Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/1340/21

20.12.23 22-ц/812/520/23 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/1340/21 Номер провадження: 22-ц/812/520/23 Суддя-доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2023 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О., із секретарем судового засідання Голощаповою А.О., за участю: представника відповідача - Самарець А.М., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Самарець Аліною Миколаївною на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді - Афоніної С.М., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб - ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко Ольги Олегівни про стягнення боргу за договором позики, в с т а н о в и л а: У травні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до спадкоємця ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором з спадкодавця, в якому просила стягнути за договором позики грошові кошти в загальному розмірі 643 750 грн., з урахуванням 3 % річних від простроченої суми. Позивачка зазначала, що 14 листопада 2018 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого вона передала позичальникові строком на 2 роки грошові кошти в сумі 1 250 000 грн., які позичальник зобов`язався повернути до 14 листопада 2020 року без нарахування процентів. У разі несвоєчасного повернення суми позики, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. ОСОБА_4 свої зобов`язання за договором позики не виконав, грошові кошти не повернув та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_4 ,спадщину прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України, вона звернулась до Третьої миколаївської нотаріальної контори із заявою до відповідача про повернення їй позики. 07 жовтня 2020 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. 20 квітня 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Зазначав, що його батько ОСОБА_4 уклав з позивачем 14 листопада 2018 року договір позики на суму 1 250 000 грн., батько помер не повернувши борг, як стверджує позивач. Проте, на час укладення договору позики батько перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , яка надала згоду на укладення договору. Отже борг ОСОБА_5 є спільним боргом подружжя, тому боргові зобов`язання підлягають розподілу: частка це борг ОСОБА_3 та частка, що становить 625 000 грн. - це борг спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідно до частки успадкованого майна. Позовна заява не містить правого обґрунтування суми 3% річних з суми боргу за прострочене зобов`язання. При цьому, в спірному договорі строк виконання зобов`язання боржником вставлений 14 листопада 2020 року, тобто на день смерті боржник не допустив прострочення зобов`язання, тому відсутні підстави для нарахування 3% річних. Крім того, відповідач не отримав свідоцтво про право на спадщину, розмір спадкового майна не відомий, тому не можливе встановити вартість спадкового майна. 03 вересня 2021 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Красилюк В.А. подав до суду уточнення до позовної заяви, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 365 346,73 грн. суми боргу за договором позики, з яких: 312 500 грн. - сума боргу, 26 531,25 грн. інфляційні збитки, сума відсотків за користування грошовими коштами - 5 878,48 грн. та 20 437 грн. послуги адвоката. У заяві вказано, що до складу спадщини, на скільки їй відомо, входять - квартира АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 , житловий будинок по АДРЕСА_3 та автомобіль Mitsubishi Pajero. ОСОБА_3 згодна повернути свою частку боргу, в межах вартості спадкового майна. Відповідач отримав у спадщину частку спадкового майна, тому повинен задовольнити вимоги кредитора в межах спадкового майна в розмірі 312 500 грн. Посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України, просила стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 14 листопада 2020 року по 30 червня 2021 року, інфляційні збитки становлять 25 531,25 грн. та за той же період 3% річних складають 5 878,48 грн. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи залучено - ОСОБА_3 15 лютого 2023 року представник відповідача надала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, загальна сума спадкових коштів склала 121 693,34 грн. (3473,80 доларів США та 30123,97 грн.), інший спадкоємець ОСОБА_3 також отримала свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - грошові кошти. Тому ОСОБА_1 може відповідати за боргами померлого батька лише в розмірі 121 693,34 грн. Крім того, ОСОБА_6 також звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу померлого батька. Право на спадщину будь-якого іншого майна відповідач не отримував через ненадання ОСОБА_3 нотаріусу оригіналів правовстановлюючих документів. Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження розмірі судових витрат на правову допомогу. 28 лютого 2023 року представник відповідача надала до суду додаткові пояснення, в яких посилалась на нові обставини, які виникли на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у справі №487/1342/21. До спадкоємця ОСОБА_1 звернулись з позовами два кредитора ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . За померлим ОСОБА_4 зареєстровано право власності на частку квартири по АДРЕСА_4 , частку квартири по Запорізькій в м. Запоріжжя та зареєстровано право оренди на земельну ділянку у смт. Лазурне Херсонської області, оригіналів правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на вказане майно на день смерті, нотаріусу не надано. Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості одержаного у спадщину майна. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадщину на частку в спадковому майна, а саме по частки на грошові кошти. За висновками Миколаївського апеляційного суду, що викладені в постанові від 15 лютого 2023 року межі відповідальності ОСОБА_1 за боргами померлого батька обмежується сумою 286 815,84 грн. Вказаною постановою з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто 255 000 грн. в рахунок погашення боргового зобов`язання померлого батька за договором позики, 7 650 грн. - 3% річних, всього на загальну сум 262 650 грн. Отже, частка спадкового майна, що залишилась після стягнення боргового зобов`язання на користь ОСОБА_6 становить 24 165,84 грн., а тому у відповідача відсутні спадкові кошти, за рахунок яких він повинен задовольнити вимоги кредитора ОСОБА_2 . Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2023 року позов задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 312 500 грн. в рахунок погашення боргового зобов`язання померлого ОСОБА_4 за договором позики від 14 листопада 2018 року, 5 878,48 грн. - 3% річних та 26 531,25 грн. інфляційних витрат від простроченої суми. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач прийняв спадщину після смерті батька, а тому несе зобов`язання перед його кредитором в межах вартості майна, одержаного у спадщину за правилами частини 1 статті 1282 ЦК України. Позивач будь-яких заперечень щодо обсягу спадкового майна не висловлювала, крім того, позивачем визначено, що розмір боргу відповідача за борговими зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_4 становить 312 500 грн. ( частка від суми позики 1 250 000 грн.). Відповідач не надав суду доказів на підтвердження вартості спадкового майна на час відкриття спадщини та не спростував вартість вказаного нерухомого майна, визначеного у звітах про оцінку вартості майна, наданого до суду позивачкою, з клопотанням про призначення судової оціночної експертизи не звертався. Належне спадкодавцеві ОСОБА_4 на час відкриття спадщини нерухоме майно є його особистою приватною власністю відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 59 СК України, тому частки спадкоємців у спадковому майні є рівними по частки кожному. Під час визначення розміру вартості спадкового нерухомого майна, суд врахував наявні у справі докази, які надані позивачем та не спростовані відповідачем, отже вартість спадкового нерухомого майна становить 642 077,35 грн. ( частка житлового будинку АДРЕСА_3 - 66 889 грн. + частка квартири АДРЕСА_1 270 228,75 грн. + частки квартири АДРЕСА_2 - 220 707,50 грн. + частка земельної ділянки по АДРЕСА_3 - 84252 грн.), вартість частки відповідача 321 038,50 грн., а також грошові вклади 91 569,37 грн. + 2,44 грн. + 30 636,47 грн., а всього вартість становить 443 246,78 грн., яка є вищою ніж заявлена сума до стягнення боргу спадкодавця. Вирішуючи питання про витрати на правничу допомогу, суд виходив з того, що позивачем не підтверджено відповідними доказами обсяг наданих послуг і виконуваних робіт та їх вартості, а також документально не підтвердженого понесені нею витрати на оплату правничої допомоги, а відтак відмовив у задоволені стягнення на користь позивача вказаних витрат. В апеляційній скарзі адвокат Самарець А.М., яка діє в інтересах ОСОБА_7 посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушення процесуальних норм права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд вийшов за межі відповідальності спадкоємця в частині визначеної ним же вартості спадкового майна. Судом не взято до уваги постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, якою з відповідача як спадкоємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 за рахунок спадкового майна за договором позики від 20 квітня 2016 року стягнуто 262 650 грн. з яких 255 000 грн. - сума основного боргу, 7 650 грн. - 3% річних, а відтак сума стягнення повинна складати 180 596,78 грн. (443 246,78 грн. - 262 650 грн.) Крім того, зазначає, що надані позивачем звіти щодо оцінки вартості успадкованого майна є неналежними доказами, оскільки прийняті судом з порушенням процесуальних норм. До того ж, при визначенні вартості спадкового майна необхідно було виходити з актуальної Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 15 лютого 2023 року і відповідно розмір спадкового майна склав 231 477,78 грн., що з вирахуванням стягнутої на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду з відповідача 262 650 грн. боргу, підтверджує відсутність спадкового майна за рахунок якого він зобов`язаний погасити борг померлого ОСОБА_5 як його спадкоємець. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Школьнікова І.Б. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2023 року - без змін. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 червня 2023 апеляційне провадження було зупинене до закінчення розгляду Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду справи №487/1342/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко О.О. про стягнення заборгованості за договором позики, яке ухвалою від 04 грудня 2023 року поновлено. У судове засідання позивачка та її представник, а також третя особа не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 14 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., реєстровий №2726 відповідно до якого позивачка передала позичальнику ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 1 250 000 грн. зі строком повернення до 14 листопада 2020 року (т. 1 а.с.6). Відповідно до пунктів 2,3 договору ОСОБА_4 зобов`язався повернути ОСОБА_2 одержані у позику грошові кошти у порядку та умовах, передбачених договором. Виконання зобов`язання має бути здійснено в місті Миколаєві готівкою. У разі якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 5 договору). Відповідно до п. 14 договору, позичальник доводить до відома позикодавця, що цей договір укладається зі згоди дружини - ОСОБА_3 . Під час розгляду справи доказів, які б свідчили про повернення ОСОБА_4 коштів, отриманих від ОСОБА_2 за договором позики суду не надано. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 , виданого 02 вересня 2020 року відділом реєстрації актів цивільного стану Міністерства охорони здоров`я Ліберії (т. 1 а.с.8). Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко О.О. щодо майна померлого заведена спадкова справа №7/20202 на підставі заяви від 07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (т. 1 а.с.84-168). Дружина померлого ОСОБА_3 звернулась із заявою до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко О.О. 13 січня 2021 року. 13 листопада 2020 року із заявами до спадкоємців позичальника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , через Третю миколаївську державну нотаріальну контору, звернулась кредитор ОСОБА_2 . Вказана заява була переправлена до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко О.О. та отримана нею 25 листопада 2020 року. Листом від 25 листопада 2020 року приватним нотаріусом Хоменко О.О. повідомлено спадкоємця ОСОБА_1 про отримання претензії кредитора ОСОБА_2 про наявність заборгованості померлого ОСОБА_7 перед нею у розмірі 1 250 000 грн. та роз`яснено про звернення до кредитора по всім питанням щодо претензії та погашення заборгованості. Вказаний лист отримано ОСОБА_1 14 грудня 2020 року, що підтверджується його підписом на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення. Аналогічні повідомлення було направлено іншому спадкоємцеві ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_2 скористалась своїм правом кредитора заявити про вимогу до спадкоємців боржника через нотаріуса та останнім не було відмовлено у прийнятті такої вимоги кредитора. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц та від 26 вересня 2018 року у справі 136/1822/14-ц. Будь-яких доказів щодо задоволення вимог кредитора ОСОБА_4 спадкоємцем ОСОБА_1 в добровільному порядку, суду не надано. Після смерті ОСОБА_4 його спадкоємцями є дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 , частки яких у спадковому майні є рівними, кожному належить по 1/2 частці спадкового майна. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України). Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що реальним (від лататинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України. Так, відповідно до статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право. Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника. Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор ОСОБА_6 заявив вимоги до спадкоємця. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. При вирішенні спору суд має визначити обсяг відповідальності спадкоємців в межах вартості успадкованого майна, а також дотримання кредитором строків, передбачених статтею 1282 ЦК України. ОСОБА_2 своєчасно, у межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України, пред`явила вимоги до спадкоємця боржника ОСОБА_1 шляхом направлення повідомлення про вимоги за існуючими зобов`язаннями боржника, на адресу нотаріуса, що підтверджується матеріалами справи. Отже, враховуючи те, що відповідач прийняв спадщину після смерті батька, а відтак відповідає перед його кредитором в межах вартості майна, одержаного у спадщину за правилами ч.1 ст. 1282 ЦК України. Судом встановлено, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшло наступне нерухоме майно: - житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , який належить спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 2000 року, вартість якого становить 133 778 грн; - 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , яка належить спадкодавцеві на підставі договору дарування, вартістю 1080915 грн; - квартира АДРЕСА_2 , яка належить спадкодавцеві ОСОБА_4 в цілому на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 12 вересня 2006 року та від 24 липня 2015 року, вартістю 441 415 грн; - земельна ділянка 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 6524755500:01:001:0135 за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №344182 від 18 вересня 2012 року, вартістю 198 504 грн. Вартість спадкового майна встановлена звітами №ББИТБЯ577115 від 08 червня 2021 року, №ВЕБЗИ607594, №ОРАЮФО227937 від 09 червня 2021року ТОВ «Благоцен», що діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності Фонду Державного майна України, в особі сертифікованого оцінювача ОСОБА_8 та звітом з експертної грошової оцінки земельної ділянки ТОВ «Генеральне бюро технічного планування України експерт» від 08 червня 2021 року, наданими позивачем (т. 2 а.с.38-93). Крім того, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 31 березня 2021 року, ОСОБА_3 після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку майна у праві спільної сумісної власності подружжя, яке складається із грошових вкладів зі всіма відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні в АТ КБ «Приватбанк» та 31 березня 2021 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку цього спадкового майна (грошових вкладів з усіма відсотками та компенсаціями) вартість якого відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі становить: 3473, 80 доларів США, 0,08 євро та 30 636,47 грн (т. 1 а.с. 146, 148). Отже, до складу спадкового майна увійшла частка грошових вкладів зі всіма відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні в АТ КБ «Приватбанк». Відповідач ОСОБА_1 12 жовтня 2021 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадкового майна, яке складається із частки грошових вкладів зі всіма відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні у АТ КБ «ПриватБанк» на рахунках відкритих на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 (т. 2 а.с.142-143). Враховуючи, що частки спадкоємців у спадковому майні є рівними, вартість частки спадкового майна відповідача в грошових коштах, що складається із 3473, 80 доларів США, що становить 91 569, 37 грн. (3473,8 х 26,36 ) згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позову 26 лютого 2021 року, 0,08 євро - 02,44 грн, згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позову (0, 08 х 30, 5012) та 30 636, 47 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вартість успадкованого відповідачем майна склала 443 246,78 грн. ( 321 038,50 + 91569,37+2,44 +30 636,47), яка є вищою, ніж заявлена ОСОБА_2 до стягнення сума боргу спадкодавця. До того, ж судом зазначено, що доказів на підтвердження вартості спадкового майна не надав, а крім того, з клопотанням про призначення судової оціночної експертизи на спростування вартості майна зазначеної у звітах, наданих позивачкою, не звертався. За положеннями статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи іншої справи, у якій беруть участь ті самі особа або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року було скасовано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2022 року яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко О.О. про стягнення заборгованості за договором позики. Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 255 000 грн. в рахунок погашення боргового зобов`язання померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 за договором позики від 21 квітня 2016 року та 7 650 грн - 3% річних від простроченої суми в рахунок погашення боргового зобов`язання. Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року вказана постанова залишена без змін. Відповідальність, передбачена ст. 1282 ЦК України спадкоємців перед кредитором виникає лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину, при цьому рішенням суду вже стягнуто з відповідача 262 650 грн. в рахунок погашення боргового зобов`язання померлого спадкодавця. Отже наведене свідчить про те, що, відповідальність ОСОБА_1 перед позивачкою ОСОБА_2 становить 180 596, 78 грн. (443 246,78 грн - 262 650 грн), оскільки обмежується стягнутою судом сумою боргу у розмірі 262 650 грн. (255 000 грн. - борг + 7 650 грн. - 3%). Доводи апеляційної скарги з приводу вказаних обставин є слушними та з якими погоджується колегія суддів. Що стосується вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 26 531, 25 грн. та 3% річних у розмірі 5 878,48 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України, колегія суддів вважає їх обґрунтованими. Між тим, виходячи з вартості успадкованого майна смерті та меж відповідальності ОСОБА_1 вказані вимоги задоволенню не підлягають. За таких обставин, рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки 180 596,78 грн. в рахунок погашення боргового зобов`язання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за договором позики від 14 листопада 2018 року. Посилання в апеляційній скарзі на неналежність доказів - звітів щодо оцінки вартості успадкованого майна на увагу не заслуговують, оскільки інших доказів щодо вартості майна відповідачем не надано, що є його процесуальним обов`язком. Твердження, що при визначені вартості спадкового майна необхідно виходити з актуальної Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 15 лютого 2023 року також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вартість зазначена на час виникнення права власності спадкодавця на спадкове майно, а не після його смерті. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень на позов та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів, а відтак не можуть бути підставою для скасування рішення суду з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. За положеннями частин 1,13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При розподілі судових витрат, колегія виходить з того, що позов задоволено на 52,4 %, а апеляційну скаргу на 47,6%, а відтак з відповідача на користь позиваки піддягає стягненню 1 807,32 грн. ((3 449,09 грн. (судовий збір за подачу позову х 52,4%)), а з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню 2 462,65 грн. ((5 173,65 грн.(судовий збір за подання апеляційної скарги) х 47,6%). Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Самарець Аліною Миколаївною - задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2023 року - змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 180 596,78 грн. в рахунок погашення боргового зобов`язання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за договором позики від 14 листопада 2018 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 807,32 грн. Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 2 462,65 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: В.І. Темнікова Н.О. Тищук Повний текст постанови складено 25 грудня 2023 року.