Постанова 4854 № 420/10847/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10847/23 Перша інстанція: суддя Іванов Е.А., повний текст судового рішення складено 19.07.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати в повному розмірі грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 за лютий, березень, серпень та вересень 2022 року в частині застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення, невключення винагороди, визначеної Постановою Уряду №168, до складу місячного грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення у 2022 році, невиплати компенсації за усі невикористані дні основної та додаткових відпусток; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та доплату грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 за лютий 2022 в сумі 8 928 грн. 54 коп., за березень 2022 в сумі 75 806 грн. 45 коп., за серпень 2022 в сумі 70 893 грн. 14 коп. та за вересень 2022 року в сумі 120 213 грн., що разом становить 275 841 грн. 13 коп., які виплатити його дружині; здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2022 рік із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з урахуванням раніше здійснених виплат, та у зв`язку з цим - здійснити перерахунок, з урахуванням винагороди згідно Постанови Уряду №168, та виплатити його дружині допомогу на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням здійсненої в листопаді 2022 року виплати; виплатити грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_2 дні основної відпустки за 2022 рік та за усі дні невикористаних ним, як учасником бойових дій протягом 2015-2022 рр. додаткових відпусток. В обґрунтування позову зазначено, що вона була дружиною померлого капітану 2 рангу ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) та наказом командира відповідача 27 вересня 2022 року його виключено зі списків особового складу у зв`язку з загибеллю. Стверджує, що під час проходження військової служби у 2022 році її чоловіку виплачено у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, щомісячне грошове забезпечення та допомога на оздоровлення через не застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 рік. Крім того, не виплачено грошову компенсацію за дні основної відпустки за 2022 рік та за усі дні невикористаних чоловіком, як учасником бойових дій, протягом 2015-2022 рр. додаткових відпусток, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 рік, а не на 01.01.2022 рік. Позивач вважає, що такі дії призвели до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованих Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення та інших виплат у законодавчо визначеному розмірі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування грошового забезпечення капітану 2 рангу ОСОБА_2 в період лютий, березень, серпень 2022 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та не виплати дружині загиблого військовослужбовця грошової компенсації за невикористані ОСОБА_2 дні основної та додаткових відпусток. Суд також зобов`язав відповідача: здійснити нарахування додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 року за лютий 2022 в сумі 8 928 грн. 54 коп., за березень 2022 в сумі 75 806 грн. 45 коп., які виплатити позивачці; здійснити перерахунок грошового забезпечення, в т.ч. допомоги на оздоровлення за 2022 рік із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та виплатити його позивачці з урахуванням раніше здійснених виплат; виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_2 дні основної відпустки за 2022 рік, та як учасником бойових дій дні додаткових відпусток за 2015-2022 рр. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у нарахуванні частини складових грошового забезпечення капітана 2 рангу ОСОБА_2 внаслідок чого позивачці, як дружині загиблого військовослужбовця, грошове забезпечення її загиблого чоловіка виплачене не в повному обсязі, що призвело до порушення майнових прав позивачки, гарантованих Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення капітану 2 рангу ОСОБА_2 за 2022 рік проводилась відповідно до вимог наказу МВС України від 25.06.2018р. №558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» та Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 року №704, якою визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт. Апелянт вважає, що скасування пункту 6 постанови №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військове званням загиблого чоловіка позивачки, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 не створює підстав для здійснення відповідного перерахунку та визнання нормативно-правового акту таким, що втратив чинність, а також не поновлює дію попереднього акту. Також апелянт зазначив, що постановою КМУ №168 передбачено здійснення виплати додаткової винагороди на підставі наказу командира, що вказує на її тимчасовий характер, а тому ця винагорода не охоплюється терміном грошового забезпечення, та не може бути врахована при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення у 2022 році. Крім цього апелянт вказує на те, що пунктом 6 Розділу V Наказу №558 не передбачена виплата членам сім`ї померлого грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки. ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. В свою чергу ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови, просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що винагорода за Постановою №168 має характер регулярного додаткового виду грошового забезпечення, виплата якого проводиться щомісячно всім військовослужбовцям, та відповідає усім ознакам складового грошового забезпечення. Щодо виплати грошового забезпечення не в повному розмірі за серпень-вересень 2022 року апелянт зазначає, що відповідач не мав права зменшувати виплати та/або припиняти виплати грошового забезпечення позивачці до виключення загиблого зі списків особового складу військової частини 27 вересня 2022 року. Військова частина НОМЕР_1 надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача. Враховуючи, що апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була дружиною капітана 2 рангу ОСОБА_2 який з 2010 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка розташовувалась в м. Маріуполь Донецької області. З 07.04.2022 року ОСОБА_2 вважався безвісно відсутнім військовослужбовцем. На підставі свідоцтва про смерть від 15.08.2022 року серії НОМЕР_3 у серпні 2022 року військова частина НОМЕР_1 отримала відомості про смерть ОСОБА_2 . Після проведення розслідування нещасного випадку на засіданні Центральної військово-лікарської комісії було встановлено, що 07 квітня 2022 року ОСОБА_2 отримав поранення, які призвели до його смерті, у зв`язку з чим наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27.09.2022 року №45-ОС ОСОБА_2 , виключено з 07.04.2022 року зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а/с 20-25). В 2022 році відповідачем проведено розрахунок та виплату позивачці, як дружині загиблого військовослужбовця, нараховане грошове забезпечення її загиблого чоловіка (а/с 19). Розрахунок та виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2022 рік проводились, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а при виплаті допомоги на оздоровлення за 2022 рік не врахована додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року. Крім цього позивачці не виплачена грошова компенсація за невикористані чоловіком дні щорічної основної та додаткової відпустки. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, позивач звернулась до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на наступне. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в новій редакції та установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Апеляційний суд звертає увагу на те, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103. Тобто, станом на 01.03.2018 року пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Водночас, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3). Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (надалі - Закон №294-IX), Закон №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон №1928-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 та 2021, 2022 роки, відповідно, не містять. Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Отже, враховуючи те, що з 29.01.2020 року положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин застосуванню підлягає пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1928-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 та від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21. Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_2 з 25.05.2022 року по 20.10.2022 року такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, діяв протиправно. Разом з тим, пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 1 Глави 7 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Згідно з частиною першою статті 101 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Отже, виплата грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Враховуючи те, що відповідачем при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_2 протиправно не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2022 року як розрахункової величини, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про протиправність виплати вищевказаних видів грошового забезпечення без урахування відповідних величин. Разом з тим, постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (надалі Порядок №884). Згідно п.3 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Відповідно до п.6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Отже, на переконання апеляційного суду, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці грошового забезпечення ОСОБА_2 , в т.ч. матеріальної допомоги на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Щодо частини позовних вимог про не включення винагороди, визначеної постановою КМУ №168, до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_2 при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення в 2022 році, апеляційний суд зазначає наступне. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168). Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України надіслана телеграма від 25.03.2022 №248/1298, пунктом 2 якої передбачалося, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби). Пунктами 5, 6 вказаної Телеграми передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Таким чином, як правильно зазначив суд 1-ї інстанції, додаткова винагорода, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов, а саме: - на період дії воєнного стану; - пропорційно часу участі в інших заходах в умовах особливого періоду. Відтак, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання щодо того, чи є передбачена Постановою №168 додаткова винагорода у розмірі до 30 000 грн. винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, необхідно виходити з того, що вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) в сумі до 30 000 грн. Крім цього, на даний час жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Отже, апеляційний суд вважає вірним висновок суду 1-ї інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог у цій частині. Щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_2 в повному обсязі за лютий та березень 2022 року апеляційний суд зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що згідно архівної відомості у лютому 2022 року ОСОБА_2 було нараховано додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 у розмірі -5357,14грн., у березні 24193,55грн., у квітні липні 2022 року по 100 000грн. та у серпні 45 169,39грн. Як вже зазначалось вище, відповідно до п.1 Постанови КМУ №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. При цьому, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, загальновідомим є той факт, що оборона м. Маріуполя українськими військами від наступу російських військ тривала з 24.02.2022 року по 20 травня 2022 року. Тому слід вважати, що капітан 2-го рангу ОСОБА_2 як такий, що проходив військову службу в в/ч, дислокованій в м. Маріуполі, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та загинув від вибухової травми під час цих дій, а тому відповідач повинен був нарахувати вказану винагороду у розмірі 14 285,68 грн. (100000/28 х4) в лютому та 100 000 грн. березні 2022 року, а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Стосовно несплати в повному розмірі грошового забезпечення ОСОБА_2 за серпень та вересень 2022 року апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Згідно п.5 глави 6 Розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої Наказом МВС України №588 від 25.06.2018р виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів начальників (командирів) органів Держприкордонслужби членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими. Згідно частини третю статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду. Згідно пп.4 п. 27 Указу Президента №1115/2009 днем припинення (розірвання) контракту є день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що підставою припинення виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців є встановлення факту оголошення військовослужбовця померлим, а не закінчення формальних процедур щодо виключення такого військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, як помилково вважає позивач. При цьому, згідно свідоцтва про смерть, виданого 15.08.2022 року, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , а грошове забезпечення нараховувалось по 14.08.2022 року. (а/с 24, 19) Таким чином, апеляційний суд вважає, що у даному випадку відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, а висновок суду 1-ї інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог у цій частині є вірним. Стосовно частини позовних вимог щодо невиплати грошової компенсації за не отримані щорічні основні та додаткові відпустки як учаснику бойових дій, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.10-1 ЗУ №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Згідно з п.12 ч.1 ст.12 ЗУ №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки. Згідно п.1 глави 6 Розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом МВС України №588 від 25.06.2018р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції 23.07.2018р. за № 854/32306, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім`ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі). Відповідно до п.6 глави 8 Розділу V Інструкції №588 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Оскільки, в даному випадку питання виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної/додаткової відпустки членам сім`ї загиблого військовослужбовця не врегульовано вищевказаною Інструкцією, то підлягає застосуванню закон загальної дії та принцип аналогії права, а саме Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504. Так, згідно ч. 6 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, що не була одержана за життя, виплачується членам сім`ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не отримав за життя належні йому основну щорічну відпустку, та додаткові відпустки як учасник бойових дій, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду 1-ї інстанції, що положення ч.6 ст.24 ЗУ №504/96 мають бути застосовані до спірних правовідносин з метою забезпечення права позивача на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки її загиблого чоловіка, а отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач І.П. Косцова Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко