Постанова 4822 № 727/10414/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2023 року м. Чернівці Справа № 727/10414/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М., секретар: Петранюк Ю.Т., позивач: акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , при розгляді справи за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2022 року та рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Танасійчук Н.М., дата складання повного тексту рішення 21 листопада 2022 року, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу. Надалі позивачем заявлено клопотання від 11.05.2022 року про заміну неналежного відповідача, а саме зазначених відповідачів замінено на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою суду від 01.06.2022 року, а позовну заяву АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу залишено без розгляду. В обґрунтування вимог посилалося на те, що 27.03.2017 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №1/3092319, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 446 725,37 грн зі сплатою щомісячної процентної винагороди за користування кредитом у розмірі 15,90% та комісійної винагороди одноразово за видачу кредиту у розмірі 2,50% від суми кредиту, з терміном повернення до 26.03.2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв`язку з чим 05.09.2019 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвої Н.В. з претензією до спадкоємців померлого ОСОБА_5 . Станом на 05.09.2019 рік загальна сума заборгованості складає 310 988 грн. Провадження №22-ц/822/93/23 07.12.2020 року позивачем отримано відповідь приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвої Н.В. про те, що претензія Банку від 05 вересня 2019 року отримана 10 вересня 2019 року та долучена до матеріалів спадкової справи №23/2019, що була заведена після смерті ОСОБА_5 , з чим також ознайомлено спадкоємців померлого. Спадкоємці для погашення боргових зобов`язань до Банку не зверталися, а 22.06.2021 року Банком на ім`я спадкоємців направлено вимоги. Посилаючись на наведене та норми права, що регулюють спірні правовідносини, просило позов задовольнити, стягнути з спадкоємців боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_6 пропорційно вартості частки успадкованого майна, а саме заборгованість спадкодавця в розмірі 310 988 грн. Крім іншого, 13.09.2022 року АТ «Креді Агріколь Банк» заявляло клопотання про залучення співвідповідачів, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.09.2022 року в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ «Креді Агріколь Банк» відмовлено. Не погодившись з наведеними ухвалою та рішенням суду першої інстанції АТ «Креді Агріколь Банк» оскаржило їх в апеляційному порядку. Щодо ухвали суду апелянт стверджує, що її зміст суперечить матеріалам справи, так як позивачем неодноразово заявлялися клопотання про залучення до участі в справі співвідповідачів, однак в задоволенні таких було відмовлено, проте, в матеріалах справи на сьогоднішній день міститься інформація й про інших спадкоємців, а тому ухвала підлягає скасуванню, а клопотання задоволенню. Що стосується оскаржуваного рішення, то апелянт вважає, що судом не повно встановлено всі обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому є незаконним. Вказує, що АТ «Креді Агріколь Банк» не пропущено строк на пред`явлення вимоги до спадкоємців, а висновок суду про такий пропуск є безпідставним, так як ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а банк звернувся до приватного нотаріуса з претензією до спадкоємців 05.09.2019 року, тобто в строки, визначені ст.1281 ЦК України, та посилається на висновок ВС у постанові від 13.06.2018 року в справі №320/9961/15-ц, згідно якого вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст.1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Наголошує, що в ході розгляду справи та ознайомлення з матеріалами такої позивач дізнався про незалучених судом в якості співвідповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які також зверталися із заявами про отримання спадщини, і, як наслідок, просить суд апеляційної інстанції винести постанову, якою стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь банку борг у розмірі 310 988 грн та судові витрати. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_8 , який діє в інтересах відповідачів, просить ухвалу та рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що судом першої інстанції встановлено всі фактичні обставини справи, вірно визначено характер спірних правовідносин. Наголошує, що спадкоємцями, які прийняли спадщину, є ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Крім іншого, позивачем пропущено строк на звернення до спадкоємців щодо погашення боргу, оскільки станом на 22.10.2020 року Банку було відомо про коло спадкоємців, проте до них із вимогою звернувся тільки 22.06.2021 року. Зазначає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки повинен був подати позов про звернення стягнення на майно, яке передано спадкоємцям, а не про стягнення боргу. Щодо оскаржуваної ухвали суду, то вважає, що така є законна та обґрунтована, а клопотання позивачем було подано вже після завершення підготовчого засідання. У відповіді на відзив Банк спростовує доводи сторони відповідачів щодо неналежного способу захисту порушеного права, просить апеляційну скаргу задовольнити. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах їх обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають. Постановляючи ухвалу від 22.09.2022 року про відмову в задоволенні клопотання позивача про залучення співвідповідачів суд першої інстанції виходив з того, що клопотання заявлено після закриття підготовчого засідання. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд вказав, що позивачу станом на 22.10.2020 року було відомо про коло спадкоємців, однак з вимогою до них позивач звернувся лише 22.06.2021 року, тобто з пропуском строку, визначеного ст.1281 ЦК України, що є підставою для відмови у позові. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, виходячи з наступного. Так, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.03.2017 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №1/3092319, за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 446 725,37 грн, зі сплатою щомісячної процентної винагороди за користування кредитом у розмірі 15,90% та комісійної винагороди одноразово за видачу кредиту у розмірі 2,50% від суми кредиту, із строком користування по 26.03.2024 року (т.1 а.с.9-16). Отримання кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами №1/3092319 від 28.03.2017 року на суму 426 224 грн та на суму 20 501,37 грн (т.1 а.с.24-25). Згідно розрахунку заборгованості на 04.10.2021 року борг ОСОБА_5 становить 310 988 грн (т.1 а.с.8). Вказаний розрахунок стороною відповідачів не спростовувався та контррозрахунок не подавався. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 15.04.2019 року, серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.33). Заборгованість ОСОБА_5 перед банком станом на 13.04.2019 року (дата смерті) склала 320 288 грн, однак в подальшому, на погашення боргу 26.04.2019 року було здійснено оплату 9 300 грн, у зв`язку з чим борг на час звернення до суду з позовом склав 310 988 грн, що підтверджується наданою банком випискою по рахунку (т.1 а.с.26-32, т.3 112-116). 05.09.2019 року АТ «Креді Агріколь Банк» на ім`я приватного нотаріуса Макеєвої Н.В. направило претензію, згідно якої повідомили, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був позичальником згідно кредитного договору та станом на 05.09.2019 року у останнього залишився борг у розмірі 310 988 грн (т.1 а.с.34) З відповіді приватного нотаріуса Макєєвої Н.В. від 12.10.2020 за №110/02-14 на адресу АТ «Креді Агріколь Банк» вбачається, що претензія банку була доведена до відома спадкоємців померлого, долучена до матеріалів спадкової справи, що була заведена після смерті ОСОБА_5 , свідоцтва про спадщину станом на 12.10.2020 року не видавались (т.1 а.с.35). 22 червня 2021 року з боку Банку були направлені вимоги до спадкоємців: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.36-41). З копії спадкової справи вбачається, що 18.04.2019 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Макеєвої Н.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (т.2 а.с.2). Згідно копії заповіту від 27.03.2019 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_4 : належний йому житловий будинок з належними до нього спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0512 га, кадастровий №7310136300:17:003:1126, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Nissan Juke, номер шасі НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_3 (т.2 а.с.5). 20.04.2019 року ОСОБА_9 подано заяву приватному нотаріусу Макеєвій Н.В. про прийняття спадкового майна після смерті батька (т.2 а.с.11). ОСОБА_2 подано заяву від 20.04.2019 року органам нотаріату про те, що вона як спадкоємець після смерті батька відмовляється від своєї частки спадкового майна на користь ОСОБА_9 (т.2 а.с.15). 07.06.2019 року ОСОБА_3 подано заяву до органів нотаріату про те, що вона як спадкоємець першої черги відмовляється від своєї частки спадкового майна на користь ОСОБА_9 , а 20.09.2019 року подана заява приватному нотаріусу Макеєвій Н.В. про те, що їй відомо про наявність заповіту від 27.03.2019 року, а тому вона у відповідності до ст.1241 ЦК України як непрацездатна матір має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті сина незалежно від змісту заповіту, яку вказаною заявою приймає (т.2 а.с.20, 24-зворот). 27.04.2020 року приватним нотаріусом Макеєвою Н.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, де спадкоємцями на зазначене у свідоцтві майно, а саме квартири по АДРЕСА_2 є: у 2/3 частках ОСОБА_6 , з урахуванням частки від якої відмовилася на її користь спадкоємець першої черги, донька померлого ОСОБА_2 ; у 1/3 частці є ОСОБА_3 (т.2 а.с.176). З довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 07.06.2022 року оціночна вартість квартири по АДРЕСА_2 становить 1 737 806,15 грн (т.1 а.с.241), а з довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.07.2022 року вартість зазначеної квартири становить 1 095 228,47 грн (т.3 а.с.6-7). Що стосується оскарження ухвали суду першої інстанції від 22.09.2022 року, якою в задоволенні клопотання АТ «Креді Агріколь Банк» про залучення співвідповідачів було відмовлено, колегія суддів зазначає наступне. 23.10.2021 року АТ «Креді Агріколь Банк» було пред`явлено позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу (т.1 а.с.1-6). 27.01.2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці призначено підготовче засідання (т.1 а.с.123). 11.05.2022 року АТ «Креді Агріколь Банк» подано клопотання про заміну неналежного відповідача, яким просило замінити ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що після ознайомлення з матеріалами спадкової справи дізналися, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви про прийняття спадкового майна, а ОСОБА_3 відмовилася від своєї частки на користь ОСОБА_1 (т.1 а.с.217). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.06.2022 року зазначене вище клопотання позивача задоволено, позовну заяву АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду (т.1 а.с.233). Зазначена ухвала не оскаржувалася. 11.07.2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (т.3 а.с.16). 13.09.2022 року АТ «Креді Агріколь Банк» заявлено клопотання про залучення співвідповідачів, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в обґрунтування якого банк вказав, що ознайомившись з матеріалами справи та матеріалами спадкової справи в повній мірі представником Банку з`ясовано, що 20.09.2019 року до приватного нотаріуса Макеєвої Н.В. звернулася ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини, а 29.08.2019 року звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом і ОСОБА_4 , у зв`язку з чим зазначено про неможливість дізнатися про таких спадкоємців раніше, а саме лише після витребування спадкової справи судом та ознайомлення з нею, з посиланням на норми ст.51 ЦПК України просило таке задовольнити (т.3 а.с.30). 22.09.2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці в задоволенні клопотання АТ «Креді Агріколь Банк» про залучення співвідповідачів відмовлено (т.3 а.с.51). У відповідності до ч.1-3 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. За приписами ст.222 ЦПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Так, в клопотанні від 11.05.2022 року (т.1 а.с.217) банк просив про заміну неналежного відповідача з посиланням на ознайомлення з матеріалами спадкової справи, які були витребувані судом першої інстанції, й клопотання задоволене судом. В клопотанні про залучення співвідповідачів від 13.09.2022 року (т.3 а.с.40) АТ «Креді Агріколь Банк» вказав, що ознайомившись з матеріалами справи та матеріалами спадкової справи в повній мірі, просив його задовольнити. З висновку, викладеного в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17, ВС вказав, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. За висновками, викладеними ВС в постанові від 18 жовтня 2021 року у справі №299/3611/19, вбачається, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення. Отже, представник позивача (як адвокат), будучи обізнаним з судовими процедурами в ході розгляду справи, знайомився з її матеріалами та витребуваними матеріалами спадкової справи, про що свідчить обґрунтування клопотання від 11.05.2022 року, тобто в силу своїх процесуальних прав та обов`язків повинен був звернути увагу на всі наявні докази, що стосуються справи, а звертаючись з клопотанням про залучення співвідповідачів вже після закриття підготовчого провадження обґрунтував клопотання ознайомленням з матеріалами справи та спадкової справи в повній мірі, що не є поважними причинами не подання такого до закриття підготовчого провадження. При цьому, суд першої інстанції повинен був за результатами розгляду клопотання винести ухвалу про залишення такого без розгляду з підстав, визначених ч.2 ст.222 ЦПК України, однак на зазначене вище уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, у зв`язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, з ухваленням постанови про залишення клопотання АТ «Креді Агріколь Банк» про залучення співвідповідачів без розгляду. Що стосується оскарження рішення суду від 18.11.2022 року, колегія суддів апеляційної інстанції вказує наступне. Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, а ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Частиною 1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відтак, до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов`язки. Винятком з цього правила є лише зобов`язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. В силу вимог ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов`язання спадкодавця. Так, у спадщину переходять: обов`язки, що випливають з цивільно-правових договорів (крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця); обов`язки з відшкодування матеріальної шкоди (збитків); обов`язки по відшкодуванню моральної шкоди (присудженої судом за життя спадкодавця); обов`язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені (присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця (але не більш, ніж за 3 роки); обов`язки за договором оренди житла з викупом. Згідно зі ст.1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Відповідно до положень ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в шестимісячний строк з дня, як йому стало відомо або могло стати відомим про відкриття спадщини з вимогами до спадкоємців, що прийняли спадщину, повернути йому борг, що був за спадкодавцем. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. За приписами ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва. Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги. За чинним законодавством спадкоємці, які прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання спадкодавця в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Для всіх спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця. За наявності декількох спадкоємців настає частковий обов`язок виконання зобов`язань: кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Таким чином, кредитори спадкодавця можуть пред`явити вимоги до будь-якого спадкоємця, але обсяг виконання боргового зобов`язання спадкоємцем не може перевищувати дійсної вартості отриманої ним спадщини і розміру боргів, що пропорційно припадають на його частку. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу вчасного звернення з претензією та висновку суду про пропуск позивачем строків, визначених в ст.1281 ЦК України, колегія суддів зазначає таке. Як вже встановлено матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , а АТ «Креді Агріколь Банк» 05.09.2019 року направило претензію приватному нотаріусу Макеєвій Н.В., в якому повідомило про наявність боргу та просило надати Банку інформацію про наявність спадкової справи, чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини за законом чи заповітом, чи ознайомлені спадкоємці з претензією Банку, на що приватний нотаріус Макеєва Н.В. проінформувала Банк листом №110/02-14 від 12.10.2020 року про те, що претензію отримала 10.09.2019 року, долучила її до спадкової справи №23/2019, яка заведена 18.04.2020 року, та ознайомила спадкоємців з направленим листом. Інформацію щодо кола спадкоємців не надано з посиланням на нотаріальну таємницю. За наведеного вбачається, що Банк вчасно, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного ст.1281 ЦК України, звернувся з претензією щодо наявного боргу спадкоємця. Хоча стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру, а, по-друге, така вимога має бути висунута до конкретних перелічених суб`єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину. Виходячи зі змісту ст.1281 ЦК України, допускається два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано - через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. При цьому, законодавством не передбачені форма і зміст вимог кредитора та на нотаріуса не покладено обов`язку перевіряти обґрунтованість вимог. Зі змісту претензії банку, адресованої нотаріусу, чітко убачається кореспондуючий обов`язок спадкоємців погасити борг спадкодавця. Аналогічні висновки містяться в постановах ВС від 10.03.2021 року у справі №522/5924/17 та від 11 липня 2018 року у справі №495/1933/15-ц. Отже, висновки суду першої інстанції про пропуск зазначеного шестимісячного строку з боку позивача з посиланням на претензії від 22.06.2021 року, є безпідставним та спростовується наведеним вище. Що стосується вимог Банку про стягнення заборгованості, то суд апеляційної інстанції вказує наступне. Так, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення із спадкоємців боргу в розмірі 310 988 грн, який стороною відповідачів не заперечувався, контр розрахунок не подавався. Як вбачається з матеріалів справи АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , а в подальшому, скориставшись правом, визначеним ст.51 ЦПК України, подало клопотання про заміну неналежного відповідача та просило стягнути вказану суму боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.217). Щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , то, як вбачається з норм права, наведених вище, у спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Як вже встановлено матеріалами справи ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_5 , про те як спадкоємець першої черги відмовилася від своєї частки у спадковому майні на користь ОСОБА_9 , а тому така не набула статусу спадкоємця, а позивач не довів зворотного, у зв`язку з чим рішення суду в частині підстав відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 слід змінити в зазначених мотивах відмови. Щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_6 , то суд апеляційної інстанції наголошує на наступному. В постанові ВС від 04 вересня 2019 року у справі №200/20405/16-ц зазначено, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися в межах вартості отриманого ним у спадщину майна. До спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. В постановах ВС від 22 січня 2020 року у справі №306/2000/16-ц та від 04 лютого 2021 року у справі №587/381/15-ц зроблено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Крім того, в постанові від 19.02.2020 року у справі №607/98/17 ВС зробив висновок, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Отже, виходячи з викладених обставин та того, що остання прийняла спадщину і отримала згідно свідоцтва про право на спадщину за законом майно, що складається з 2/3 частки квартири по АДРЕСА_2 , (вартість якої складає 1 095 228,47 грн згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.07.2022 року, з яких частка відповідачки складає 730 152,24 грн), і набула обов`язок задовольнити вимоги кредитора, а останній, в свою чергу, у строки визначені ст.1281 ЦК України, звернувся з претензією до приватного нотаріуса, довів наявність боргу у спадкодавця, у зв`язку з чим позовні вимоги Банку підлягають задоволенню. Що стосується заперечень сторони відповідача про неналежний спосіб захисту порушеного права Банку (викладеного у відзиві на апеляційну скаргу), то колегія суддів вказує наступне. Так, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При цьому, необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини. Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту. У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи. Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора. Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника. Право на захист є складовою суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку. Згідно усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов`язань попереднього боржника, спадкодавця. Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами. Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року (справа №645/3265/13-ц), а також у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 (справа №192/2761/14), виснувано: «Зокрема відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв`язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим. Отже, Банк вправі вимагати з відповідачів стягнення суми заборгованості за кредитними договорами, оскільки обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них. Верховний Суд дійшов висновку, що застосування правила ст.1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема п.5 ч.2 ст.16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі. Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося. Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд. Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору. Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту». З огляду на наведені вище правові висновки, колегія суддів відхиляє доводи представника відповідачів про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч.2 ст.1282 ЦК України. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, відповідно здійснюється і розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій. Так, при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4664,82 грн (т.1 а.с.7), при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 2481 грн та 6997,20 грн (т.3 а.с.135, 144), що разом становить 14 143,02 грн та, відповідно, підлягають стягненню з ОСОБА_6 . В силу ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2022 року скасувати, клопотання акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про залучення співвідповідачів залишити без розгляду. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2022 року в частині позовних вимог акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу змінити в частині мотивів, викладених в тексті цієї постанови. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2022 року в частині позовних вимог акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_6 про стягнення боргу скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_6 про стягнення боргу задовольнити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» борг у розмірі 310 988 (триста десять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн за кредитним договором №1/3092319 від 27.03.2017 року, укладеним між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_5 , в межах вартості одержаного у спадок майна після смерті позичальника. Стягнути з ОСОБА_6 на користь акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судові витрати в розмірі 14 143 (чотирнадцять тисяч сто сорок три) грн 02 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий Лисак І.Н. Судді: Височанська Н.К. Литвинюк І.М.