Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/424/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/424/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити позивачу пенсію за віком з дня звернення за пенсією (з 13 червня 2022 року). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пенсійним органом було протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком з підстав її отримання раніше в Автономній Республіці Крим. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, вказав, що за результатом розгляду поданих позивачем документів пенсійним органом було встановлено, що в заяві про призначення пенсії зазначено, що останньому раніше призначалась пенсія в Автономній Республіці Крим, внаслідок чого позивач повинен був повідомити орган, що призначив пенсію про припинення виплати пенсії у зв`язку зі зміною свого місця проживання. Виплата пенсії, відповідно до заяви про переведення пенсії поновлюється за місцем фактичного проживання особи. Таким чином, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, пенсійний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 17.06.2022 №262440014056 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 13.06.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, пенсійний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Також, не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що судом першої інстанції невірно зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області до вчинення дій, оскільки позовні вимоги було заявлено лише до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві. Звертає увагу на невірне застосування судом норм чинного законодавства. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність її доводів та відсутність підстав для її задоволення. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 1-м відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму 23.06.1998. З 11.12.2019 місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідною довідкою від 03.05.2022 №3004-5001498019. 10.05.2022 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, в якій зазначив, що пенсія йому призначалась в АР Крим. Також позивачем була подана заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання. Листом від 13.06.2022 пенсійний орган повідомив позивачу, зокрема те, що в умовах воєнного стану Головне управління позбавлено можливості направляти запити до органів Пенсійного фонду Російської Федерації. 13.06.2022 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 17.06.2022 №262440014056 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з тим, що пенсія заявнику призначена раніше. Крім того, листом від 23.06.2022 №2600-0213-8/70727 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що заява на призначення пенсії прийнята безпідставно, оскільки позивач зобов`язаний повідомити орган, що призначив пенсію про припинення виплати пенсії у зв`язку зі зміною свого місця проживання. Не погоджуючись з такою позицією органів Пенсійного фонду позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, внаслідок чого належним способом поновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути вищезазначену заяву з урахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 (далі - Закон №1058). Статтею 1 Закону №1058 передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до п. 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до пункту 4.2 Порядку Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії позивачу провадився за принципом «екстериторіальності». Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №234 (далі - Порядок №234). Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до статті 3 вищевказаного Закону, тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції чинній до змін внесених Законом №1618-IX від 01.07.2021) виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В подальшому у ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», внесені зміни згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021, та зазначено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 4 Порядку №234, територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Отже, згідно вимог Порядку №234 обов`язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів Російської Федерації покладається на саме на територіальні органи Пенсійного фонду. З матеріалів справи вбачається, що підставою відмови у призначенні пенсії позивачеві слугувало те, що пенсія заявнику призначена раніше на території АР Крим. Водночас з пояснень позивача, зазначених у позові, вбачається, що проживаючи в Автономній Республіці Крим, з 2016 року він дійсно отримував пенсію від Пенсійного фонду держави окупанта, однак діяльність органів влади російської федерації на тимчасово окупованій території України є незаконною, а рішення таких органів не створюють правових наслідків. При цьому, позивач стверджує, що територіальними органами Пенсійного фонду України пенсія йому ніколи не призначалась, що жодним чином не спростовано відповідачами. Враховуючи, що матеріалами справи не містять доказів на підтвердження призначення позивачу територіальними органами Пенсійного фонду України пенсії за віком, а посилання відповідача у листі від 13.06.2022 №2600-0306-8/65268 на необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи є неправомірним, оскільки стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем належним чином не було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, внаслідок чого належним способом поновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути вищезазначену заяву з урахуванням висновків суду. Щодо залучення до участі у справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області та зобов`язання даного суб`єкта владних повноважень до вчинення дій, колегія суддів зазначає наступне. Залучення даного суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості співвідповідача обґрунтовано поданням відповідного клопотання з боку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оскільки з матеріалів справи встановлено, що спірне рішення щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком прийняте саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області. Таким чином залучення до участі у справі як співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області є необхідним для повного відновлення порушеного права позивача. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, але як вбачається з матеріалів цієї справи, у межах спірних правовідносин відповідачем вчинено саме дії у відповідь на заяву позивача. Тому, згідно з вимогами статті 9 КАС України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити їх саме в інший спосіб, ніж просить позивач. Колегія суддів дійшла висновку, що саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 17.06.2022 №262440014056 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» порушує права позивача, оскільки будь-якого іншого рішення за результатом розгляду заяви позивача від 13.06.2022 іншим суб`єктом владних повноважень не приймалось. Твердження апелянта щодо відсутності підстав для стягнення судового збору є необґрунтованими, оскільки частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 20.09.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна