Постанова 4851 № 520/21323/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2025 р. Справа № 520/21323/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В.) від 17.09.2025 по справі № 520/21323/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 25% відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260 у період з 26.02.2022 по 03.05.2023; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату надбавки за вислугу років у розмірі 25% відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260 за період з 26.02.2022 по 03.05.2023; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 03.05.2023; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 03.05.2023; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 26.02.2022 по 03.05.2023, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 03.05.2023; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 26.02.2022 по 03.05.2023, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 03.05.2023; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 30 діб; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 30 діб; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно за період з 26.02.2022 по 03.05.2023; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно за період з 26.02.2022 по 03.05.2023; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди за 2022 рік; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди за 2022 рік; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 04.02.2023 по 14.02.2023; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 04.02.2023 по 14.02.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 25% відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260 за період з 26.02.2022 по 03.05.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у період з 26.02.2022 по 03.05.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, наказу Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» від 15.03.2018 №200 у розмірі 25% посадового окладу за займаною посадою та окладу за військовим званням. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 26.02.2022 по 03.05.2023, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 03.05.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 26.02.2022 по 03.05.2023, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 03.05.2023. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 25 діб. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 25 діб. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що станом на день звільнення позивач мав вислугу років 1 рік 2 місяці 07 днів, передбачено порядком, що надбавка за вислугу років починаючи з 1 року, то за період служби позивача доки його вислуга років не перевищувала 1 року надбавка за вислугу років йому не нараховувалась. За період служби 2 місяці 07 днів надбавка за вислугу років позивачу нарахована в повному обсязі. Оскільки позивач не повідомив у встановленому порядку відповідача про 3 три роки своєї вислуги, то відповідач не мав можливості здійснити йому нарахування надбавки за вислугу років, дотримувався чинного законодавства та не мав відповідного обов`язку. Вказує, що у разі якщо військовослужбовець, який звільняється зі служби, для отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має звернутися з відповідним рапортом. Позивач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 15.04.2016 по 16.04.2019 проходив службу у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за контрактом. Позивач у період служби отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 19.04.2018. У подальшому на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 позивач 26.02.2022 призваний на військову службу по мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.05.2023 № 125 виключено із особового складу та усіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та переміщено останнього для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом, який наявний у матеріалах справи. У вказаному ж витягу наказу зазначено: - грошова допомога на оздоровлення виплачена; - матеріально допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не надавалася; - щорічна основна відпустка за 2022 рік невикористана у кількості 25 днів; - щорічна основна відпустка за 2023 рік невикористана у кількості 30 днів; - додаткова відпустка як учасник бойових дій строком 14 днів; - з 26.02.2022 не надавалась; - у 2023 році не надавалась. Цим наказом встановлено, що позивачу, згідно наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» від 15.03.2018 № 200 та розпорядження командувача Національної гвардії України «Надбавки за особливості проходження служби згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України осіб" від 10.02.2023 № Р-16 виплатити з 01.04.2023 по 03.05.2023 у розмірі 550% та надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50% згідно з наказом МВС України №

200. Водночас зазначено, що календарна вислуга років на військовій служби станом на 03.05.2023 становить 01 рік 02 місяця 07 днів. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати надбавки за вислугу років за період з 26.02.2022 по 03.05.2023 у розмірі 25%, протиправною, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 25% відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260 за період з 26.02.2022 по 03.05.2023; щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 26.02.2022 по 03.05.2023, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 03.05.2023; щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 25 діб, є протиправним. Відмовляючи у частині вимог, суд виходив з того, що жодних доказів, що позивач звертався з рапортами чи заявами щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на момент звільнення позивача до суду не надано, а тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за відсутності спору. Також суд дійшов висновку про відсутність факту протиправної бездіяльності відповідача у частині ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 03.05.2023. Щодо обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення суд виснував, що обчисленння її розміру без щомісячної додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168 є правомірним. Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці, у зв`язку з отриманим пораненням, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено виплату вказаної додаткової винагороди, що не спростовано позивачем, відтак дана частина позовних вимог задоволенню не підлягає. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїв частині задоволених вимог, з огляду на наступне. Щодо ненарахування та невиплати позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 25% відповідно до наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" № 260 за період з 26.02.2022 по 03.05.2023, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Аналогічні за змістом підзаконні правові норми викладені у постанові Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №

704. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі по тексту - Інструкція № 200). Відповідно до пункту 1 розділу VІІ «Надбавка за вислугу років» Інструкції № 200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу за основною чи тимчасово обійманою посадою з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: від 1 до 5 років - 25 %; від 5 до 10 років - 30 %; від 10 до 15 років - 35 %; від 15 до 20 років - 40 %; від 20 до 25 років - 45 %; 25 і більше років - 50 %. Вказані відсоткові ставки виплати набавки за вислугу років також містяться у Додатку 16 до Постанови Кабінету Міністрів України №

704. Відповідно до пункту 2 Інструкції № 200 до вислуги років військовослужбовців для виплати їм надбавки за вислугу років зараховуються в календарному обчисленні періоди служби визначені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393, а саме: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту. День початку проходження військової служби для обчислення вислуги років для виплати військовослужбовцям надбавки за вислугу років визначається відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; Днем закінчення проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовця виключено наказом командира військової частини зі списків особового складу. Військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, вислуга років обчислюється з урахуванням попередньої служби, обчисленої відповідно до пункту 2 цього розділу. Вислуга років військовослужбовців для виплати надбавки за вислугу років визначається кадровим (стройовим) підрозділом та щороку станом на 01 січня оголошується наказом відповідного командира (начальника). Про результати обрахування вислуги років військовослужбовців складається відповідний висновок у двох примірниках, який затверджується командиром військової частини. Перший примірник висновку передається до фінансового відділення (служби) військової частини, другий - підшивається до особової справи військовослужбовця. З висновком військовослужбовець має бути ознайомлений під підпис. При переміщеннях військовослужбовців за новим місцем служби провадиться перевірка вислуги років для виплати надбавки за вислугу років, про що складається висновок. Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для проходження служби, а їх особові справи на день прибуття не надійшли до військової частини, виплата надбавки здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної в грошовому атестаті або іншому документі. Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини. Із системного аналізу вищевказаних норм суд робить висновок, що після прийняття на службу військовослужбовців до військової частини кадровим (стройовим) підрозділом цієї частини на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів, що підтверджують проходження військової служби проводиться перевірка вислуги років для виплати надбавки за вислугу років та складається відповідний висновок після чого фінансовим підрозділом на підставі вказаних документів проводиться нарахування та здійснення виплат. Частиною 8 розділу VII Інструкції № 200 визначено, що військовослужбовцям, які відслужили встановлені для виплати надбавки за вислугу років строки, надбавка виплачується в усіх випадках, коли вони мають право на отримання посадового окладу та окладу за військовим званням (з урахуванням пункту 6 розділу XXVII цієї Інструкції). При цьому військовослужбовцям, які одержують тільки оклади за військовими званнями, відсоткова надбавка виплачується до цих окладів. Як встановлено судом першої інстанції, сторонами у справі визнається, що після зарахування позивача в списки особового складу частини та на всі види забезпечення на посаду снайпера (2 категорії) 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 26.02.2022 кадровим (стройовим) підрозділом цієї частини перевірка вислуги років та її виплата позивача не проводилась, що зазначено не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву. З витягу наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03.05.2023 № 125 (по стройовій частині), вислуга позивача у календарному обчисленні складає 01 рік 02 місяця 07 днів. Водночас, позивач з 15.04.2016 по 16.04.2019 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_4 , до цього часу не служив, що вбачається з військового квитка серії НОМЕР_5 , а з 26.02.2022 призваний на військову службу з резерву за мобілізацією. Отже, позивач станом на дату звільнення з попереднього місця служби вже мав календарну вислугу років більше 5 років, при цьому, відповідач не зарахував позивачу вислугу років за попереднім місцем служби, що призвело до неправильного нарахування надбавки за вислугу років позивачу, внаслідок чого позивачем недоотримано суми грошового забезпечення. Таким чином, суд дійшов перщої інстанції дійшов правильного висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 25% відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260 за період з 26.02.2022 по 03.05.2023. Щодо доводів апелянта про те, що позивач повинен був самостійно проінформувати військову частину про наявність у нього вислуги років, колегія суддів зазначає, що таке твердження спростовується вищевказаними нормами, з яких вбачається, що обов`язок по перевірці вислуги років для виплати надбавки за вислугу років, з подальшим складанням висновку з цього питання покладений на кадровий відділ частини куди було переміщено військовослужбовця, в даному випадку - Військової частини НОМЕР_1 . Щодо задоволених вимог про невиплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, колегія суддів зазначає таке. Згідно із статтею 46 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі по тексту - Закон України № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Учасники бойових дій згідно статті 5 Закону України № 3551-XII є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Учасниками бойових дій, зокрема, визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 19 частини першої статті 6 Закону України № 3551-XII). Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги у використанні чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі по тексту - Закон України № 504/96-ВР) установлює такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Згідно з статтею 16-2 Закону України № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них регламентовано статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII. Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Пунктом 17 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. Пункт 18 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Пунктом 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Пунктом 21 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі по тексту - Інструкція № 200, у редакції на час виникнення спірних правовідносин). Розділ XXXI Інструкції № 200 регламентує виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби або переміщення. Так, згідно з пунктами 3,4 розділу XXXI Інструкції № 200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної відпустки, яка визначається відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з пунктом 5 розділу XXXI Інструкції № 200 у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Відповідно до пункту 10 розділу XXXI Інструкції № 200 грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Пункт 8 розділу XXXI Інструкції № 200 визначає, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але які не виключені зі списків військовою частиною, відпустки за період служби в поточному році не надаються. Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18 від 16.05.2019, залишеному в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019. Як встановлено матеріалами справи, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 19.04.2018, а отже і має на пільги встановлені законом для даної категорії осіб. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 26.02.2022 по 03.05.2023, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 03.05.2023, є протиправною. Щодо задоволених вимог про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 25 діб, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. Пунктом 14 статті 10-1 Закону України № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки». У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з`єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця. У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі по тексту - Порядок № 260). Відповідно до п.п. 3, 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (у редакції, що діяла на момент звільнення) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Як встановлено судовим розглядом, позивач не використав щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 25 днів, що підтверджується витягом з наказу від 03.05.2023 № 125 наявного у матеріалах справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача в цій частині. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 по справі № 520/21323/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко