Постанова Одеський апеляційний суд № 523/10457/22

Номер провадження: 22-ц/813/6346/23 Справа № 523/10457/22 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.09.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді - Назарова М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гуденко Д.О.., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Сувертак І.В., у приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Позивач звернувся з позовом до суду та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 75110 грн. 00 коп. Позов мотивований тим, що 25.01.2021 року ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти, а саме: 75 110,00 грн. (сімдесят п`ять тисяч сто десять гривень 00 копійок), про що написала розписку. З зазначеної вище розписки вбачається, що ОСОБА_2 зобов`язалась повернути отримані кошти в повному обсязі своєчасно до 25.02.2021 року. На підтвердження передачі грошей ОСОБА_2 власноруч в присутності двох свідків написала розписку і отримала грошові кошти. Зазначена розписка написана в присутності свідків: ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Центральним РВО УМВС України в Одеській області 19.08.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_3 від 25.02.2019 року, орган, що видав 5116, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , які були присутні під час передачі грошей. Однак відповідач свої зобов`язання у строк вказаний в борговій розписці не виконав. Як зазначив позивач, він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою повернути гроші, однак остання грошові кошти позивачу не повертає. Таким чином позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 75110 грн. 00 коп., окрім того просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. Короткий зміст рішення суду Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором розписки від 25 січня 2021 року в розмірі 75110 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Як зазначила відповідачка, вона не заперечує факту написання розписки, однак повністю заперечує факт отримання у борг від ОСОБА_1 коштів в сумі 75 110,00 грн. та, відповідно, зобов`язання повернути їх, оскільки, як нею зазначено у відзиві, розписка була написана не з метою надати в борг відповідачу грошових коштів, а саме з метою закрити питання щодо фінансової нестачі прибутку від продажу лікарських препаратів в аптеці ТОВ ЕКСПРЕС-МЕД. Відповідач ОСОБА_2 не зверталась до суду в порядку ст. 84 ЦПК України про витребування доказів для підтвердження належними та допустимими доказами своїх заперечень проти позовних вимог, що відображені в відзиві. Не надано жодних доказів того що розписка від 25.01.2021 року написана під примусом або з метою щось приховати. Зазначене дає правові підстави для висновку, що відповідачем по відношенню до позивача, порушені вищевказані норми права. За таких обставин, позов задоволено. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням відповідачка звернулась до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою , відповідно до якої просила скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що з метою реалізації основних засад та принципів цивільного судочинства, звертав увагу суду першої інстанції на природу вчинення/написання розписки, а саме - розписка написана не як наслідок реального отримання грошових коштів в борг, а як «страховий» документ для стягнення грошей в подальшому при неможливості мирного врегулювання спору між позивачем та відповідачем щодо фінансової нестачі прибутку від продажу лікарських препаратів в аптеці ТОВ ЕКСПРЕС-МЕД. Тобто, розписка написана під психологічним впливом, залякуванням, шантажем щодо неповернення трудової книжки, з використанням керівного становища позивача, в присутності «своїх» свідків, які завідомо упереджені, оскільки також працювали в керівництві ТОВ ЕКСПРЕС-МЕД, не може вважатися за своєю суттю та природою як розписка вчинена об?єктивно, свідомо та як така, що відповідає волевиявленню учасника правочину, тобто, в порушення статей 36, 203, 626, 627 ЦК України, де визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину), що тягне за собою відсутність правових наслідків вчинення правочину. Враховуючи, що у однієї із сторін не було вільного волевиявлення для вчинення правочину, домовленості щодо встановлення цивільних прав і обов?язків відсутні, істотні умови договору не узгоджені, що договір, згідно норм чинного законодавства України, є неукладеним, а відтак - недійсним, а тому не породжує будь-які юридичні наслідки щодо його виконання. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. В даному випадку, скаржник вважав, що враховуючи розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в 2021 році, коли на думку позивача нібито відбувалась передача грошових коштів ОСОБА_2 , закон чітко вимагає перед написанням розписки укласти письмовий договір позики. В відзиві апелянт акцентував увагу суду на Главу 71 Цивільного Кодексу України щодо укладення в письмовій формі договору позики та передачу позикодавцем грошових коштів в борг боржнику. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов?язання, має містити умови отримання позичальником саме в борг із зобов?язанням її повернення та дати отримання коштів, а надана позивачем розписка не містить підтвердження вищезазначеного факту. В даному випадку чітко не прописана, а відтак не зрозуміла та нічим не підтверджена природа грошових коштів, що ОСОБА_2 брала в борг в ОСОБА_1 75 110,00 грн., а тому, вважала, що ці гроші мають підлягати поверненню. В рішенні взагалі відсутня інформація про підтвердження отримання ОСОБА_2 грошових коштів в борг, не вказано, яким чином судом це було встановлено. Рішення суду першої інстанції протирічить нормі ст. 81 ЦПК України. Всі ці складові могли бути з?ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з?ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов?язків учасників спірних правовілносин». Так суд першої інстанції, на думку скаржника при відсутності важливого чинника, передбаченого на законодавчому рівні для стягнення грошових коштів по борговій розписці, бере до уваги сумнівні, неповні докази та ухвалює рішення задовольняючи позовні вимоги позивача. Скаржнику незрозуміло, який саме договір суд мав на увазі та прийняв за основу для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки Глава 71 Цивільного Кодексу України, а саме ст.ст. 1046, 1047 закріплюють норми щодо укладення договору позики, в даному випадку він мав бути обов?язково в письмовій формі, і вже на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, на відсутність якого відповідач звертав увагу вище та в наданому раніше відзиві суду першої інстанції. Явка в судове засідання Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, про те в судове засідання не з`явились, відповідачка неодноразово заявляла клопотання про відкладення розгляду справи ідентичні за змістом, що не заважає розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Судова колегія враховуючи ту обставину що строк апеляційного перегляду закінчився і характер клопотань відповідачки про відкладення розгляду справи має ознаки зловживання правом та затягування розгляду вирішила слухати справу на підставі достатніх наявних матеріалів справи . Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судовою колегією встановлено, що 25.01.2021 року ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти, а саме: 75 110,00 грн. (сімдесят п`ять тисяч сто десять гривень 00 копійок), про що написала розписку. З зазначеної вище розписки вбачається, що ОСОБА_2 зобов`язалась повернути отримані кошти в повному обсязі своєчасно до 25.02.2021 року. (а.с. 5). На підтвердження передачі грошей ОСОБА_2 власноруч в присутності двох свідків написала розписку і отримала грошові кошти. Зазначена розписка написана в присутності свідків: ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Центральним РВО УМВС України в Одеській області 19.08.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_3 від 25.02.2019 року, орган, що видав 5116, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , які були присутні під час передачі грошей. Однак відповідач свої зобов`язання у строк вказаний в борговій розписці не виконала. Таким чином позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 75110 грн. 00 коп., окрім того просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частина 2 статті 43 ЦПК встановлює, що учасники справи зобовязані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обовязковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Правилами ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень ст. ст. 611 ч. 1 п. 1, 625, 1046, 1047, 1048 ч. 1, 1049 ч. 1, 1050, 1051 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним у момент передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог або доказів того, що договір розписки був укладений відповідачкою під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості або під впливом тяжкої обставини, відповідач суду не надав і судом таких доказів не здобуто. Щодо посилань відповідача, що викладені у скарзі на судове рішення, судова колегія зазначає наступне. Відповідно листа вих. № 56 від 21 березня 2023 року, котрий надано директором ТОВ «Експрес -Мед» Гульвас Сергієм, ОСОБА_2 повідомлено про необхідність з`явитися до офісу підприємства, що знаходиться за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 47, прим. 103 і надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі. (а.с. 46). Як зазначила відповідачка, вона не заперечує факту написання розписки, однак повністю заперечує факт отримання у борг від ОСОБА_1 коштів в сумі 75 110,00 грн. та, відповідно, зобов`язання повернути їх, оскільки, як нею зазначено у відзиві, розписка була написана не з метою надати в борг відповідачу грошових коштів, а саме з метою закрити питання щодо фінансової нестачі прибутку від продажу лікарських препаратів в аптеці ТОВ ЕКСПРЕС-МЕД. Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Відповідач ОСОБА_2 не зверталась до суду в порядку ст. 84 ЦПК України про витребування доказів для підтвердження належними та допустимими доказами своїх заперечень проти позовних вимог, що відображені в відзиві. Не надано жодних доказів того що розписка від 25.01.2021 року написана під примусом або з метою щось приховати. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, обґрунтовуються на викладених у відзиві, наданому суду першої інстанції, обставинах, яким судом першої інстанції надано також належну правову оцінку, судова колегія зазначає, що такі доводи відповідача по справі викладені на основі припущень, так як належними допустимими доказами не спростовані. Волевиявлення відповідача по справі ОСОБА_2 , щодо примушування з боку позивача викласти наявну в матеріалах справи копію боргової розписки без договору позики не надано, ні в суді першої інстанції з цього приводу жодних клопотань, щодо витребування інформації, призначення експертиз, допиту свідків, тощо, задля спростування дійсності такої записки не надано, також як і в суді апеляційної інстанції. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають . Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01травня 2023 року залишити без змін Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 21 серпня 2023 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко