Постанова 4851 № 440/14005/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2024 р. Справа № 440/14005/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 12.02.24 у справі № 440/14005/23 за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 (далі також - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення /зменшення/ позовних вимог від 08.12.2023) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - відповідач), в якій просить: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України по не нарахуванню та не виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - членам сім`ї (дружині та дітям) загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки 45 календарних днів за 2021 рік та 18 календарних днів за 2022 рік, всього 63 календарних днів, за невикористані дні додаткової відпустки, встановлену учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій - 126 календарних днів за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про відпустки", як батьку, що має двох дітей до 15 років - 50 календарних днів за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, частини грошової винагороди в сумі 4666,67 грн, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії із розрахунку 100000,00 грн на місяць, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на виплату яких загиблий ОСОБА_4 набув право на дату смерті; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - членам сім`ї (дружині та дітям) загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 : грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки у кількості 45 календарних днів за 2021 рік та 18 календарних днів за 2022 рік (всього 63 календарних дні); грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановлену учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій у кількості 126 календарних днів за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки; грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про відпустки", як батьку, що має двох дітей до 15 років у кількості 50 календарних днів за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки; частину грошової винагороди за червень 2022 року, в сумі 4666,67 грн, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на виплату якої загиблий ОСОБА_4 мав право станом на день смерті. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як членам сім`ї (дружині та дітям) загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 18 календарних днів за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій, у кількості 112 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про відпустки", як батьку, що має двох дітей до 15 років, у кількості 50 календарних днів за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, а також частини грошової винагороди в сумі 3166,67 грн (три тисячі сто шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок), передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як військовослужбовцю, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії із розрахунку 100000,00 грн на місяць, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на виплату яких загиблий ОСОБА_4 набув право на дату смерті. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як членам сім`ї (дружині та дітям) загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки у кількості 18 календарних днів за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій, у кількості 112 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про відпустки", як батьку, що має двох дітей до 15 років, у кількості 50 календарних днів за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, а також частину грошової винагороди в сумі 3166,67 грн, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як військовослужбовцю, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії із розрахунку 100000,00 грн на місяць, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на виплату яких загиблий ОСОБА_4 набув право на дату смерті. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав жодної оцінки правовій підставі виплати компенсації відпусток членам сім`ї військовослужбовця у разі його загибелі та не навів жодного обґрунтування щодо відсутності такого права у позивачів станом на дату загибелі ОСОБА_4 . Вказує, що про порушення своїх позивач могла і повинна була дізнатися з моменту отримання виплати не в повному обсязі, тобто 01.08.2022, а тому у цій справі є підстави для залишення позовної заяви без розгляду. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та позовну заяву ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з посвідченням Головного управління Національної гвардії України від 10.03.2015 серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 встановлено право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій /а.с. 35/. До 09.11.2021 включно ОСОБА_4 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України та був звільнений Наказом від 09.11.2021 за № 263 зі служби у вказаній військовій частині у зв`язку з подальшим проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 07.02.2024 за № 516 ОСОБА_4 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 НГУ з 23.03.2001 по 09.11.2021, в період з 2015 по 2021 роки додаткова відпустка як учаснику бойових дій та в період з 2017 по 2021 додаткова соціальна відпустка як батькові двох дітей останньому не надавалася, компенсація за вказані відпустки не виплачувалася. Також за змістом довідки начальника кадрової роботи військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 11.09.2023 за №299 відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996, статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991, додаткові відпустки військовослужбовцем ОСОБА_4 за період з 2017 по 2021 роки не використовувалися /а.с. 57/. Згідно з наказами командира Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 06.07.2020 за №155, від 16.11.2020 за №273, від 06.08.2021 за №184, від 24.09.2021 за №224, від 20.05.2020 за №115 та від 01.12.2020 за №284 /а.с. 115-120/ під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_4 ОСОБА_4 перебував у відпустках: - в щорічній основній відпустці за 2020 рік протягом 15 календарних днів у період з 16.11.2020 по 30.11.2020; - в щорічній основній відпустці за 2021 рік протягом 30 календарних днів у період з 25.08.2021 по 23.09.2021; - в основній та першій частині щорічної відпустки за 2020 рік протягом 32 календарних днів у період з 03.06.2020 по 04.07.2020. У подальшому, у період з 10.11.2021 по 28.06.2022 ОСОБА_4 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що відповідачем не заперечується. Згідно з наказами командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 29.11.2021 за №239 та від 16.12.2021 за №254 ОСОБА_4 перебував у щорічній основній відпустці за 2021 рік 17 календарних днів з 29.11.2021 по 15.12.2021 /а.с. 106 -107/. Відповідно до акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 28.06.2022 близько 19 год 00 хв, від 26.09.2022 форми Н-5* /а.с. 40-51/ майор ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний 10.11.2021 на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду командира ІНФОРМАЦІЯ_7 Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стаж служби (станом на 28.06.2022) в підрозділах системи МВС: загальний - 24 роки 06 місяців 11 днів, за посадою 00 років 08 місяців 06 днів. Наслідки нещасного випадку: Смерть. Крововтрата. Осколкове поранення тулуба. Вибухова травма." (Лікарське свідоцтво про смерть від 30.06.2022 за №12-17/ 303-окл/22, видано "Комунальним закладом охорони здоров`я Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи м. Харків"). Обставини, за яких стався нещасний випадок: 28.06.2022 приблизно о 19 год 00 хв на підставі бойового розпорядження командира 3-ої бригади оперативного призначення, під час проведення розвідки в населеному пункті Дементіївка Дергачівського району Харківської області військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 потрапили під ворожий артилерійський обстріл. Під час обстрілу було пряме влучання в місце перебування особового складу, внаслідок чого отримали вибухову травму несумісну з життям (загинули) військовослужбовці 3-ої бригади оперативного призначення: підполковник ОСОБА_5 , майор ОСОБА_4 , старший лейтенант ОСОБА_6 , старший лейтенант ОСОБА_7 , молодший сержант ОСОБА_8 , молодший сержант ОСОБА_9 , старший сержант ОСОБА_10 , солдат ОСОБА_11 . Згідно з актом про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 26.09.2022 за № 125/22 (150/22) форми Н-1* /а.с. 37-39/ нещасний випадок (у тому числі поранення) з майором ОСОБА_4 стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 04.07.2022 за №177 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини заступника командира ІНФОРМАЦІЯ_7 майора ОСОБА_4 (Г-005054) у зв`язку із загибеллю, яка сталася 28.06.2022 внаслідок вибухової травми /а.с. 36/. За змістом свідоцтва про зміну імені від 30.08.2022 Серії НОМЕР_6 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила своє прізвище з " ОСОБА_13 " на " ОСОБА_14 " /а.с. 20/. Водночас відповідно до рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22.11.2022 у справі № 524/5242/22 встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с. 29/. Згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 у справі № 440/6398/23, що набрало законної сили 26.09.2023, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пр-кт Свободи, буд. 66, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 26218015) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 26.01.2023 за №04322 у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни, видачі посвідчення члена сім`ї загиблого. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надати ОСОБА_1 статус "Член сім`ї загиблого ветерана війни" та видати відповідне посвідчення. Поряд з цим, згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 16.06.2006, виданим Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області Україна, ОСОБА_2 є дочкою загиблого ОСОБА_4 /а.с. 22/. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 03.12.2010, виданого Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_3 є сином загиблого ОСОБА_4 /а.с. 25/. ОСОБА_15 звернулась із заявою від 07.07.2022 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з проханнями провести на її користь та на користь неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як членів сім`ї (дружини та дітей) загиблого ОСОБА_4 всіх належних коштів та компенсацій, а саме: компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2014 по 2022 роки, компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки військовослужбовцю, який має неповнолітніх дітей - 10 календарних діб за період з 2017 по 2022 роки, індексацію за червень 2022 року, премію за червень 2022 року, виплату передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 за №168 винагороди за червень 2022 року /а.с. 52/. ОСОБА_1 у позовній заяві визнає ту обставину, що після звернення із заявою від 07.07.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 проведено виплату коштів у сумі 104 000,00 грн. Разом з тим, вважаючи, що сума виплачених коштів є неповною, у подальшому ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою від 02.06.2023 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з проханнями провести на її користь та на користь неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як членів сім`ї (дружини та дітей) загиблого ОСОБА_4 , всіх належних коштів та компенсацій. Листом від 06.07.2023 за № 40/17/11-4912 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила, що відповідно до пунктів 3 та 5 розділу ХХХІ наказу МВС України від 15.03.2018 за № 200 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зав`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення. Виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Керуючись нормами чинного законодавства, виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки загиблим/померлим військовослужбовцям не передбачена /а.с. 53/. Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - членам сім`ї (дружині та дітям) загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 компенсації за невикористані дні основної (за період за 2021-2022 роки) та додаткової (як учаснику бойових дій за період з 2014 по 2022 роки) відпусток, додаткової відпустки військовослужбовцю, який має двох дітей до 15 років (за період з 2017 по 2021 роки), а також грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як військовослужбовцю, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей звернулася до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з огляду встановлені обставини справи та приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при прийнятті Наказу від 04.07.2022 за № 177 (по стройовій частині) щодо припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 заступника командира ІНФОРМАЦІЯ_7 майора ОСОБА_4 (Г-005054) у зв`язку із загибеллю, яка сталася 28.06.2022 внаслідок вибухової травми, відповідач повинен був провести з членами сім`ї загиблого усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати їм грошової компенсації за невикористану ОСОБА_4 у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 18 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, щорічної додаткової відпустки за період з 2017 по 2021 роки, передбаченої статтею 19 Закону України "Про відпустки" для батьків, які мають двох і більше дітей до 15 років, а також провести з членами сім`ї загиблого ОСОБА_4 усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати їм частини грошової винагороди за червень 2022 року в сумі 3166,67 грн, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як військовослужбовцю, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на виплату якої загиблий ОСОБА_4 мав право станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статей 17, 46 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України "Про Національну гвардію України" (надалі - Закон № 876-VІІ, в редакції чинній на 28.06.2022) визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження. Статтею 1 Закону № 876-VІІ визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв (частина третя статті 6-1 Закону № 876-VІІ). Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що Національна гвардія України підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та Головнокомандувачу Збройних Сил України. Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 4 Закону № 876-VІІ). Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 876-VІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства (частина друга статті 21 Закону №876-VII). Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-XII (далі також - Закон № 2011-XII, в редакції чинній на 28.06.2022) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Статтею 10-1 Закону № 2011-XII визначено право військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з них. Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. Частиною 8 вказаної статті передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. Відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 за № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР, в редакції, чинній на 28.06.2022) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Згідно зі статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Виходячи з викладених норм, учасники бойових дій з 2015 року мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.05.2019 у справі № 620/4218/18, норми Закону України від 22.10.1993 за № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон України № 3551-XII) не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Статтею 5 Закону України № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України № 3551-XII, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 426-VIII від 14.05.2015, визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Згідно з абзацами 2, 3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Разом з тим частинами 17-19 статті 10-1 Закону № 2011-ХII встановлені обмеження щодо реалізації учасниками бойових дій їх права на отримання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України № 3551-XII, згідно з якими в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Натомість надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Приписами частини 21 статті 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів. Визначення особливого періоду надано в Законі України від 21.10.1993 за № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі за текстом - Закон України № 3543) та Законі України від 06.12.1991 за № 1932-ХІІ "Про оборону України" (далі - Закон України № 1932-ХІІ). Статтею 1 Закону України № 3543 визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Приписами частини восьмої статті 4 Закону України № 3543 встановлено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Із аналізу зазначених норм убачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку ОСОБА_4 набув за період проходження ним військової служби. У спірному правовідносинах сторонами не заперечується та обставина, що ОСОБА_4 за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки додаткова відпустка як учаснику бойових дій не надавалась. Згідно з приписами пункту 6-1 статті 18 Закону № 2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону. Порядок виплати грошового забезпечення зазначеним у цьому пункті членам сімей військовослужбовців визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті Наказу від 04.07.2022 за № 177 (по стройовій частині) щодо припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 заступника командира ІНФОРМАЦІЯ_7 майора ОСОБА_4 (Г-005054) у зв`язку із загибеллю, яка сталася 28.06.2022 внаслідок вибухової травми, відповідач повинен був провести з членами сім`ї загиблого усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати їм грошової компенсації за невикористану ОСОБА_4 у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". З огляду на те, що ОСОБА_4 на момент загибелі мав вислугу в календарному обчисленні понад 20 років, а відтак мав право в 2021 та 2022 роках на 45 календарних днів в кожному році щорічної основної відпустки, при цьому в 2021 році використав щорічну основну відпустку у кількості 17 календарних днів під час служби у військовій частині НОМЕР_1 та 30 календарних днів під час служби у військовій частині НОМЕР_4 , члени сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 мають право отримати компенсацію за 18 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 календарних днів / 12 місяців х 5 місяців служби у 2022 році). Разом з цим відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). Матеріалами справи підтверджується, що у період з 2017 по 2021 роки ОСОБА_4 мав двох дітей віком до 15 років - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с. 22, 25/. Водночас у справі відсутні документи, які б підтверджували використання ОСОБА_1 , як матір`ю дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України "Про відпустки". За викладених обставин висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний був провести нарахування та виплату членам сім`ї загиблого ОСОБА_4 грошову компенсацію за 50 днів невикористаної ОСОБА_4 , як одним з батьків дітей віком до 15 років, щорічної додаткової відпустки за період з 2017 по 2021 роки, передбаченої статтею 19 Закону України "Про відпустки" для батьків, які мають двох і більше дітей до 15 років, є обґрунтованим і законним. Щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову винагороду в сумі 3166,67 грн, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як військовослужбовцю, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії із розрахунку 100000,00 грн на місяць, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на виплату яких загиблий ОСОБА_4 набув право на дату смерті, колегія суддів зазначає таке. Так, порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії регламентовано Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018, № 200 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" (далі - Інструкція № 200). Пунктом 2 розділу І Інструкції № 200 передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 за №133/2022, від 18.04.2022 за №259/2022, від 17.05.2022 за №341/2022, від 12.08.2022 за №573/2022, від 07.11.2022 за №757/2022, від 06.02.2023 за №58/2023, від 01.05.2023 за №254/2023, від 26.07.2023 за №451/2023 і від 06.11.2023 за №734/2023 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб та з 16.11.2023 строком на 90 діб. Отже, наразі воєнний стан в Україні діє з 24.02.2022 й по теперішній час. 28.02.2022 Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р., № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р., № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168). Пунктом 1 Постанови № 168 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 217 від 07.03.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року, №350 від 22.03.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року, №754 від 01.07.2022 - застосовується з 1 червня 2022 року, №793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Отже, виходячи з аналізу вказаних норм, у контексті спірних правовідносин на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Пунктами 1, 3 розділу XXVIII Інструкції № 200 (в редакції, чинній на 28.06.2022) передбачено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця грошове забезпечення нараховується повністю за той місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув). Грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі відсутності осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України. У разі індексації грошового забезпечення військовослужбовців грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців виплачується з урахуванням такої індексації. Грошове забезпечення військовослужбовця, який визнаний судом безвісно відсутнім або оголошений померлим, виплачується особам, зазначеним у пункті 1 цього розділу, після надходження до військової частини відповідного рішення суду, у якому буде встановлено день, коли військовослужбовця визнано безвісно відсутнім або оголошено померлим, - до цього дня включно. Особам, зазначеним у пункті 1 цього розділу, також виплачуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі), або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, або оголошення померлим. За викладених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при прийнятті Наказу від 04.07.2022 за №177 Військова частина НОМЕР_1 повинна була провести з членами сім`ї загиблого ОСОБА_4 усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати їм частини грошової винагороди за червень 2022 року в сумі 3166,67 грн, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як військовослужбовцю, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на виплату якої загиблий ОСОБА_4 мав право станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 . Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі відповідачем не наведено. Отже, в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не може бути перевірена судом апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини другої ст. 308 КАС України щодо можливого виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги. Разом з цим суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, надав оцінку доводам відповідача на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом у цій справі та дійшов висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки згідно з наявними у матеріалах справи документами про порушення своїх прав та прав неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач фактично дізналася з листа Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2023 за № 40/17/11-4912, отриманого нею 15.08.2023, а до суду звернулася вже 19.09.2023 /а.с. 1, 53-56/. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої в цій частині, вважає їх обґрунтованими і законними. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі № 440/14005/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк