Постанова 4818 № 642/5204/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Харків справа № 642/5204/25 провадження № 22-ц/818/2583/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року ухвалене у складі судді Грінчук О.П.,- ВСТАНОВИВ: В березні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №101463754 від 09.02.2024 в розмірі 61 650 грн, яка складається з 18000,00 грн - тіла кредиту, 41850,00 грн - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованість за комісією - 1800,00 грн та стягнути 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору та 8000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову зазначало, що 09.02.2024 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» електронним шляхом був укладений Договір про споживчий кредит №101463754, відповідно до якого відповідач отримав в користування кредитні кошти в розмірі 18 000 грн, які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користуванням кредитом в порядку і строки, визначені договором. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму. Відповідач не виконав умов Кредитного договору та не повернув кредитору позичені кошти, та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами. 25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №101463754 від 09.02.2024. Сума заборгованості відповідача становить 61 650.00 грн, з яких 18 000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41 850.00 грн - заборгованість за процентами, 1 800.00 грн - заборгованість за комісією. Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість, представник позивача звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Холодногірського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року у задоволені позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що з наданого позивачем розрахунку та документів вбачається наявність укладеного договору споживчого кредитування між відповідачем та ТОВ «Мілоан», а також відступлення прав вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Однак, позивачем не надано доказів наявності заборгованості відповідача перед ТОВ «Мілоан на момент укладення договору відступлення права вимоги, зокрема не доведено ті обставини, що відповідачем взагалі були отримані кредитні кошти на встановлених у кредитному договорі умовах. Наданий суду документ з назвою «платіжне доручення 82482236» не засвідчує факт перерахування відповідачу коштів, адже для підтвердження перерахування коштів отримувачу повинен містити відмітку банку про виконання цієї інструкції. Таким чином він не відповідає первинному документу, який засвідчує або може засвідчувати надання коштів відповідачу за кредитним договором, інших квитанцій, довідок платіжних компаній, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт перерахування ТОВ «Мілоан» коштів відповідачу, у матеріали справи не надано. Таким чином, позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню. Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Кредит-капітал» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних. На підтвердження факту укладення 09.02.2024 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» кредитного договору №101463754 суду надані належні та допустимі докази, факт надання відповідачу кредиту підтверджений даними копії платіжного доручення №82482236 від 09.02.2024 року, за змістом якого ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на Кредит рах. № НОМЕР_1 , кредитні кошти в сумі 18 000 грн, у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 Договору. Апелянт зазначає що є небанківською (фінансовою) установою, що відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність», тому не може надати виписку з рахунку відповідача. Наданий суду розрахунок заборгованості узгоджується із умовами кредитного договору, будь-яких власних контррозрахунків відповідачем на спростування наявності та розміру заборгованості не надано, заперечень щодо факту укладення договору, суми заборгованості не було висловлено. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту перерахування коштів позивачем. 10.03.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає що позивачем в супереч встановленого обов`язку вчасного подання усіх доказів, не було вчинено жодних дій спрямованих на доведення факту отримання відповідачем кредитних коштів. Крім того зазначає що неподання відповідних доказів у суді першої інстанції та подання їх до апеляційного суду суперечить нормам законодавства та є недобросовісною поведінкою з боку позивача. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 09.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101463754 який підписано сторонами у електронному вигляді. В договорі вказано, що позичальник ОСОБА_1 має електронну пошту та номер мобільного телефону НОМЕР_2 . За умовами договору, кредит надавався на 105 днів з 09.02.2024 по 24.05.2024 на суму 18000,00 грн. Проценти за користування кредитом складають: 4590,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування (Пільговий період - 15 днів). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування та складають 37260,00 грн. Згідно до пункту 2.1 договору, кредитні кошти надаються безготівково шляхом переказу на картковий рахунок.Відповідно до п. 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 1800 грн., яка розраховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. У пункті 6.1 вищевказаного договору про споживчий кредит сторонами цього договору було обумовлено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. В пункті 6.3 цього договору також закріплено, що приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений і погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору. (а.с. 7-12) Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №101463754 від 09.02.2024 року містить графік платежів, відповідно до якого встановлено кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.(а.с.13) Додаток 2 до Договору про надання споживчого кредиту №101463754 від 09.02.2024 року містить заяву на отримання кредиту в якій зазначені умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо.(а.с.13) Відповідно до довідки про ідентифікацію вбачається що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписано позичальником із застосуванням електронного підпису, за допомогою одноразового ідентифікатора 630997 відправленого на номер телефону НОМЕР_2 09.02.2024 о 18:07:02 год.(а.с.14зворот) Відповідно до анкети-заяви на кредит №101463754 від 09.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» погоджена сума кредиту, строк кредиту, ставка процентів. Крім того, зазначена анкета відображає процес оформлення та розгляду заяви.(а.с.15) Згідно даних платіжного доручення №82482236 від 09.02.2024 року на виконання умов кредитного договору первинним кредитором були перераховані на картку НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі 18000,00 грн (а.с.16). Відповідно до відомостей про нарахування та погашення, виписки з особового рахунка за кредитним договором №101463754 від 09.02.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 61650,00 грн., з яких: 18000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 41850,00 грн. - сума заборгованості за відсотками та 1800,00 грн грн. заборгованість за комісією. (а.с.16-18) 25.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками. (а.с.18-27). Пунктом 6.2.3 договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п.7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток №2) відповідно до п.8.3.2 Договору. Відповідно до акту приймання передачі реєстру боржників від 25.06.2024 року кредитор передав а фактор прийняв реєстр до боржників в кількості 2806 на загальну суму 45 516 332,68 грн. (а.с. 27) Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступленя прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024 року складеного та підписаного ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», останнє отримало право вимоги до боржника №2365 ОСОБА_1 кредитний договір №101463754 від 09.02.2024, залишок заборгованості за тілом кредиту - 18000,00 грн, процентами - 41850,00 грн, комісією - 1800,00 грн. (а.с. 28) Відповідно до платіжної інструкції №3442 від 25.06.2024 платник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримувач: ТОВ «Мілоан», сума - 1 587 311,72 грн призначення платежу - оплата згудно договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25 червня 20224 року без ПДВ (а.с.28 зворот). Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України). За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону). Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із ч.1 ст. 638 та ч.1 ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згод з усіх істотних умов такого договору. Колегія суддів вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором №101463754 від 09.02.2024, що підтверджується, зокрема: копією договору факторингу №109-МЛ/Т від 25.06.2024 (а.с.18-27); копією витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024 року (а.с.28); копією платіжної інструкції №3442 від 25.06.2024. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу №109-МЛ/Т від 25.06.2024. Долучений до матеріалів справи договір кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора 630997, надісланого за вказаним ним номером телефону. Підписаний відповідачем договір містить детальну інформацію щодо особи відповідача, зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу. Тому обґрунтованими є доводи апелянта про те, що факт укладення договору та надання кредитних коштів підтверджується, зокрема, копіями кредитних договорів, які є дійсними в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. Оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19. Крім цього, апеляційний суд враховує, що на підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 18000,00 грн на картку НОМЕР_1 позивачем надано платіжне доручення № 82482236 від 09.02.2024 (а.с.16) Вказане платіжне доручення підтверджує належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором. Натомість, відповідач вказаний договір у встановленому порядку не оспорював, до кредитора щодо порушення з його боку укладеного договору не звертався. Відмовляючи у задоволенні позову за його недоведеністю, суд першої інстанції вказував, що ухвалою суду від 26 листопада 2025 року витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію (виписку з рахунку НОМЕР_1 ) щодо перерахування 09.02.2024 первинним кредитором ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в сумі 18000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 82482236 від 09.02.2024. На виконання вимог ухвали суду AT «Універсал Банк» листом повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в Банку не емітовано картку № НОМЕР_1 . Відповідно банк не може підтвердити або спростувати інформацію наявну в запиті. Крім того повідомив суд що за даним BIN-номером - картка ймовірно належить саме «ПриватБанк». Разом з цим, зазначений лист не спростовує надані позивачем докази укладення між сторонами договору та перерахування коштів, оскільки, як видно із платіжного доручення 82482236 від 09.02.2024, кошти було перераховано на рахунок, вказаний відповідачем безпосередньо у кредитному договорі а саме у заяві на отримання кредиту №101463754 що є додатком №2 до кредитного договору. Крім того на виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року від АТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» надійшли відповіді на зроблені судом запити. Відповідно до змісту листа АТ КБ «Приват Банк» вбачається що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_5 та 09.02.2024 року відбулось зарахування коштів у сумі 18000 грн що підтверджується наданою банком випискою за період з 09.02.2024 по 09.02.2024. Відповідно до листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вбачається що ТОВ підтверджує що 09.02.2024 року о 08:07 год було успішно здійснено переказ коштів від платника ТОВ «Мілоан» за платіжною операцією №1363067529 на 18000,00 грн на користь отримувача ОСОБА_1 на платіжну карту НОМЕР_6 з призначенням платежу згідно до договору №101463754. Отже враховуючи вище викладені обставини, дослідивши наявні в матеріалах справи докази колегія судів в приходить до висновку що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів на суму 18000,00 грн. Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про недопустимість прийняття нових доказів у суді апеляційної скарги з огляду на те, що згідно матеріалів справи судом першої інстанції клопотання про витребування доказів вже було задоволено, проте зазначені докази були помилково витребувані у неналежної особи, про що було повідомлено суд як позивачем подачею виправленого клопотання про витребування доказів так і АТ «Універсал Банк», яке зазначило що вказана картка ймовірно належить АТ КБ «Приват Банк». Слід також зауважити, що відповідно до даних загальнодоступного сервісу РаySpace Magazine (сервіс визначення банку за номером картки) URL: https://psm7.com/uk/bin-card Кредит рах.№ НОМЕР_6 відкритий та обслуговується в АТ КБ «ПриватБанк» код ЄДРПОУ: 14360570. Питання прийняття доказу та оцінки його належності і допустимості належить до дискреції суду, який повинен врахувати причини пропуску строку, значення доказу для справи та дотримання балансу процесуальних прав сторін. Витребувана судом виписка з особового рахунка відповідача у АТ КБ «Приват Банк» безпосередньо стосується предмета доказування у справі, отримана у встановленому законом порядку та не суперечить вимогам належності і допустимості доказів. Крім того, долучення вказаної виписки не призвело до порушення принципів змагальності та рівності сторін, оскільки апелянту було надано можливість ознайомитися з нею, надати заперечення та відповідні пояснення. Отже, за відсутності доведених порушень, що істотно вплинули на права сторін, підстави для виключення такого доказу з матеріалів справи відсутні, а заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими. Оцінюючі надані сторонами докази, судом встановлено ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором №101463754 від 09.02.2024 року не виконав належним чином, у зв`язку з чим має прострочену заборгованість в розмір 59850,00 грн яка складається з тіла кредиту - 18000,00 грн та процентів за користування кредитними кошетами - 41850,00 грн. Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору №101463754 від 09.02.2024, відсутність повної сплати боргу, перехід права вимоги до позивача, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за нарахованими первісним кредитором тілом кредиту та відсотками в загальному розмірі 59850,00 грн з огляду на погоджені між сторонами умови кредитного договору. Разом з тим, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, складеним позивачем, з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами. Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.» Колегія суддів звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Відтак, колегія суддів доходить висновку щодо відмови у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1800 грн. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20). Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №101463754 від 09.02.2024 року в сумі 59850,00 грн. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частин або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК Україниі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2422,40 грн та апеляційної скарги 3633,60 грн, а всього 6056 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (97,08%) з ОСОБА_1 , підлягає стягненню судовий збір у сумі 5879,16 грн. Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України). Із положень ч.ч. 1-5ст.137ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. В силу ч.ч. 2, 3, 8ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту. Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18). На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг). Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Вартість виконаних робіт згідно акту №Д/1123 наданих послуг до договору №0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року та детального опису наданих послуг становить 8000,00 грн (а.с.33) Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, судова колегія прийшла до висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Каптал» 6000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково. Рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101463754 від 09.02.2024 року - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №101463754 від 09.02.2024 року в розмірі 59850 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судовий збір в розмірі 5879 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 16 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.Ю. Тичкова Судді: О.В. Маміна Н.П. Пилипчук