Постанова Львівський апеляційний суд № 461/4340/22

Справа № 461/4340/22 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д. Провадження № 22-ц/811/150/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Гай О.О. за участю: ОСОБА_1 , представника Львівської митниці Тістечка Ю.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про витребування майна з чужого незаконного володіння. Роз`яснено позивачеві, що розгляд справ в частині зазначених позовних вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у даному випадку предметом позову є вимога позивача до відповідача повернути транспортні засоби Мерседес-Бенц р/н НОМЕР_1 та Фольксваген Пассат р/и GEB852BT без сплати за їх зберігання, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.Підставою позову є незаконне володіння даними транспортними засобами відповідачем внаслідок незаконного поміщення транспортних засобів Мерседес-Бенц р/н LSW32 CS та Фольксваген Пассат р/н НОМЕР_2 на митний склад Галицької митниці ДФС. Тому, даний позов має розглядатися відповідно до ст.387 ЦК України. Просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Від Львівської митниці поступив відзив на апеляційну скаргу. У судовому засіданні ОСОБА_1 - просив апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Представник Львівської митниці Тістечко Ю.Я.просив ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, покликаючись на доводи викладені у відзиві на скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства та просив визнати незаконним поміщення транспортних засобів на митний склад Львівської митниці та зобов`язати відповідача повернути вказані транспортні засоби. 25 листопада 2022 року представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження, в якому він просив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про витребування майна з чужого незаконного володіння закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки вимоги про визнання незаконними дії та зобов`язати вчинити певні дії суб`єкта владних повноважень не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Як передбачено п.1 ст.15 ЦПК Українисуди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пункт 2 ч.1 ст. 4 КАС Українипередбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Статтею 19 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Відповідно до наведених процесуальних норм до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. У зазначеній справі ОСОБА_1 просить визнати незаконним поміщення транспортних засобів на митний склад та зобов`язання їх повернути, що свідчить про те, що предметом позову у цій справі є оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому заявлений у цій справі спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Ураховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження, оскільки захист прав свобод та інтересів фізичних осіб в сфері публічно-правових відносин не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 22.09.2023 Головуючий Судді