Позивачем 30.11.2021 року було направлено претензію кредитора до Глобинської державної нотаріальної контори та 20.12.2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до Градизької державної нотаріальної контори за місцем заведення спадкової справи та 04.01.2022 року отримана відповідь, що спадкоємцями померлого позичальника є відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_4 перед банком за кредитним договором від 14.11.2012 року становила 17535,64 грн., яка складається з: 17535,64 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредита. 13.01.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем недоведено наявність між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 кредитних правовідносин, а отже не доведено, що АТ КБ «Приватбанк» набуло статусу кредитора спадкодавця ОСОБА_4 , тому суд дійшов висновку, що правові підстав для стягнення з її спадкоємців заборгованості за кредитним договором відсутні. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному оскаржило АТ КБ «ПриватБанк», просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що факт перебування банку та ОСОБА_4 у кредитних правовідносинах та наявності заборгованості підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема випискою по картковому рахунку. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 14.11.2012 року (а.с. 24). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 29.09.2014 року було видано картку № НОМЕР_1 , строк дії якої - до вересня 2018 року; 13.02.2019 року видано картку № НОМЕР_2 зі строком дії до січня 2023 року (а.с. 53). Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 56). Як вбачається з виписки по картковому рахунку розмір заборгованості ОСОБА_4 складає 17535,64 грн. (а.с. 17-22). 24 листопада 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслало до Глобинської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України (а.с. 59). Листом від 14.12.2021 Глобинська державна нотаріальна контора повідомила позивачу, що вищевказану претензію передано до Градизької державної нотаріальної контори Керменчуцького району. У відповіді Градизької державної нотаріальної контори від 30 грудня 2021 року на претензію кредитора повідомлено, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , заведена спадкова справі 19 травня 2021 року за № 107/2021 рік. Спадщину в установлений законом строк по заповіту прийняв чоловік померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає в АДРЕСА_1 , син померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 та син померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 61). 06.01.2022 року позивачем було направлено ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лист-претензію з вимогою сплатити заборгованість позичальника ОСОБА_4 (а.с. 65-67). Проте, вказані вимоги виконані не були. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України). Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. За змістом ч. 1, 3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За правилами ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержавного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці. У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої. Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи. Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора. Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями ст. 1282 ЦК України. Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.01.2022 року, спадкоємцями майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_2 - 1/3 частка, чоловік ОСОБА_3 - 1/3 частка, син ОСОБА_1 - 1/3 частка. Спадщина на яку в указаній частці видано це свідоцтво складається з приватизованої земельної ділянки розміром 3,5691 гектарів, що розташована на території Погребівської сільської ради Кременчуцького (колишнього Глобинського) району Полтавської області (а.с. 106, зворотня сторона). Таким чином, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняли спадщину після позичальника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому відповідно до ст. 1268 ЦК України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора. Висновки місцевого суду, щодо відсутності між ОСОБА_4 та позивачем кредитних правовідносин, є помилковим з огляду на наступне. Відповідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19, зазначено таке: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)». Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц. У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. При дослідженні долученої до матеріалів справи виписки, вбачається, ОСОБА_4 активно користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору між сторонами. Окрім того, в матеріалах справи наявна завірена ОСОБА_4 13.02.2019 копія паспорта, тобто в той самий день коли їй було видано картку № НОМЕР_2 . Доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості спадкодавця ОСОБА_4 перед АТ КБ «ПриватБанк» відповідачі не надали та не довели відсутність заборгованості. Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). За розгляд справи в суді першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн., а за розгляд в суді апеляційної інстанції у розмірі 3721,50 грн., а всього 6202,50 грн., які підлягають стягненню з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк». Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 14.11.2012 року у розмірі 17535,64 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 6202,50 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: Т. В. Одринська О. В. Чумак